Чого очікувати Україні від 2023 року

Експертні прогнози на наступний рік – це дещо лотерея, варто хоча б передивитися матеріали з прогнозами на 2022-й. Під час війни прогнозувати на рік вперед ще складніше. Проте, все ж можна принаймні аналізувати тенденції, настрої та плани – як в державному секторі, так і в цивільному. Від медицини до соціології, від освіти до економіки – урядовці, чиновники, волонтери, діячі культури та експерти розповіли Суспільному про те, яким бачать 2023-й.

Оксана Маркарова, послиня України в США

Пріоритети зрозумілі: зброя, санкції, фінансова допомога Україні. Ми почули від Конгресу США, від президента Байдена, від держсекретаря Блінкена, фактично від усіх: Сполучені Штати будуть з Україною стільки, скільки нам потрібно.

Україна за ці 300 днів виборола місце у світі. Всі побачили, що ми значний регіональний гравець, країна, яка вірить в незалежність і демократію та готова боротися за неї і віддавати найцінніше – життя. Наші союзники розуміють, що це правильна боротьба, що ми можемо перемогти. Це важливе відчуття. В України є особлива, важлива місія: вигравши у війні, ми повинні виграти мир. Наша робота після перемоги буде найтяжча – з усіма розбудовами, продовженням реформ. Зараз ми захоплюємо світ боротьбою. Після перемоги повинні захопити тим, що можемо побудувати щось неймовірне.

Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації

Ми мали потужні плани з цифровізації та розвитку IT-галузі, але повномасштабний напад Росії відкоригував їх. Але не зупинив цифровізацію, а, навпаки, пришвидшив її.

Старлінки, вихід «Дії» на міжнародний рівень, захист країни на кіберфронті, цифрова блокада РФ, підтримка IT-галузі, UNITED 24, Армія дронів, технологічна допомога армії, розвиток military-tech, мільйони донатів від технологічних топ-компаній світу, в Україні почав працювати PayPall. Це тільки частина життя цифрової України та роботи Мінцифри у 2022-му.

Зараз наш головний виклик – звʼязок. Російські ракетні обстріли української інфраструктури створили колосальні проблеми у телеком-сфері. Ми перші в історії, хто зіткнувся із проблемою доступності звʼязку та інтернету такого масштабу. Тож на наступний рік у пріоритеті залишається відновлення та розвиток телеком-напряму. Також продовжимо розвивати «Дію» й цифровізувати послуги. Серед трендів наступного року – розвиток інновацій, людського капіталу і напряму military-tech. До 2024 плануємо оцифрувати найпопулярніші державні послуги. Також працюватимемо над інноваціями в освіті, в технічній сфері та ІТ-галузі.

Сергій Притула, волонтер, засновник благодійного фонду Сергія Притули

Українським волонтерам наступного року буде важче, адже буде даватися взнаки економічне виснаження суспільства.

Волонтерський рух інституалізується і набуває більшої суб’єктності. Перші камінці заклали протягом 2022-го. Нас слухають і чують суспільства та уряди країн-партнерів. У нас зав’язалася співпраця з міжнародними неурядовими та урядовими організаціями, і ми як представники громадянського суспільства будемо продовжувати цю роботу.

Ще одним викликом на наступний рік буде збереження єдності суспільства. Попереду багато роботи, ще більше її буде після перемоги. Але у єдності ми це подужаємо.

Роман Маселко, член Вищої ради правосуддя

У 2023 році у судової влади два головних завдання – забезпечити безперебійне правосуддя та продовжити втілення судової реформи. З першим ми справляємось – суди працюють попри виклики. Це навіть стимулює запроваджувати прогресивні зміни, наприклад більш широко застосовувати дистанційне правосуддя. Звісно, для цього потрібно мати фінансування, електропостачання та доступ до інтернету. Але це вже залежить не від судової влади.

Щодо реформи, тут насамперед потрібно нарешті сформувати найважливіші органи суддівського врядування – Вищу раду правосуддя (ВРП) та Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС). Це не лише наша нагальна потреба, але й вимоги, які ми повинні виконати як кандидат на вступ у ЄС. Наразі майбутні члени ВРП і ВККС проходять відбір за участі авторитетних міжнародних експертів, тому є сподівання, що це будуть незалежні та доброчесні професіонали, які зможуть провести справжню судову реформу. Очікується, що ВРП може запрацювати у січні, а ВККС у квітні-травні.

Після цього ВККС має запустити чесні та прозорі конкурси, щоб нарешті втамувати кадровий голод у судах. Але нам потрібно спростити процедури добору нових суддів та долучити до них Громадську раду доброчесності. Це покращить якість процесу та довіру суспільства до результатів.

З серпня 2021 року дисциплінарні скарги на суддів не розглядаються, що створює відчуття безкарності. Тому ВРП першочергово має відновити дисциплінарні справи щодо суддів. Для цього закон передбачає створення служби дисциплінарних інспекторів. Ця ідея не дуже вдало реалізована і варто було б її доопрацювати, а до того дати можливість ВРП розглядати скарги на суддів за попередніми правилами.

