Поліг на Покровському напрямку. Згадаймо Героя України Максима Ємця

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Максима Ємця.

Підполковник Максим Ємець на псевдо Єнот загинув 4 лютого 2025 року на покровському напрямку Донеччини. Його життя обірвав ворожий артилерійський обстріл. Офіцеру назавжди 30. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на міську раду Бахмача.

Максим народився 21 вересня 1994 року у селі Старий Косів Івано-Франківської області. Навчався у Косівській гімназії-інтернаті, потім – в Івано-Франківському фінансово-комерційному фаховому коледжі імені Степана Граната. Писав вірші.

У 2018 році закінчив курси лідерства в Одеській військовій академії та отримав офіцерське звання «молодший лейтенант». У 2024 році став слухачем Воєнно-дипломатичної академії Євгенія Березняка.

Максиму було 19 років, коли він долучився до ЗСУ у 2014-му. Військовий шлях Єнота був сповненим значущими подіями. 11 років, понад третину свого життя, він віддав захисту України на найгарячіших напрямках.

Максим був добровольцем батальйону «Айдар», навідником-оператором у 54-му окремому розвідувальному батальйоні, командиром взводу у 10-й гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», командиром піхотної роти у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила; оперативним черговим відділення поточних бойових дій штабу 24-ї ОМБр; командиром мотопіхотного батальйону 10 ОГШБр (з 1 червня 2022 р.). Зрештою Єнот став старшим офіцером підрозділу спеціального призначення ГУР МО.

«Все моє доросле життя – це війна. Пройшов увесь шлях від солдата до командира роти... Ми просто робимо свою роботу. І це нормально для військових. Коли смерть і життя на короткій грані – це важко. Але нічого, справляємося, мусимо», – говорив Максим в одному із інтерв'ю.

«Максим – це втілення мужності, самовідданості та незламної віри в перемогу України. Принциповий, справедливий, професійний. Завжди був вірний своїм цінностям, поглядам та обраному шляху. Мені не зустрічалася більш стійка у своїх поглядах і баченнях людина ніж Макс. Правдолюбивий, справедливий, чесний і надзвичайно добрий. Як я йому часто казала: «Ти занадто хороший для цього поганого світу». І це було правдою. Людину з таким добрим серцем мені не доводилося зустрічати», – розповіла наречена Оксана Рубаняк.

За життя військовий був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За військову службу Україні», а посмертно – медаллю «Хрест бойових заслуг». Указом президента України Максиму Ємцю присвоєно звання Героя України (посмертно).

«Він ніколи не зупинявся. Без вагань ішов вперед. А за ним ішли люди, які довіряли йому. Він мав стрижень і характер, а значить, завжди був потрібен у бою побратимам. «Я готовий до останньої краплі крові воювати за свою Батьківщину», – писав він мені. Так і сталося. Таким був Максим»,– написав Валерій Залужний, генерал та Головнокомандувач ЗСУ (2021 – 2024 років).

«Максим зробив те, що рідко кому вдається за життя – він приніс зміни в суспільство, він приніс зміни в підрозділ, він зумовив розвиток»,– зазначив Шаман, командир частини, в якій служив Єнот.

«Я мала за честь знати тебе, мала за честь кохати і бути коханою тобою, робити тебе щасливим, окриленим. Ти був у моєму житті, щоб показати мені, що таке істинне кохання. Щоб бути зі мною щасливим і щоб я була біля тебе щасливою. Ти прийшов, щоб потім я могла відчути і розпізнати тебе. Я впізнаю, обіцяю. Кохаю, всесвіте», – додала наречена.

Офіцера поховали на Алеї Героїв Чукалівського кладовища.

«Я живий! Я боротись не зупинився, Мій ангел смерті давно заблудився. Кулі летіли, та не взяли, Твої закохані очі мене вберегли. Запал у очах, та серце палає Я борюсь, хоч душа вже знемагає. Попіл і пил засипають мій шлях, Ворогів хай переслідує жах»

Максим Ємець 

У 2025 році вийшла збірка віршів «Наше ратне діло та роздуми про вічне», над якою Максим працював прижиттєво. Всі вірші та ілюстрації затверджені автором особисто.

29 січня 2026 року у Маріїнському палаці президент України Володимир Зеленський передав орден «Золота Зірка» матері полеглого воїна Максима Ємця.

У Максима Ємця залишилися мама Надія, бабуся Марія, дідусь Валентин, донька Квітослава, наречена Оксана та велика родина.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.