Битва за врожай

На той момент врожай і техніку продадуть, а землі віддадуть в оренду іншим людям. Жоден український аграрій наразі не впевнений у тому, що своє збіжжя збиратиме саме він. У фермерських господарствах окремі працівники зайняті лише тим, що моніторять Єдиний реєстр майнових прав, аби не проґавити моменту, коли орендована ними земля змінить власника.

Під районними та обласними радами збираються мітинги, фермери як колядники ходять від прокурорів до депутатів, від депутатів до міністрів. Та ситуація досі лишається неконтрольованою, а бажання замовчати проблему агрорейдерства превалює над сором'язливими спробами хоч якось зарадити ситуації. Тим часом поля та контори агрофірм охороняються краще за військові об'єкти. З ветеранів АТОформуються приватні армії, які день у день вступають у сутички з представниками нових господарів у балаклавах. Люди у відчаї, бо залишені наодинці зі своєю бідою. А тим часом масштаби самої біди зростають.

Якщо торік кричущих повідомлень про захоплені рейдерамиагрофірми було близько п'ятдесяти, то цьогоріч їхня кількість уже подвоїлася. Дякувати старанням спеціальної Комісії Мін'юсту з розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Орган, який де-юре мав би рейдерству запобігати, де-факто йому сприяє. Комісія з дев'яти членів (В.Гайдук, А.Оскірко, І.Трофименко, Ю.Моісеєв, П.Кузик, М.Смук, Є.Макогон, Н.Якушева, А.Бабенко) отримала повноваження у досудовому порядку скасовувати рішення державних реєстраторів, вилучати дані з Держреєстру та здійснювати перереєстрацію прав власності. Фактично дев'ять осіб у державі отримали право без суду і слідства вирішувати, хто ж тепер буде власником того чи іншого підприємства. Торік рейдери, озброївшись фіктивними документами про купівлю істотної участі у підприємстві або такими ж фіктивними документами про заборгованість фірми, тягнули реальних власників до суду. Зараз такі схеми використовують лише ті, хто до комісії підходів не знайшов, решта ж користується новою послугою Мін'юсту: треба лише подати скаргу та документи від нотаріуса чи державного реєстратора, оформлені на нового власника.

І тут варто нагадати, що новий, покращений і спрощений, порядок реєстрації юросіб передбачає, що для зміни власника фірми реєстратору вже не потрібно нічого завіряти, підтверджувати справжність підписів чи оригінальність документів. Тобто підпис на договорі купівлі-продажу може бути чий завгодно, це вже не проблема нотаріусів. Дебюрократизація в дії.

За таких благодатних умов комісія працювала стахановськими темпами — за день, наприклад, встигала перереєструвати права власності 13 малих і середніх фермерських господарств на користь нових власників. При цьому скаржником і новим власником могли бути різні компанії. Who cares?

На початку року голова НАБУ публічно заявив, що через втручання у реєстр прав власності почалася масова хвиля рейдерства. У Мін'юсті ці факти миттєво заперечили. І натяку, очевидно, не зрозуміли. Вже 4 липня, після того, як ошукані фермери дійшли аж до генерального прокурора, голова комісії Мін'юсту П.Мороз звільнився. Але сама комісія діє, і її повноваження не звузилися ні на дюйм.

На нашій — не своїй землі

Підприємці, до яких рейдери вже завітали, не вірять, що зі звільненням голови комісії ситуація поліпшиться. Бо зміна одного керівника не змінить уже відпрацьованих схем, які до того ж реалізовуються під пильним наглядом правоохоронців. З величезної кількості кричущих рейдерських випадків я вибрала кілька історій, що дозволяють зрозуміти, як працюють рейдери, і хто їм допомагає залишатися безкарними. Картина, що вимальовується, страшить, бо у цивілізованій європейській державі подібні історії є винятками, а не буденністю.

Наприклад, у 2012 р. у компанії «Білогір'я Агро-М» (дочірньому підрозділі збанкрутілого агрохолдингу «Мрія») почалися проблеми — вона не могла обробляти свої землі та поступово передала їх аграрній компанії АТК. Та, у свою чергу, запропонувала передати частину цих земель компанії, з якою давно співпрацювала, — «Перлині Поділля». Самотужки вийти на бажані обсяги виробництва важко, а оскільки компанії — партнери, то чому б не об'єднати зусилля. У 2015 р. керівництво «Перлини Поділля» звернулося до людей і переоформило договори оренди тепер уже на їхнє підприємство. Землю почали обробляти та упродовж 2016-го проблем не знали. А коли вони почалися, дізналися про це випадково.

