Мама благала його залишитися вдома, але він поспішав до побратимів. Згадаймо Миколу Гергелюка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Миколу Гергелюка.

Микола народився 19 грудня 1998 року. у селі Поліське Березнівського району. Зростав спокійним, веселим, розумним та працьовитим хлопцем, повідомляє Березнівська міська рада.

З 2005 року по 2016 рік навчався у Поліській загальноосвітній школі І- ІІІ ступенів Березнівського району Рівненської області. У школі Микола був здібним учнем, брав активну участь у спортивних змаганнях з волейболу і футболу, цінував дружбу та завжди відгукувався на прохання про допомогу.

Після закінчення школи навчався у Рівненському вищому професійному училищі № 1, у якому у 2018 році здобув професію «Опоряджувальник будівельний».

В мирному житті Микола був життєрадісною людиною. Для батьків був єдиним, люблячим і турботливим сином, який завжди їм у всьому допомагав.

Молодий чоловік будував життєві плани, реалізовував мрії. Він так багато хотів ще зробити в цьому житті, та не встиг, бо клята війна забрала його.

Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на рідну землю Микола відразу повернувся в Україну із-за кордону, залишивши роботу і 18 травня 2022 року став на захист рідної країни від російських загарбників.

У лавах сил оборони успішно проходив усі навчання, бойову підготовку і за свої військові досягнення у вересні 2023 року долучився до бригади спеціального призначення «Азов».

Щоразу, під час нетривалих відпусток мама благала сина залишитися вдома, на що він відповідав, що має бути там, зі своїми побратимами.

Микола був справжній патріот України, сильний, відважний та хоробрий воїн, який попри небезпеку завжди впевнено та професійно виконував бойові завдання.

26 липня 2024 року старший солдат взводу розвідки спеціального призначення помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І.Мечникова від тяжкого поранення, отриманого 19 липня від ворожого мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Немає таких слів, які б могли загоїти біль материнського та батьківського сердець від втрати єдиного сина. 30 липня Микола повернувся додому назавжди, «на щиті».

Траурний кортеж героя у скорботі зустрічали жителі населених пунктів громади.

В цей же день чин прощання та поховання українського воїна відбувся в його рідному селі Поліське.

До батьківського будинку прийшли рідні, близькі, військові, побратими, представники міської ради, односельчани та жителі навколишніх сіл, щоб висловити безмежну вдячність захиснику, який віддав своє життя за Україну, за кожного з нас.

З військовими почестями провели Миколу Гергелюка в останній земний шлях від сімейного будинку до Свято-Михайлівського храму села Поліське, в якому відбулася заупокійна служба.

У знак особливої шани на місцевому кладовищі востаннє для героя прозвучали Державний Гімн України та військовий салют.

Батькам військові вручили Державний Прапор України, прапор Національної гвардії України та шеврон бригади спеціального призначення «Азов».

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.