Окупанти скинули авіабомби на будинок. Згадаймо трирічного Михайла Панкіна з Маріуполя

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо трирічного Михайло Панкіна.

23 березня 2022 року в Маріуполі загинув Михайло Панкін. Йому було три роки і вісім місяців. Поряд загинули мама і бабуся хлопчика.

Михайло народився в Маріуполі, був довгоочікуваною дитиною мами Ірини й тата Вʼячеслава. Особливий зв’язок мав із мамою, за словами рідних, малюк не відходив від неї.

«Найчудовіший хлопчик у світі. Допитливий, у свої три рочки багато всього знав. Іра з ним займалася, він знав кольори, намагався рахувати. Любив гуляти з дітьми. Кататися на машині. Чекав біля воріт, коли ми приїдемо додому після роботи, аби в діда на колінах за кермом заїхати у двір», – пригадала тітка малюка Тетяна Кубай. 

«Машинки – пристрасть племінника. Мій батько, коли під'їжджав до будинку родини, завжди сигналив. Малий вибігав, сідав на коліна діда – і так вони майже завжди разом заїздили на подвір’я. Це був цілий ритуал», – говорить дядько Дмитро Кубай.

Ірина й В’ячеслав любили кататись на велосипедах та брати участь у веломарафонах. Коли син підріс, зробили ще кріплення для дитини і катались уже разом із ним.

У родині Панкіних уже задумувались, на яку секцію віддати маленького Мішу. Дядько пропонував футбол, якраз неподалік на шкільному стадіоні тренувались молоді гравці.

Cім’я Панкіних мешкала у приватному будинку разом зі свекрухою. Шматочок городу перетворили на ігрову зону для Михайлика. Постелили там штучну траву, встановили гірку. Хлопчик ходив у садочок, а коли повертався додому, бавився на подвір’ї.

«Михайло ходив до 140-го садочка, я там працювала. Хлопчик був хорошим, спокійним, дружелюбним, чемним. Батьки його дуже любили», – додала вихователька Ольга Дюжая.

«Ми жили ближче до тимчасово окупованої території Донеччини. До звуків вибухів уже звикли за роки війни. 24 лютого вранці прокинулися від дзвінка старшої дочки, яка вчиться у Києві. Вона сказала, що Україну бомблять», – розповів Дмитро Кубай.

Під час боїв за місто, 15 березня 2022, через обстріли дім сім'ї згорів. Тоді вони переселилися до бабусі Надії та дідуся Миколи – батьків матері, мешкали на вулиці Металургійній. Напередодні трагедії вся родина була в знайомих, які жили в сусідньому будинку.

«Мішутка вже спав, але сильно стріляли, тому Ірина почала збиратися у підвал. Знайома їй казала, щоб залишалася, адже син спить. Але її немов тягнуло: «Страшно, підемо до підвалу». І всі наші пішли», – пригадала тітка Тетяна Кубай. 

«У ніч із 22 на 23 березня вони пішли до підвалу будинку на вулиці Металургійній, 19. Там було два відділи. Один – теплий, другий – холодний. У теплому були сімʼї з дітками, а в холодному – всі інші. 23 березня 2022 року о 05:40 дві авіабомби скинули на ту частину будинку, де був відділ із дітками. Михайло, мама і бабуся Надія загинули. Вижили дідусь Микола, батько та його матір», – розповіла хрещена хлопчика Наталія Устінова. 

Тіла загиблих дістали лише влітку, усіх опізнали, окрім бабусі Надії. «Тіла були розплющені. І через те, що минуло багато часу, – чорні. Тато був у шоці. Він шукав маму по обручках, але деякі люди – тварюки. Вони зняли з тіл усе золото. Тато казав, що бачив схоже тіло, але шукав далі. Там же був конвеєр, мішок за мішком... Багато дітей. Менші, ніж Мишко. Навіть немовлята».

Ірину з Михайлом поховали на Старокримському кладовищі. Дмитрові Кубаю з родиною вдалось виїхати з Маріуполя за кордон. «Іноді згадуєш це все та думаєш – може, мені наснилося?» – сказав він.

Зауважимо, згідно з останніми даними ООН, російські терористи за час повномасштабного вторгнення вбили щонайменше 10 тис. і поранили 18,5 тис. мирних українців. Серед загиблих – щонайменше 569 дітей, поранених неповнолітніх – понад 1,2 тис. При цьому в організації зазначають, що реальна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації в умовах війни ускладнене.

За останніми даними Офісу генпрокурора, в Україні через російську агресію загинуло щонайменше 520 дітей. Ще понад 1180 постраждали. Ці цифри також не остаточні. Триває робота щодо їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.