Загинула під час обстрілу столиці. Згадаймо 11-річну Катерину Піхур
За три роки до повномасштабної війни помер тато дівчинки
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо 11-річну Катерину Піхур.
Життя 11-річної Катерини Піхур обірвали ракетні обстріли російської армії. 1 березня 2022 року ворог ударив по телевежі Києва. Тоді загинули п’ятеро людей. Зокрема, й Катіна мама Олена та дядько Олег.
«Вони якраз бігли в укриття до станції метро «Дорогожичі» і потрапили під ракетний обстріл. Секунда – і не стало мого світу… Тепер доживаю віку й приходжу до них на могилку. Там мені легше», – розповіла Лідія Іванівна, бабуся Катерини.
Катя була пізньою дитиною у київській родині Піхурів. Бабуся Лідія пригадала, як її донька Олена обожнювала довгоочікуване маля. Олена працювала швачкою в ательє, тато дівчинки – на будівництві. Дитина у пари народилася вже після 40 років.
«Олена сильно хотіла дівчинку, тому всі на це і сподівались. Раніше Катерин у роду не було, та Олена сказала, що дівчинка буде саме Катя», – розповіла бабуся Лідія.
Після народження маляти бабуся переїхала у будинок свого вже покійного чоловіка – у село Юрівку. Рідні приїздили туди з онукою, яка постійно крутилась біля бабусі.
«На город зі мною ходила, картопельку садила, вибирала. В ліс я її водила гуляти. Онука разом із дітьми збирались на подвір’ї: то крупи брали, то зелень різали, то яблука по сезону. Куховарили так. Як я приїздила в нашу квартиру у Київ, то водила Катю на танці і гімнастику», – зауважила Лідія.
Катерина Піхур навчалася в Києві. Її тато помер за три роки до повномасштабної війни. У нього були проблеми із серцем. Дівчинку виховували мама і бабуся. Катя зростала скромною, доброю. Гарно навчалася, захоплювалася танцями, зі змаганнями їздила по містах України. У майбутньому хотіла вийти на професійний рівень, мріяла, що танцювальна сцена стане її справою життя.
«Катя займалася у нас багато років. Це була дуже радісна, наповнена любов’ю і життям дитина. Тепла, сонячна, дівчинка-літо. Любила обійматися. Де б вона не з’явилася – від неї наче відходили промінчики сонця. Катя любила танцювати. Любила свою маму, а та робила все заради доньки. Намагалася дати їй найкраще», – пригадала Оксана Агеєва, керівниця танцювального центру, де займалася дівчинка.
Мама дівчинки Олена Піхур мешкала в Києві. Працювала швачкою у кількох ательє, вдома шила одяг на замовлення. «Це була позитивна, спокійна жінка. Завжди зі смаком одягалася, мала яскравий манікюр. Ми з нею багато гуляли в парку Котляревського, гралися в хованки. Чоловік Олени, тато Каті, був її першим коханням – ще зі школи. Вони зустрічалися, потім розійшлися, а через багато років зійшлися знову. Коли народилася Катя, вона стала для Олени всім її життям. Вони були завжди вдвох – як подружки…» – розповіла Дарина Зяєва, похресниця Олени Піхур.
«Вона була хорошою, ніколи на мене голосу не підвищила. Ми хоч і жили у маленькій квартирі всі разом, та дуже мирно. Я допомагала Олені з Катею, водила її в дитсадок, школу, а потім забирала. Після роботи Лєна приходила і готувала випічку: торти, печиво. Отак жили, працювали, а потім прилетіла ракета і їх не стало…», – сказала матір загиблої.
Після загибелі рідних Лідії Іванівні довелося здавати ДНК-тест для опізнання. Потім вона кремувала тіла онуки й двох дітей та поховала прах у селі Юрівка Макарівського району.
«Дякую добрим людям, що допомогли мені поховати рідних. Влітку приїжджала до них на могилку. Засадила все квітами, поставила хрестики… Приношу туди і свіжі квіти, сиджу подовгу, говорю з ними…» – поділилася бабуся Каті.
Зауважимо, згідно з останніми даними ООН, російські терористи за час повномасштабного вторгнення вбили щонайменше 10 тис. і поранили 18,5 тис. мирних українців. Серед загиблих – щонайменше 569 дітей, поранених неповнолітніх – понад 1,2 тис. При цьому в організації зазначають, що реальна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації в умовах війни ускладнене.
За останніми даними Офісу генпрокурора, в Україні через російську агресію загинуло щонайменше 520 дітей. Ще понад 1180 постраждали. Ці цифри також не остаточні. Триває робота щодо їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.