«Ми несподівано помітили в базі, що наші договори оренди почали знімати з реєстрації, хоча їх строки ще не закінчилися, — розповів DT.UA керівник підприємства «Перлина Поділля» Сергій Іващук. — Наші нотаріуси не розгубилися, і ці договори в базі швидко відновили. А ми з'ясували, що комісія Мін'юсту на підставі скарги «Білогір'я Агро-М» вирішила наші договори з реєстрації зняти, бо у «Білогір'ї» надали їм угоди від 31 грудня 2012 р. Чому нас не запросили на це засідання? Чому не поцікавилися, хто і на яких підставах зараз обробляє ці землі? У них же є доступ до бази! Ми, поновивши свої права, вирішили, що на цьому історія закінчиться. Але слідкувати за реєстром і сайтом Мін'юсту почали систематично. І от 26 червня о 16-й на сторінці комісії з'явилося повідомлення, що об 11-й 27 червня комісією розглядатиметься питання скасування реєстрації договорів оренди на наші землі загальною площею у 300 га. Ми все покинули та поїхали на комісію. Всі, хто міг, — і працівники, і пайовики».

Коли члени комісії побачили, що до них на засідання з Хмельниччини приїхало 150 людей, рішення виносити не стали. Хоч є документальні підтвердження, що вже на 10.40 у комісії були готові правові висновки щодо цієї справи. Представники «Перлини» надали чиновникам документи, що підтверджують їхні права оренди, та обґрунтування, що у компанії «Білогір'я» претензій бути не може, бо коли оренду переоформлювали, земля вже орендувалася іншою компанією. А ще активісти зафіксували усі порушення комісії та звернулися до правоохоронців. У комісії та у поліції пообіцяли розібратися й повідомити.

Не повідомили. Просто ввечері 30 червня, у п'ятницю, «Перлині Поділля» скасували реєстрацію майнових прав відповідно до рішення комісії, підписаного головою П.Морозом. А вже у понеділок на підставі договорів 2012 р. зареєстрували нового власника — «Білогір'я Агро-М».

Зараз компанія «Білогір'я» планує збирати врожай з отриманих 300 га. Врожай, якого вона не сіяла. І отримана «Перлиною» ухвала Окружного суду, що забороняє будь-які дії відносно цієї ділянки, їх не втримає. У «Перлині» впевнені, що суди виграють, але на це підуть місяці. А боронити врожаї та прибутки треба вже зараз. І підозріла байдужість правоохоронців змушує фермерів робити це самотужки, у прямому сенсі з вилами у руках.

Вила напоготові

На Кіровоградщині аграрне рейдерство за останні роки настільки поширилося, що місцеві активісти створили власну аграрну самооборону, аби протистояти свавіллю, на яке держава заплющує очі. Ініціативна група викриває правопорушників, опирається озброєним нападникам, виграє суди. І все це не завдяки, а попри дії правоохоронців і місцевої влади.

«Ми змушені вдаватися до радикальних дій, бо рейдери застосовують такі методи проти нас. А підтримки з боку держави ми не бачимо. Ми звертаємося до всіх, а допомагають одиниці, — розповів DT.UA голова Аграрної самооборони Юрій Крутько. — У нас рейдерство почалося ще рік тому, у серпні 2016-го, з ПСП імені Димитрова. У Державний реєстр без відома власника було внесено зміни — підприємство змінило не лише керівництво, а й назву. Реальне керівництво звернулося до поліції того ж дня, а потім ще 18 (!) разів. Не допомогло. За місяць фірму знову перереєстрували, а ще за день оформили вже на фізичну особу. За дві доби на підприємство приїхало п'ять автомобілів молодиків, вивезли оргтехніку, документи та посівний матеріал. Людей побили, контору розтрощили. Вже у жовтні новий власник створив нове підприємство на базі старого — не ПСП, а ПП імені Димитрова, аби було простіше порозумітися із пайовиками, в яких фірма орендує землі. З того часу спокою нема, бо коли один раз виходить, і ніхто тобі не заважає, можна пробувати ще і ще. По ПСП імені Димитрова ми вже рік намагаємося встановити справедливість, а справа досі не закінчилася. За цей час новий «власник» половину земель здав в оренду іншому підприємству, половину техніки продав, другу — намагається вивезти зараз, бо вже знає, що суд він програв».

