Депутат, який двічі воював з окупантами. Згадаймо Тараса Жеребецького

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Тараса Жеребецького.

18 липня 2022 року на фронті загинув 34-річний депутат Львівської районної ради, військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ Тарас Жеребецький. Машина, у якій їхав захисник, підірвалася на міні в зоні бойових дій.

У нас більше не може бути дискусій про двомовність, братерство чи хороших росіян. Сьогодні ми повинні пам’ятати, що в нас одна мова, одна армія, одна країна і один ворог. І лише усвідомивши це, ми будемо здатні його здолати. Бо боротьба наша триває на всіх фронтах.

Тарас Жеребецький

Чоловік пішов боронити Україну у 2014 році й повернувся до лав ЗСУ 24 лютого 2022 року.

«Кілька днів тому, у перервах між важкими боями, Тарас зробив сюрприз рідним та без попередження приїхав додому, щоб побачитися з дружиною, сином та донькою. У нашій пам’яті Тарас Жеребецький залишиться прикладом дієвого українця, патріота та воїна. На жаль, війна забирає найкращих, найсміливіших, найактивніших та найдобріших. Забирає цвіт української нації», – зауважила голова Львівської облради Ірина Гримак.

Тарас Жеребецький народився 7 вересня 1987 року у місті Червоноград Львівської області. У 2004 році закінчив загальноосвітню школу, потім – заочно Українську академію друкарства (місто Львів) за спеціальністю «економіка підприємства».

Восени 2004 року він брав участь у Помаранчевій революції. У 2006-2007 роках проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України.

«Пам’ятаю, як у 2015 році він приїхав на Різдво і був дуже засмучений через смерть побратима. А взагалі Тарас у житті був великим оптимістом, душею компанії, любив жартувати, усім був другом і колегою. Це людина, яка ніколи не падала духом. Умів смачно готувати, не раз для родичів на весілля організовував неймовірні столи з наїдками із гарбуза та м’ясними нарізками. Також любив приймати гостей, а ще співати і танцювати. На весіллях Тарас був як вихор, не було такої забави, щоби він не перетанцював зі всіма польку. У ньому було дуже багато життя», – зауважила троюрідна сестра загиблого Галина Чоп.

Чоловік мешкав у Львові. Працював у сфері ресторанного обслуговування: офіціантом, барменом та адміністратором.

Взимку 2013-2014 років був учасником Революції гідності. У 2014-2015 роках проходив військову службу у лавах Збройних Сил України по частковій мобілізації. З весни-літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник оборони Міжнародного аеропорту «Луганськ».

Згодом працював інженером у товаристві заводу «Фуджикура» у Львові. З 2020 року Тарас Жеребецький був головою фракції політичної партії «Європейська Солідарність» у Львівській районній раді.

З початком повномасштабного вторгнення Росії чоловік захищав Україну у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Воював у Донецькій області.

«Дуже добрий, щирий, завжди з усмішкою на обличчі. Позитивчик на всі сто. Таким я знала Тарасика в школі. Але іншим побачила його після 2014 року. На початку АТО він пішов захищати нашу землю від рашистської навали. Пройшов Іловайський котел і став дещо іншим. Змінився його погляд – став глибоким, задумливим. І безтурботна усмішка, яка колись сяяла повсякчас, кудись зникла. Зате з’явився козацький оселедець і невимовно сильний дух, дух воїна і щирого патріота рідної землі. Воїн світла, подумала я тоді. Бо світло з його очей нікуди не зникло, він світився ідеями побудови нової вільної України. І коли москальська орда знову полізла на нашу землю, він без вагань узяв до рук зброю і пішов захищати свою родину, свою Україну, кожного з нас», – написала про Тараса однокласниця Інна Корчик.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.