«Приїдемо, а люди нас ледь не з вилами зустрічають». Розповідь про роботу мобільної бригади з діагностики ковіду
Медсестра Ірина Токова. Фото з її фейсбук-сторінки
«Договорилися вже до того, що людям навіть платять якісь гроші, щоб ті брехали, що у них коронавірус»
Ще весною цього року уряд створив мобільні бригади медиків для діагностики хворих на ковід. Про роботу однієї такої бригади ми поговорили з її працівницею, медсестрою місцевої районної лікарні Іриною Токовою. Вона живе і працює у місті Подільськ на Одещині, що у квітні 2020-го стало відоме через тамтешній спалах COVID-19.
«Наша мобільна бригада працює з квітня. Саме тоді у нас був значний спалах ковіду. У нашій лікарні тоді захворіло одночасно 33 працівники. Вочевидь, потрапив хворий на ковід пацієнт, від якого заразилися і працівники лікарні. Наша лікарня районна, тож туди потрапляли хворі зі всього району. Ніхто тоді їх особливо ще не тестував. Не було ІФА-тестування, коли можна взяти аналіз крові і після обіду вже мати результат. Тоді багато медпрацівників перехворіло. Хоча і зараз хворіють. Так у нас нещодавно померла від коронавірусу наша співробітниця.
Виїжджаємо ми для забору зразків за заявкою сімейного лікаря. Відбираємо лише зразки для ПЛР-тестів. Для цього тесту робимо мазки з носа і ротової порожнини. Наша мобільна бригада складається з двох медиків і водія. Бувають виклики у самому Подільську, але переважно у нас виїзди по району. Рішення про направлення бригади приймає саме сімейний лікар. У нас в місті люди дуже рідко звертаються до приватних лабораторій. Переважно звертаються до сімейного лікаря, і вже він записує в чергу на тестування.
Коли це починалося у квітні, у нас робочий день міг тривати по дванадцять годин. Раніше дуже багатьох направляли на ПЛР-тестування. На обстеження йшли всі контактні особи. Плюс, згідно з чинними тоді протоколами, ми мали здійснювати повторне тестування вже перехворілих. Весною наша бригада могла відбирати понад 700 зразків на місяць. Зараз коло обстеження дуже звузили, щоб не перевантажувати лабораторії, тестують лише людей з клінічними проявами. Можливо, відстеження контактних осіб справді було потрібним. Але оскільки люди чекали результатів тестів по тижню чи два, подібна річ просто втратила будь-який сенс.
Ще трохи розвантажилося за рахунок того, що при нашій лікарні діє лабораторія, яка проводить ІФА-тестування. Тож частина людей з підозрою на ковід йде туди. Це, звісно, не так точно, але люди погоджуються здати кров і отримати результат того ж дня, замість чекати тиждень результатів ПЛР-тестів. Зробити таке тестування у нас коштує всього 99 грн, людина сплачує лише вартість реактивів.
Отримані нами зразки для ПЛР-тестування везуть до лабораторій в Одесі. Там зараз працює дві лабораторії, які досліджують відібрані нами мазки. Найшвидше тести вони робили за три дні, але це дуже рідко, в середньому це тиждень, може бути до десяти днів. Було й таке, що люди чекали кілька тижнів, але це нечасті випадки.
Звісно, таке велике місто, як Одеса, впливає на епідеміологічну ситуацію у нашому районі. Багато людей їздять туди на роботу. Плюс якщо, наприклад, у квітні ми тут всі ходили у масках, дотримувалися дистанції, правда літом трохи розслабилися, то в Одесі якогось режиму дотримання правил безпеки взагалі немає.
У червні кількість людей, що захворіли, у нас пішла на спад. У липні це падіння тривало, а вже від серпня кількість хворих почала потроху зростати. Далі зростання продовжилося.
Із початку листопада наша районна лікарня стала опорною щодо ковіду для семи районів Одеської області. Починали ми з 10–20 хворих, на даний момент у нас лікується 78 людей. І хворі постійно додаються. З початку листопада у нас чотири летальних випадки.
Навіть із власного досвіду можу сказати, що ця хвиля ковіду, яка спостерігається сьогодні, значно гірша за ту, що була весною. Члени родини перехворіли, я чомусь ще поки ні. Аби якось підстрахуватися, я купила і всім своїм родичам рекомендувала мати пульсоксиметри.
Мені дуже сподобалася ідея наших одеських волонтерів про створення мобільних кабінетів, в яких би використовувалися кисневі концентратори. Зараз волонтери дають їх у прокат людям, які лікуються вдома. Але ж вони їм треба не всі 24 години на добу. Було б непогано, якби створити якийсь мобільний шпиталь, де б люди амбулаторно мали доступ до таких концентраторів.
Сваримося іноді з сімейними лікарями, щоб вони проводили роботу і пояснювали людям, для чого ми приїжджаємо. Бо буває – ми приїдемо, а люди нас ледь не з вилами зустрічають. Кажуть, що ми приїхали їх заразити. Мовляв, ми їх зараз продіагностуємо китайськими паличками і занесемо ковід. Бо, на їхню думку, ці палички чи пробірки для забору мазків заражені. Або ще розповідають, що лікарі спеціально дописують людям діагноз ковід, щоб отримувати більшу зарплату. Договорилися вже до того, що людям навіть платять якісь гроші, щоб ті брехали, що у них коронавірус.
Як члену мобільної бригади мені доплачують у відсотках від кількості тестувань. Платять справно, тут немає на що скаржитися. А стосовно компенсації працівникам, які захворіли, то виділяли профспілкові кошти, і райдержадміністрація на початках фінансувала, плюс волонтери. А зараз я не чула, щоб медикам, які хворіють, щось давали».