Воював з окупантами з 2015 року. Згадаймо Ігоря Полякова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ігоря Полякова.

Заступник командира батальйону 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка, майор Ігор Поляков помер від важкого поранення 15 липня 2023 року. Йому було 35 років.

Чоловік був випускником Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. У 2010 році з відзнакою закінчив соціологічний факультет за спеціальністю «Політологія» і вступив до аспірантури. Ігор був одним з найкращих студентів курсу, брав участь у роботі студентського наукового товариства факультету, студентського самоврядування. 

«Він був для нас величезною, доброю «пігулкою валідолу»: завжди або заспокоїть, якщо вже паніка починається, або приведе до тями й скаже, що «це все фігня, але треба бути десь обережнішими». З перших днів повномасштабної війни для моїх батьків, для батьків мого чоловіка він став ще однією дитиною в домі», – поділилася Ганна Кононенко, яка навчалася з Ігорем на одному факультеті в університеті – вони дружили більш як 15 років.

З 2015 року чоловік вступив добровольцем до лав Збройних сил України і брав участь в бойових діях під час АТО та ООС.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії до України, Ігор очолив танковий екіпаж і боронив Харків. З червня 2022 року став заступником командиру батальйону 92-ї ОМБр. Брав активну участь в осінньому контрнаступі на Харківщині та на інших напрямках.

Помер захисник 15 липня 2023 року від важкого поранення, яке отримав під час виконання бойового завдання біля Бахмута на Донеччині. Ігор Поляков не встиг сховатися в укриття під час удару російської артилерії. З пораненнями майора доставили в медичний госпіталь, розповів його побратим з позивним Кіндер.

«Він ішов уже на поправку. Ми з ним розмовляли й по відеозв’язку – він у камеру язик показував, рукою махав, казав: «ми ще попрацюємо, послужимо, не дочекаєтеся». Усі думали, що все буде добре, але, видно, пішло якесь ускладнення, організм ослаблений», – зауважив побратим.

Після смерті Ігоря Кіндер доглядає його пса Рема. Вівчарку чоловіки підібрали в одному з населених пунктів Харківщини, який звільняли від окупантів.

Для рідного батька Олександра Полякова Ігор був єдиною дитиною: «Він залишається в армії назавжди, він не помер. Тому що він – взірець, він – наслідок виховання, яке здобув».

У загиблого Ігоря залишився 8-річний син Владислав, якого дідусь навчає поводитися зі зброєю...

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.