Залишив комфортне життя у США. Згадаймо Героя України Михайла Яворського (Чикаго)

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько–українська війна. Нині згадаємо Михайла Яворського. 

Михайло Яворський на псевдо Чикаго – родом з Прикарпаття. Ще хлопцем він переїхав до США, там здобув освіту, створив сім’ю. Але на початку великої війни Михайло прийняв рішення повернутися на Батьківщину та взяти участь в її захисті.

Михайло народився 10 вересня 1980 року у селі Космач на Прикарпатті. Тожі Україна була частиною Радянського Союзу, і його перші шкільні уроки були агітаційними. Покірний учень із гострою пам’яттю, він прийшов додому, розхвалюючи чесноти Володимира Леніна та Йосипа Сталіна, але отримав відсіч своїх дідуся та бабусі, які пережили кілька окупацій.

«Він як бог і зробив усі ці великі речі», – згадувала Яворська слова свого брата про Леніна.

«Ні, це один із найбільших злочинців в історії світу», – сказав Ярослав Бойчук, батько їхньої матері Марії Яворської.

Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році родина Яворських недовго лишалася в Україні. Вони виграли грін-карту і переїхали до Сполучених Штатів. Там Яворський закінчив гімназію Шурца.

Михайло із задоволенням поїхав у свою нову країну, вивчивши англійську, читаючи словник, і пішов до армії, щоб заплатити за навчання в коледжі. Як розповіла сестра Михайла, він прослужив чотири роки в американській армії.

«Він був веселим хлопцем, і він знав, як розсмішити людей», – сказав Чарльз Гіпсон, близький друг з армії. «Ми з ним годинами розмовляли по телефону, розмовляли один з одним і обговорювали різні теми, від релігії до політики, теорій і особистих переконань».

«Лижник», як його називає Гіпсон, ніколи не попереджав, що він прямує в Україну.

«Я не знаю, чому він не сказав мені, що їде», – сказав Гіпсон.

«Можливо, він думав, що я спробую відмовити його. Можливо, десь у глибині душі він розумів, що є ймовірність, що він не повернеться, і прощання з найкращим другом для нього була нереальною. Моє серце розривається, бо я знаю, що не зміг попрощатися», – розповідав друг Михайла. 

Сестра Михайла Яворського підозрює, що він не попередив родину з тих же причин. «Дійсно важко, коли хтось їде воювати на війну», – сказала вона. «Ви навіть не можете передати словами, як важко прощатися».

До того, як Росія вторглася в Україну у 2022 році, Михайло був захопленим батьком, який працював у ІТ-сфері та любив читати, футбол і спілкуватися.

Молодша на 17 місяців, Яворська двічі відвідувала свого старшого брата в Україні та зблизилася з його підрозділом, приєднавшись до їхнього групового чату, де вона стала «Чікаго 2», оскільки взялася постачати їм взуття, термобілизну, каски та медичні аптечки.

«Михайло покинув своє комфортне життя в Америці, а головне – зробив найважчу пожертву, яку тільки можна зробити, і з великим болем в серці відірвався від своєї найбільшої потіхи в житті, донечки Соломійки, та в перші ж дні війни зробив свідомий вибір, взявши у руки зброю, щоб захищати Україну від ворожої навали», – розповіла сестра воїна Зоряна Яворська. 

Родина Михайла активно підтримувала українських військових та волонтерила.

«Він не просто був людиною, яка знімала останню сорочку для свого ближнього, він у прямому значенні знімав останній тепловізор, приціл, прилад нічного бачення, шолом і віддавав молодим хлопцям, яких посилали в бій перед ним, пояснюючи це тим, що молодим це більше потрібно, бо він уже встиг трохи пожити, а молодим хлопцям треба ще жити і жити, – згадує сестра військового. – Міша зробив все для того, щоб увійти в лави ЗСУ, а не до Інтернаціонального легіону, бо для нього було важливо воювати пліч-о-пліч саме з українськими воїнами, і він не хотів жодних поблажок. Міша завжди викликався йти на всі найнебезпечніші завдання.

Як сказав його командир, він завжди почувався дуже впевнено, коли Міша був поряд, бо ніколи не ховався за чужими спинами, а навпаки прикривав інших. Як Міша і прожив своє життя, завжди на благо інших, так він і загинув, відтягнувши двох поранених на дальні позиції, і хоча він міг там з ними залишитися, він повернувся на передню позицію допомогти іншим побратимам, де його і знайшов ворожий снаряд.

«У тяжкому бою від ворожого снаряду, встигнувши врятувати життя кількох побратимів, у ніч з 24-го на 25 травня навіки став Небесним Героєм мій братик і мій персональний герой – Яворський Михайло», – написала у соцмережі сестра воїна Зоряна Яворська.

За словами сестри, Михайло був взірцем патріотизму і самовідданості.

«Не знаю нікого, хто любив Україну і вірив у неї більше, ніж він. Міша мріяв перевезти свою сім’ю в Україну після війни і будувати світле майбутнє своєї донечки на своїй улюбленій Батьківщині. І тепер перед нами всіма стоїть обов’язок робити все можливе, щоб Україна стала саме такою, якою вона була омріяна Михайлом – мирною, світлою, багатою, взірцем людяності, краси і прогресу для всього світу. Заради саме такої України і заради світлого майбутнього українських дітей, Михайло зробив найвищу пожертву – віддав своє життя», – розповіла Зоряна.

Коли родина дізналась про загибель Михайла, одразу прийняли рішення поховати його у Чикаго. З Михайлом Яворським прощались на двох континентах – в Україні, на Івано-Франківщині, звідки він родом, і у США, де живе його родина. У США прощання з Героєм відбулося у церкві святого Йосипа Обручника – там Михайла з Оксаною вінчав отець Микола, коли вони одружувалися, там хрестили їхню донечку. Героя поховали у Чикаго на цвинтарі святого Миколая.

У загиблого Героя лишилися мама Марія, донечка Соломійка, дружина Оксана та сестра Зоряна. 

6 травня 2024 року Президент України Володимир Зеленський своїм Указом №281/2024 присвоїв старшому солдату Михайлу Яворському звання Герой України з удостоєнням «Золотої Зірки» (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Родина Михайла Яворського заснувала фонд його пам’яті «Brave like Ukraine», який нині допомагає побратимам загиблого.

У п’ятницю, 24 травня 2024 року, у Коломийській гімназії ім. Грушевського відбудеться відкриття меморіальної дошки героя України Михайла Яворського.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.