Загинув під Бахмутом. Згадаймо десантника Богдана Рільника

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Богдана Рільника.

Богдан Рільник народився у селі Великосілки Львівської області. Після трагічної смерті батька разом із братами та сестрою опинився в інтернаті «Вишенька» села Жовтанці. Однак у 2008 році дітей на виховання взяла родина Проциків, на той час хлопцеві виповнилося вже 15 років. Пастор Михайло Процик та його дружина Ірина, маючи двох рідних дітей, виховали ще 11 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячий будинок сімейного типу символічно назвали «Джерело життя».

«Подружжя не вірить у погані гени, а формує вибір дитини, даючи розуміння того, що «твої вчинки – це твій вибір». Прийомний син Богдан виховувався в сім'ї у любові до Бога, у любові до рідної матері-України», – зазначали односельці.

Після школи Богдан закінчив Львівський коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій, працював кондитером.

У 2013 році Богдан прийняв хрещення у Церкві Євангельських християн баптистів у селі Грабовець. Згодом, проживаючи у Львові, приєднався до помісної церкви ЄХБ «Преображення». Тут же із початком повномасштабного вторгнення займався волонтерською діяльністю – допомагав переселенцям.

1 листопада 2022 року став до лав 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, яка боролася за утримання позицій у Соледарі, а згодом вела важкі бої під Бахмутом. Саме там, у найгарячішій точці України, 27 лютого 2023 року від ворожої кулі снайпера загинув Богдан Рільник.

«Дякуємо Богу, що дав нам такого сина. Ти був і є для нас особливим. Ти в нашому серці живий», – написала мати-вихователька Ірина Процик. 

Військові 77-ї бригади, які воювали з Богданом, відзначали його доброту та щирість. «Мені дуже шкода, Богдан був іншою людиною, ніж ми всі у підрозділі. Його вирізняла з-поміж нас мова, поведінка, а особливо ставлення до інших людей. Всім нам буде його дуже бракувати, а він назавжди залишиться в нашій пам’яті», – написав побратим.

«Його смерть стала для нас великим потрясінням та скорботою, адже він був дуже близький нашим серцям. Посвячений служитель Божий, вірний чоловік, люблячий батько, завжди усміхнений, щирий та жертовний – це все про Богдана, який віддав своє життя, захищаючи Україну від російських окупантів», – зазначили у церкві «Преображення». 

Лише чотири роки минуло, як Богдан створив свою таку омріяну сім’ю. З коханою Мартою у них народилося дві чудові донечки – Домініка у 2020 році та через рік – Даринка. Він називав їх ніжно: «Мої дівчатка, мої принцеси».

«Я придумую історії донечкам, що ти миготиш їм зірочкою з неба, на їх «татко привіт», хоча насправді мені самій в це хочеться вірити... Ми сумуємо за тобою, хоча Домінічка знає, що її татко мужній, сильний і має спеціальне завдання захищати нас далеко на хмаринці і від цього вона пишається. Даруся ще маленька, але так тішуся, що встигла навчитися говорити слово «тато»», – написала через місяць після смерті Богдана його дружина. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.