Став на захист України на початку війни. Згадаймо Віталія Царенка
29 жовтня 2024 року захисник був призначений командиром відділення військової частини
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віталія Царенка.
Внаслідок отриманих у бою з російськими окупантами важких поранень 16 грудня 2024 року назавжди зупинилося серце воїна Віталія Царенка. Про це повідомив заступник міського голови Ладижинської міської ради Олександр Коломієць.
Царенко Віталій Вікторович народився 7 листопада 1982 року в селищі міського типу Лисянка Черкаської області. З 1989-го по 2000-й роки навчався у Загальноосвітній школі №1 Лисянки. Після закінчення школи продовжив навчання в Уманському державному аграрному університеті за спеціальністю «Агрономія».
Під час навчання в університеті познайомився з майбутньою дружиною Ганною, з якою одружився у 2004 році. В шлюбі народилися дві доньки – Вікторія та Злата.
З 2007-го по 2018-й рік Віталій працював у Києві на посаді монтажника ліфтів. З вересня 2021 року почав працювати у товаристві з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» машиністом зернових навантажувально-розвантажувальних машин.
Восьмого вересня 2022 року Віталій був мобілізований до лав Збройних Сил України. З травня 2023 перебував у зоні виконання бойових завдань. Отримав посвідчення учасника бойових дій та нагрудний знак «Ветеран війни».
29 жовтня 2024 року був призначений командиром відділення військової частини.
Третього грудня 2024 року Віталій прийняв останній бій. Він мужньо виконав військовий обов’язок – виборювати свободу і незалежність України. Внаслідок отриманих у цьому бою важких поранень 16 грудня 2024 року серце Віталія Царенка зупинилося назавжди.
Траурна церемонія прощання з Віталієм Царенком відбулась на площі Фонтанів у місті Ладижин.
У захисника залишилася дружина і двоє доньок – Вікторія та Злата.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.