Боронив Україну з початку війни. Згадаймо Романа Петріва

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Романа Петріва.

Захисник України Роман Петрів поліг на війні 20 березня 2026 року. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Львівську міську раду.

Народився Роман Петрів 27 серпня 1975 року у Львові. Навчався у ліцеї №75 імені Лесі Українки Львівської міської ради, згодом – у Відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка». Після навчання проходив строкову військову службу.

Працював сантехніком у відокремленому підрозділі «Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт» Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця».

Зі слів рідних, Роман любив збирати гриби у лісі, захоплювався садівництвом. Вирізнявся спокоєм і неконфліктністю, був добрим і щирим, завжди прагнув допомагати іншим.

Був учасником Антитерористичної операції (АТО).

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на херсонському, миколаївському, донецькому, південно-слобожанському, курському та північно-слобожанському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Нагороджений відзнакою президента України «За оборону України» та відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «Хрест доблесті».

Захисник України поліг на війні 20 березня 2026 року. Прощалися з воїном 24 березня спочатку у храмі Успення Пресвятої Богородиці (вул. Максимовича, 2Б), потім у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла у Львові.

Потім прощання продовжилося у родинному помешканні у селі Новосілки Золочівського району (вул. Шевченка, 9), та у місцевій церкві святого Миколая. Поховали захисника на місцевому кладовищі.

У Романа Петріва залишилися брати, племінник та родина.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.