Схеми використовують різні, результат один. Наприклад, є на Кіровоградщині підприємство ТОВ «Нива-2010», там не лише власника змінили, а ще й неіснуючий борг у 20 млн грн підприємству приписали. Судових виконавців, які приїхали конфісковувати майно на суму боргу, не пустила та ж таки самооборона. Люди почали тиснути на правоохоронців, які врешті знайшли тих, хто нібито давав підприємству гроші в борг. Кредитори, як виявилося, нікому нічого не позичали, та й суми більше кількох тисяч гривень навряд чи тримали у руках. ПСП «Гайдук» відпрацьовували за цією ж схемою — змінився власник, з'явився борг у 20 млн. Реальний господар півроку витратив на те, щоб домогтися справедливості.

Активісти з острахом чекають вересня, періоду збору соняшника та кукурудзи. Вони впевнені, що тоді відбудеться друга хвиля рейдерства — прийдуть на дозріле. А ще з жахом думають про земельну реформу. На їхнє переконання, коли мова піде не про оренду, а про реальну власність, ситуація остаточно стане неконтрольованою.

Рейдери стають дедалі нахабнішими та вправнішими, у них з'являється зброя, в тому числі вогнепальна. Прокуратура та поліція підозріло мляво реагують на подібні випадки, безкарність розв'язує руки. ТОВ «Нива-2010» уже тричі самотужки відбивало своє підприємство від загарбників. Почалося з того, що власник господарства з'ясував, що подарував його невідомому, а той швидко бізнес перепродав. Звернення до правоохоронців області не допомогло, місцева прокуратура (на відміну від столичного Інституту судової експертизи) підробки підпису на документах не виявила. Але і висновок столичних експертів крапки у справі не поставив. Рейдери, отримавши документи та підтримку молодиків з охоронної фірми, пішли на штурм, не чекаючи судів. Поля підпалювали, врожай нищили. Селяни, на допомогу яким прийшли ветерани АТО, опиралися з усіх сих, під час захоплення головного офісу підприємства самотужки затримали 30 нападників. Поліція на виклик приїхала лише за дві години. Побили селян. А потім пообіцяли розібратися. І розібралися — після двох годин розмов із прокурорами області реальний власник господарства опинився на лікарняному ліжку з інфарктом. А усіх затриманих нападників невдовзі відпустили. Чому? Важко відповісти, судове засідання над ними було закритим, «щоб громада не тиснула на суддю».

У селі Метанівка на Вінниччині представники нового власника зернотоку у балаклавах також вирішили не чекати судових рішень — відкрили стрілянину по робітниках підприємства, травмувавши шістьох із них. Лише тоді правоохоронці відреагували. Після затримання у нападників вилучили 15 одиниць вогнепальної зброї. У Дніпропетровській області під час силового захоплення фермерського господарства «Сім вітрів» його керівника І.Великого просто вбили. А новий «господар» не пішов за грати, він пішов захоплювати нові території, зокрема, вже згадане ПСП імені Димитрова.

«Ми цього року практично не займаємося господарством. Занедбали, бо часу нема. Ми то з юристами, то в області, то на варті, бо кожен день до нас можуть прийти», — зізнається DT.UA керівник одного із агропідприємств, яке також зазнало рейдерської атаки.

Cui prodest?

Дивним чином на ситуацію в секторі реагує аграрне лобі. Проблемі вже кілька років, вона поглиблюється, а профільний комітет парламенту лише минулого тижня вирішив створити антирейдерський штаб та у вересні провести засідання, аби з'ясувати, чому рейдери настільки вільно почуваються в Україні. Із спілкування з фермерами стає зрозуміло, що вони до вересня чекати не готові — люди на межі і вимагають термінових рішень, а не зборів і зустрічей колись там. Більшість скарг на рейдерів із зрозумілих причин стікається до Аграрної партії.

DT.UA попросило керівника її центрального апарату Романа Безсмертного поділитися своїми враженнями та висновками щодо ситуації, яка склалася.

