При спробі ворога взяти його у полон, воїн вступив в останній бій. Згадаймо Ігоря Душенківського

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ігоря Душенківського. 

Старший солдат Ігор Душенківський, позивний Йода, отримав поранення під час штурмових дій противника поблизу села Павлівка Донецької області наприкінці жовтня 2022-го. При спробі ворога взяти його у полон воїн не склав зброю, не підняв руки та вступив в останній бій. Захиснику назавжди залишилося 23.

Ігор був родом із села Сніжки, що на Київщині. Мешкав у столиці. Закінчив Київське регіональне вище професійне училище будівництва. За фахом – маляр-штукатур. Мріяв про власний бізнес.

Повномасштабне вторгнення застало його в Ірпені – там із перших днів великої війни разом з іншими добровольцями вони влаштували вуличне чергування, взявши під захист жінок та дітей. Ігор хотів вступити до місцевої тероборони, однак охочих було надто багато. Після того, як чоловік декілька разів ходив до військкомату, його мобілізували.

8 квітня 2022 року він став на захист України, долучившись до складу 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Відправився у Донецьку область, на передову позицію. Обіймав посаду стрільця. 

Стрілець п'ятої стрілецької роти другого стрілецького батальйону, старший солдат Ігор Душенківський загинув на Донеччині 29 жовтня 2022 року, у результаті здійснення противником штурмових дій позицій підрозділу.  

Лише через місяць після загибелі тіло було повернуто та поховано.

«Ігор був доброю, позитивною, дружелюбною, люблячою людиною. Мав найвищі життєві принципи. Завжди виступав за справедливість. Попри свій юний вік, був дуже хоробрим воїном, добровільно став на захист України», – розповіла дружина Маргарита.

Поховали воїна на кладовищі в рідному селі.

Захисник України посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

В Ігоря залишилися дружина, батьки, сестра з сімʼєю.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.