Загинув у бою на Донеччині. Згадаймо молодшого лейтенанта Тараса Лазарчука

Лазарчук здав екстерном іспит у «Азов» – таких людей було всього четверо на курсі
колаж: glavcom.ua

Молодший сержант Тарас Лазарчук був командиром взводу бригади спеціального призначення «Азов»

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Тараса Лазарчука.

Тарас Лазарчук загинув у вересні 2024 під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Костопільську міську раду.  

Тарас Лазарчук народився у Степані Рівненської області, там закінчив школу і вступив до Національного університету водного господарства та природокористування у Рівному. Родина згодом переїхала у Костопіль.

У 2008 році юнак закінчив з відзнакою університет за спеціальністю «Гідроенергетика». Деякий час працював на підприємстві «Рівнеобленерго», а потім поїхав у Нідерланди, де працював енергетиком.

Наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Тарас повернувся з-за кордону і одразу пішов у військкомат. 1 березня 2022 року був зарахований у ЗСУ солдатом. Хотів служити у полку «Азов», здав нормативи і був зарахований командиром взводу 12 бригади спеціального призначення «Азов».

Тарас Лазарчук біля ворожої ракети, що не здетонувала
фото: Taras Lazarchuk/Facebook

Воював на різних напрямках. Восени 2023 одержав поранення, після лікування повернувся на службу.

4 вересня 2024 року молодший сержант Тарас Лазарчук загинув під час виконання бойового завдання в районі Торецька Бахмутського району Донецької області.

Молодший сержант Тарас Лазарчук
фото: Катерина Куницька/Facebook

«Ти світлий, добрий, сильний, мужній чоловік. Мені завжди з тобою було надійно. Твої обійми – найбезпечніше місце для мене, а твій цілунок – солодке торкання. Ти міг витримати такий сильний психологічний тиск і при цьому жартувати й робити своє вправно. Ти справжній взірець військового. Побратими кажуть про тебе як надійного командира, з яким безпечно воювати пліч-о-пліч. Що казати, навіть я тебе слухалась)) Друзі та рідні безмежно тебе цінують і в безмежній тузі за тобою. Ми не можемо наплакатися і наговоритись про тебе. Ти стільки доброго встиг зробити за життя. Пишаюсь тобою», – написала у Facebook дівчина Тараса Катерина Куницька.

Катерина Куницька і Тарас Лазарчук
фото: Катерина Куницька

10 вересня 2024 відбулося прощання з загиблим героєм у Рівному та в Костополі. Поховали Тараса Лазарчука на кладовищі «Нове» в Костополі поряд з іншими полеглими військовослужбовцями.

4 вересня 2024 року молодший сержант Тарас Лазарчук загинув під час виконання бойового завдання в районі Торецька Бахмутського району Донецької області
фото: Катерина Куницька

Тарас Лазарчук нагороджений медалями «За оборону рідної держави», «Незламним героям російсько-української війни», «Ветеран війни».

Посмертно нагороджений державною нагородою – орденом «За мужність ІІІ ступеня.

У захисника залишилися мама, сестра, двоє племінників та дівчина.  

У роковини загибелі Тараса Лазарчука його мама отримала посмертну державну нагороду сина – орден «За мужність» ІІІ ступеня. Бійці «Азову» проїхали колоною з Костополя на новий цвинтар і провели біля могили полеглого побратима урочисту поминальну церемонію, під час якої заступник командира роти вогневої підтримки вручив Валентині Лазарчук нагороду сина.

Бійці «Азова» біля могили побратима Тараса Лазарчука
фото: Костопільська міська рада
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Тараса Лазарчука
фото: Костопільська міська рада
Заступник командира роти вогневої підтримки вручив Валентині Лазарчук нагороду сина
фото: Костопільська міська рада

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.