14 тижнів навчання вдома – досвід Нью-Йорка

В п'ятницю, 7 серпня, губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо оголосив, що всі шкільні округи в штаті можуть відкривати школи, але з певними обмеженнями та застереженнями.

Перед тим Департамент освіти міста Нью-Йорк запропонував батькам та учням два варіанти навчання: повністю дистанційне або змішану систему (1-2 днів на тиждень в школі, решта — вдома).

Керівник департаменту освіти Нью-Йорка Річард Карранза наголосив, що який би варіант батьки і учні не обрали, навчальний процес триватиме п’ять днів.

Батьки мали час до 7 серпня визначитись, яку саме систему оберуть вони та їхні діти, щоб департамент та адміністрації шкіл знали кількість дітей в обидвох варіантах та підготували школи. Зі змішаного навчання до дистанційного можна буде перейти у будь-який час, а навпаки — тільки у визначений період.

Для нашого сина, який у вересні йтиме у другий клас однієї з муніципальних шкіл Брукліна, ми обрали змішану систему навчання. Хоча і маємо позитивний досвід повністю дистанційного навчання.

Наша школа — вчителі, і адміністрація — організувала все на дуже пристойному рівні. Я навіть думаю, що це було ідеально: і навчальний процес, і комунікація, і емоційна підтримка, і технічне забезпечення.

Дистанційно наші діти вчились 14 тижнів - з березня до кінця червня.

Дистанційне навчання було максимально наближеним до звичайного

З 16 березня, коли у Нью-Йорку закрили всі школи, на підготовку до дистанційного навчання школи мали тиждень.

Наша школа для дистанційного навчання обрала платформу Google Classroom. Для кожного класу вчителі створили окремий віртуальний кабінет, а для кожної паралелі - окремі кабінети для спеціальних дисциплін: музика, наукова лабораторія, фізкультура та мистецтво.

Розклад дистанційного навчання був максимально наближений до звичайного графіку роботи школи. Вчились наші діти з понеділка по п‘ятницю з 9:00 до 12:20. В розкладі були всі предмети, як і в школі, тільки уроки були коротшими — 25 хвилин замість 45.

Вчителі викладали завдання, інструкції до них та посилання на додаткові ресурси у Google Classroom. В коментарях до кожного завдання діти могли поставити питання.

Щодня діти заповнювали google-форму, через яку адміністрація відстежувала відвідуваність. Якщо дитина не пропускала заняття, батьки мали про це повідомти адміністрацію школи та вчителів.

Тим дітям, які не мали електронних пристроїв, школа або департамент освіти надали у користування під розписку iPad або MacBook. При цьому, у департаменті наголошували, що в сім’ї у кожного з братів/сестер має бути окремий пристрій. Наша координаторка по роботі з батьками надіслала також контакти інтернет-провайдерів та операторів мобільного зв’язку, які пропонували інтернет безкоштовно або за оплату до $10 на місяць впродовж кількох місяців.

Також адміністрація школи наполегливо рекомендувала, щоб всі учні пообідали після закінчення основного періоду навчання, і тільки потім починали виконувати домашні завдання. Домашню роботу бажано було завершити до 14:50, поки на зв’язку були всі вчителі. Але вчительки нашого класу дозволяли виконувати завдання впродовж тижня — до п’ятниці. Майже кожне завдання вони коментували та давали рекомендації, що потрібно виправити чи вдосконалити.

Вчителі працювали з дому. А діти кожного дня мали змогу поспілкуватись між собою та з вчителями через відео-зустрічі.

Ті учні, хто мав індивідуальний план навчання, отримали додатковий розклад зі спеціальними заняттями. Наприклад, наш син мав окремі години з ерготерапії та з логопедом.

З будь-яких питань, які нам, батькам, були незрозумілі, до вчителів та адміністрації школи ми звертались через Google Classroom, додаток ClassDojo та e-mail.

Впродовж підготовчого тижня батьки отримали на електронну пошту листи з логінами, паролями та кодами до Google Classroom та інших додатків, сайтів і сервісів, які використовувались в школі. Наші вчителі також провели віртуальну зустріч з батьками через Google Meet, присвячену організаційним питанням і надали перелік додаткових онлайн ресурсів, які використовували впродовж домашнього навчання.

Один день першокласника, що займається дистанційно

Кожного ранку до початку занять наші вчительки розміщували у Google Classroom слайд-шоу, в яких містилися аудіо- та відеоінструкції, всі дотичні лінки і посилання. Отже батькам та дітям не треба було нічого шукати – лише клікати на посилання.

Наприклад, у презентації за 1 квітня, містилася форма відвідування, розклад на день, який включав ранкову зустріч та наступні заняття – музику, природничі науки, фонетику та письмо

Під час ранкової зустрічі вчителі обговорювали з дітьми емоції та як на них реагувати. «Коли і чому ви злитесь на себе?» - питали вони. «Що простіше: бути люб’язним і приязним щодо самого себе чи до інших? Чому? Якими словами ви можете виразити любов та приязність?» Завданням було написати кільки приємних слів самому собі або їх намалювати.

Під час перерви – перекус, туалет, просто відпочинок, фізкультхвилинка.

Заняття, зокрема містили наступні вправи. Під час фонетики діти повторювали алфавіт вголос, вчили так звані «sight words» - слова, які часто зустрічаються в англійській мові і вимовляються не так, як пишуться, їх треба просто запам’ятати. Під час читання письма - порівняти слова ”like” та ”as” та написати вірш, використовуючи порівняння.

Загалом впродовж всіх 14 тижнів дистанційного навчання я була в захваті від роботи наших вчителів.

Вчителі організували та пояснили все так, що на другий день наш син сам заповнював Google форму з відвідування. А на третій день навіть найбільш залучені батьки (такі, як я) заспокоїлися і залишили дітей займатися самостійно. Час від часу хтось з батьків з’являвся в камері в піжамі з кавою.

В батьківській групі ми жартували, що найбільше завдань було від вчителів фізкультури. А найбільш цікавими були завдання з письма. Вони мене просто вразили: діти писали вірші та цілі оповідання з вступом, основною частиною та висновками.

За час навчання ми дізнались, що Міс Д. спілкується з дітьми з кухні, а Міс Ч. — зі спальні. Ніхто не переймався з приводу чашки з чаєм на столі чи розкиданих дитячих іграшок на задньому тлі.

Моя роль у процесі навчання звелась до того, що зранку я мала забезпечити заряджений та підключений до інтернету пристрій, інколи - роздрукувати якісь матеріали, сфотографувати виконані завдання і відправити їх у Google Classroom (згодом син і це робив самостійно), піти з кімнати геть і не заважати.

На жаль, так було не в кожній школі. Наш особистий досвід показав, що дистанційне навчання може бути крутим, цікавим і корисним. І я не виключаю дистанційної чи змішаної форми навчання для сина в середній і вищій школі чи в коледжі.

Втім, яким би не було крутим дистанційне навчання, наш син скучив за вчителями та друзями. Наразі ми обираємо змішану форму навчання зі сподіванням на повноцінне навчання в школі найближчим часом.

Світлана Сіщук