Ми повинні думати про майбутнє та розвивати Електронний суд, який є частиною більш глобальної Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС). Попри усі виклики 2023 рік має шанси стати проривом у розвитку ЄСІТСу та впровадженні передових технологій у судочинство.

Андрій Пишний, голова Національного банку України

З квітня економічна активність відновлюється завдяки успіхам ЗСУ та пристосуванню наших громадян та бізнесу до воєнних умов. Ліпші за очікування економічні результати ІІІ кварталу свідчать про високу адаптивність підприємств. Але війна призводить до втрат ВВП. Очікуємо, що цього року він скоротиться майже на третину.

Наступного року економічна динаміка залежатиме від подальшого звільнення територій, масштабу енергетичного терору та спроможності українців долати пов'язані з ним виклики. Ми все ще маємо надію на економічне зростання, але ймовірно через останні руйнування енергетичної інфраструктури його темпи будуть значно нижчими ніж ті 4%, які ми передбачали в жовтні. Але навіть додаткові втрати від енерготерору не скасовують, а лише відтерміновують відновлення економіки.

Ми маємо чітке бачення подальших дій для забезпечення цінової та фінансової стабільності країни. Це підтверджується цьогорічною стійкістю – після більш ніж 10 місяців повномасштабної війни ми маємо працюючу банківську систему, помірні для воєнного часу девальвацію та інфляцію, поновили довоєнний запас міцності у вигляді міжнародних резервів. Упевненості додає вже анонсована фінансова підтримка від наших міжнародних партнерів на наступний рік – 32 млрд доларів США тільки від країн G7. Також сподіваємося на успішне укладання програми розширеного фінансування з МВФ та надання фінансової допомоги іншими партнерами.

Анна Новосад, співзасновниця благодійного фонду savED, міністерка освіти і науки України 2019-2020

Повномасштабна військова агресія Росії проти України є також цілеспрямованою війною росіян проти нашої освіти. Наші школи та університети нищаться так само навмисно, як десятиліття і століття тому. Лише закладів загальної середньої освіти повністю знищено понад 300, а більш як 2500 суттєво пошкоджені. А ще є понищені ракетами університети, професійно-технічні навчальні заклади, розкрадені садочки.

У 2023 найбільшою проблемою залишатиметься доступ до освіти загалом. Області, де велись бойові дії, чи звільнені від окупації, мають величезну потребу у відновленні інфраструктури, освітнього простору. Регіони, які живуть під постійним ризиком артобстрілів – прикордонні громади, велика частина Харківщини, Сумщини, Миколаївщина, потребують підтримки в налагодженні дистанційного навчання. Захід України допомагає з адаптацією переміщених дітей. Усі ці регіони потребують різної підтримки, і це вкрай потрібно враховувати при координації донорської міжнародної допомоги.

Сподіваюсь, 2023 рік стане роком не лише нашої перемоги, а й також старту загальнонаціональної стратегії подолання освітніх втрат. Два роки пандемії, рік війни – ми маємо дітей, які практично не відвідували офлайн заклади освіти. Про відчутне падіння рівня знань говорить чимало педагогів. Потрібні чіткі інструменти від держави по роботі з цим – тьюторські програми, розвиток позашкільних можливостей, особливий акцент на найбільш вразливих групах учнів, які й раніше мали гірший доступ до освіти.

Що стосується старших учнів, на перший план виходить критичність професійної та професійно-технічної освіти. Відновлення України не відбудеться без кваліфікованих фахівців, яких потрібно готувати вже. Відтак ефективна професійна орієнтація, модернізація принаймні опорних у кожному регіоні закладів професійної освіти могли б поступово залучати більше вступників.

Щодо вищої освіти – це надкритичний час, який, сподіваюсь, змусить державу оптимізувати мережу сотень державних закладів вищої освіти, що баластом роками лежать на бюджеті і не надають знань та навичок, які потрібні на ринку праці.

Віктор Ляшко, міністр охорони здоров'я України

Попри щоденні атаки медична система вистояла, переорієнтовувалась і продовжує надавати допомогу українцям у кожному регіоні. Є низка проєктів, які були відтерміновані через повномасштабне вторгнення терористів, але є й велика частина реалізованих, в тому числі тих, які ми навіть не планували у 2022-му, але вони з’явились у відповідь на воєнні виклики.

Медична система зробила значні кроки вперед, зокрема, були зроблені поставки медичних виробів та обладнання до лікарень, прийняті важливі євроінтеграційні закони, а саме «Про систему громадського здоров’я» та «Про лікарські засоби».

Також за понад 10 місяців повномасштабної війни вже повністю відновлено 122 об’єкти медичних закладів, які постраждали від снарядів окупантів, та ще 257 – відновлені частково. МОЗ спільно з партнерами розробили план відновлення медичної системи від наслідків війни, який дозволить не просто відбудувати зруйновану медичну інфраструктуру, а нарешті збудувати систему охорони здоров’я за європейським зразком.

