Неодноразово виводив своїх солдатів з бою без втрат. Згадаймо Олега Перегуду

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олега Перегуду.

Олег Перегуда народився 31 березня 1987 року у селі Пійло на Прикарпатті. Мрія стати військовим у нього з’явилася ще у школі, у сьомому класі. Він був одним з найкращих учнів, цікавився історією, любив, як і більшість хлопців, фізкультуру, тому навчання у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї юнаку давалося легко. Щирий, рішучий, відповідальний – завдяки чеснотам Олег ще у ліцеї став хорошим командиром сотні. Його поважали, як старшого, і любили, як рівного.

Продовжив навчання у Національній академії державної податкової служби України на факультеті фінансів та банківської справи. Там же закінчив військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта. Свій професійний шлях Олег розпочав у Калуській державній податковій інспекції.

Піл час подій на Майдані 2013 року Олег не стояв осторонь, він одразу доєднався до протестувальників, а у березні 2014 року, з початком антитерористичної операції, вступив до лав четвертого добровольчого батальйону оперативного призначення Нацгвардії «Крук».

У 2014 році батальйон, в якому служив Олег, брав участь у боях у Донецькій області. За словами побратимів, він завжди йшов у бій першим, бо цінував життя підлеглих. А ще з ним поруч було не страшно. Він неодноразово виводив своїх солдатів з бою без втрат.

Після завершення контракту Олег повернувся додому, одружився, відкрив з побратимами власну справу – компанію з виготовлення приліжкових панелей для лікарень «Українська розумна автоматика».

Як розповідає дружина Василина, він хотів змінювати державу на краще. Тому і напрям для бізнесу обрав такий – допоміжний. І у мирному житті залишався вірним своїм принципам.

Олег пройшов тримісячний курс для ветеранів «Підприємництво та лідерство» від проєкту «Норвегія-Україна. Професійна адаптація. Інтеграція у державну систему», який сприяв поверненню до цивільного життя військових.

А ще Олег мріяв відкрити для учасників АТО центр реабілітації у Калуші «4.5.0. Прикарпаття». Цифри у назві – код серед військових, який означає, що все добре. У центрі мали організувати для ветеранів фізичну реабілітацію, апітерапію, лікування ПТСР, цивільну адаптацію, навчати новим професійним навичкам.

Громада Калуша виділила приміщення під заклад, хлопці склали заявки на гранти, на 2022 рік був запланований ремонт та облаштування території, навесні хотіли відкрити трудовий літній табір, аби розмістити вулики, але почалася війна.

24 лютого 2024 року Олег Перегуда добровільно прийшов до Калуського ТЦК, на службу потрапив до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади і знову став для побратимів справжнім командиром: надійним, холоднокровним, розсудливим, обачливим і людяним.

«Хто з ним був, коли ми бились за міст та шматок дороги на бахмутській трасі, згадуватимуть, як він під час бою підняв слухавку і сказав спокійним, ніби спросоння, голосом: «В мене зараз бій, я потім передзвоню, все добре», - написав його підлеглий Вадим Рибачук.

Підрозділ, в якому служив Олег, брав участь у звільненні Воскресенська, Снігурівки, знищував техніку окупантів у Херсонській області. Тримав позиції у Святогірську, коли інші відходили.

14 червня 2022 року Олег Перегуда прийняв свій останній бій поблизу села Богородичне на Донеччині, рятуючи життя побратимів.

Поховали захисника у рідному селі Пійло в Івано-Франківській області. У полеглого героя залишилися батьки та дружина.

Посмертно Олег нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. У ліцеї в селі Пійло на Івано-Франківщині на честь воїна відкрили інтерактивну меморіальну дошку.

Після смерті чоловіка Василина вирішила втілити його мрію і відкрити центр реабілітації для ветеранів.

«Я дуже хочу, щоб цей проєкт працював, – це була його мрія. Він ідейний натхненник і засновник реабілітаційного центру. Я долучалася лише з порадами на майбутнє. Продовжити його справу тепер – це виклик для мене, який не дає зупинитися, а дарує сили та потуги рухатися далі. У майбутньому хочу додати у назву центру його ім’я», – розповідає жінка.

У жовтні 2023 року розпочалося будівництво закладу. За словами дружини, у центрі буде спортивний майданчик, масажний кабінет, спортивний зал із тренажерами та реабілітаційним обладнанням. З ветеранами працюватимуть реабілітологи, терапевти та ерготерапевти, а також психологи та військові капелани.

Вартість проєкту оцінили у 16 млн грн і родина разом із друзями та побратимами Олега шукають кошти на продовження цих робіт.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.