«Законодавець створив ідеальну для зловживань нормативну базу. Те, що закладаються величезні ризики, було очевидним. Добре, земля в оренді, але те, що на ній вирощують, — це власність того, хто це посіяв. Власність захищена Конституцією. То як же можна було створити систему, в якій ти сієш, а власником збіжжя стає хтось інший? Як може така система з'явитися випадково? Очевидно, що на певному етапі була розроблена програма внесення змін до законодавства та створена формальна юридична база для запуску системи зловживань. Я переконаний, що комісію створили навмисно, і діяла вона як головний інструмент цієї системи. Власне, ця комісія фігурує в усіх документах, які стосуються справи. Вона є не просто учасником, вона виступає співорганізатором цих процесів. Запущено механізм з ознаками організованої схеми, з очевидним злим умислом. Це простежується в усіх випадках про які ми говоримо, — або шляхом зупинення оформлення прав власності, або шляхом скасування цих прав. І боюся, що робота цієї комісії стосуватиметься не тільки землі. Просто зараз схема відпрацьовується в найліквіднішому секторі, який гарантує швидкі прибутки. Розрахунок був на те, що пролетаріат не зреагує, бо йому байдуже, на якого власника працювати. Не спрацювало, бо селяни — не пролетаріат, їх зачепили за живе», — наголосив Р.Безсмертний.

Також ми вирішили поцікавитися у юристів, чому нотаріуси та державні реєстратори, які відіграють центральну роль у всіх рейдерських схемах, не надто побоюються покарання за скоєне. Відповідь пояснила, чому у різних справах фігурують прізвища одних і тих же нотаріусів, і, зрештою, чому вони продовжують працювати навіть після порушення закону. «За результатами розгляду скарги нотаріусу можуть заборонити або заблокувати на певний час доступ до реєстру. Позбавити нотаріуса свідоцтва може тільки Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Мін'юсті. Але нотаріус у суді може оскаржити рішення кваліфікаційної комісії, і якщо його скасують, він знову отримає доступ до реєстру. Та дуже часто нотаріус або реєстратор пробують вплинути на комісію та її майбутнє рішення ще до розгляду питання. І як показує практика, пропонуючи комісії неправомірну вигоду, отримують бажане для них рішення», — розповів DT.UA партнер Адвокатського об'єднання GORO legal Дмитро Овсій.

Його доповнює колега Максим Максименко, радник Spenser & Kauffmann: «З 28 квітня 2017 р. нотаріуси — державні реєстратори речових прав перейшли на більш захищені ключі доступу до Державного реєстру, проте безпосередньої відповідальності за людський фактор (відкрив реєстр, пішов, а хтось інший вніс інформацію до реєстру) законодавство України не передбачає. Обов'язок «не йти» з робочого місця фігурує лише в методичних рекомендаціях і роз'ясненнях нотаріальних палат. Але навіть у разі анулювання свідоцтва про право на нотаріальну діяльність нотаріус може перескласти іспит і отримати нове. Причому на практиці, щоб скасувати зв'язок з попередньою діяльністю, нотаріуси навіть прізвища змінюють».

Держава, яка щороку хизується врожаями, обсягами експортної виручки, що її забезпечує агросектор, топовими позиціями України як світового агроекспортера, власноруч нищить АПК. Держава, яка вже зруйнувала науку та промисловість, руйнує останній сектор , який показує впевнене зростання. На чию користь?

Мін'юст глухий, бо його чиновників затягнуло в болото рейдерських схем по вуха. Мінагрополітики глухе, бо ним керує виконувач обов'язків, який боїться зробити зайвий крок, аби не втратити перспективного підвищення. Аграрні лобісти — глухі, бо вони представляють інтереси не усього сектора, а лише найпотужніших компаній, які рейдери обходять увагою. Голова ВРУ Парубій узагалі відмовився зустрічатися з постраждалими фермерами. Прокуратура та поліція глухі, бо їхнє невтручання у події інакше, як прямою участю у схемах, пояснити важко. І навіть зустріч із генеральним прокурором не переконала постраждалих, що винних буде покарано. Місцева влада не реагує. Суди навіть згадувати не варто. Минулого тижня президентові, прем'єру, керівництву СБУ, МВС і Генеральної прокуратури було направлено кілька колективних звернень із проханням узяти ситуацію із рейдерством у галузі під особистий контроль. Та здається, що вона вже контролюється та керується владою.

Юлiя Самаєва