Протезування, реконструктивна хірургія, психологічна підтримка та реабілітація військових і цивільних, які постраждали внаслідок війни, якість, доступність та безоплатність медичної допомоги – пріоритети на наступний рік. Окрім того, до Програми медичних гарантій 2023 року, увійде низка нових пакетів, за якими українці зможуть отримати безоплатні послуги.

Євген Головаха, доктор філософських наук, директор Інституту соціології НАН України

Суспільство цього року принципово змінилося. Змінилися і політичні орієнтації, і ідентичності, і ставлення до геополітичного вибору країни – орієнтація на Європу і відторгнення всього пов’язаного з Росією. І головне: немає суттєвих регіональних відмінностей. Тобто вони є, статистично значущі, але принципово нічого не змінюють. Якщо на заході 3/4 підтримують шлях в ЄС, то на сході і півдні це будуть 2/3.

Очікування українців навіть з перших днів війни були оптимістичні. Вже перше опитування показало, що українці вважають, війна закінчиться за тижні, або крайній випадок через кілька місяців. Зараз такого оптимізму немає, але все одно більшість вірить, що 2023-й стане роком перемоги у війні з РФ. Велике очікування також на зовнішню допомогу. Ну і українці сподіваються, що зможуть починати відновлювати країну. Більшість розуміє, що на це потрібні роки, але настрій такий є.

Які думки про те, коли закінчиться війна? Модальна характеристика – десь півроку-рік. Зараз людей з такими думками може бути в різних дослідженнях 30-40%. Є ті, хто вважає, що рік і більше – таких 20-30%. Це останні дослідження жовтня-листопада, які робили кілька центрів.

Наш інститут вивчає стан дистресу українців – важкого стресу, який може призводити до суттєвих психологічних і фізичних проблем зі здоров’ям. Якщо в стані тривожності у 2021-му були 24%, зараз це понад 40%. Було 4% людей до повномасштабної війни, які постійно уві сні бачили жахи. Зараз таких вже понад 30%.

Група «Рейтинг» вивчає так звану психологічну стійкість і загалом життєву стійкість людини. У травні з 5 балів був 3,9 загальний індекс життєстійкості. А восени – 3,8. За пів року принципово стан не змінився.

Бізнес. За даними Київського міжнародного інституту соціології лише 12% підприємців не постраждали від війни. Майже третина людей були вимушені залишитися без роботи. Втім, останні дані групи Рейтинг наприкінці листопада: 80% людей відповідають, що справи в країні йдуть в правильному напрямку. Ще у 2021-му 72% казали, що все йде в неправильному. Люди суттєво страждають, але вірять у перемогу. Це переважна більшість – 97%. Для того, щоб перемогти, треба вірити.

Парадоксальний факт – 60% українців відзначили, що їх матеріальний стан суттєво погіршився. Але при тому повага до держави принципово змінилася: з неповаги до високого рівня поваги.

У найближчий перспективі настрої людей не зміняться. Люди вже налаштувалися на важку зиму. А далі все буде залежати від того, чи будуть успіхи української армії. Якщо ні, не гарантую, що люди витримають. Якщо ситуація законсервується, поступово буде виснаження. Тут треба буде і державі, і журналістам й науковцям, думати, що можна зробити, щоб воно було настільки поступовим, щоб ми могли дочекатися перемоги.

Андрій Курков, письменник

Еволюція подальшого інтересу до української культури і мистецтва в Європі і світі, думаю, буде продовжуватися, і скоріше за все Україна буде запрошеним гостем на деяких фестивалях: і літературних, і музичних, і сподіваюся, живопису.

Мені здається важливим знайти гроші, щоб трошки поновити кіновиробництво, щоб з’явилися серіали, фільми про те, що відбувається в Україні. У театрі вже є зрушення – драматурги активно працюють, є п’єси, які навіть ідуть за кордоном в перекладах. Було б добре підтримати бажання іноземних видавців видавати найсвіжішу українську літературу про ситуацію сьогодні. Запрошувати авторів, робити серйозні і добре підготовлені літературні події.

Ще до нової ескалації наша культура стала більш мілітарною, проактивною. Література стала більш маскулінною, тому що з’явилося покоління письменників ветеранів, які заснували власні видавництва. Такі як «Білка», наприклад. У нас зараз, думаю, більше пишеться про війну, ніж про любов. І така тенденція чекає і на подальші п’ять, а може й більше років. Будь-яка добре написана книжка українського автора про війну в Україні, якщо вона буде перекладена і про неї будуть писати за кордоном, стане сприяти отримувати нам більше допомоги, в тому числі й військової. В принципі, будь-яка робота на те, щоб слово «Україна» звучало щоденно за кордоном буде працювати на нашу перемогу та майбутнє.

Остання фаза війни відрізала будь-який інтерес в українців до російської культури. Повернення російських письменників до українських читачів не буде щонайменше наступні 10-20 років, а може й взагалі. Тепер нам ближчі і легші до розуміння письменники Польщі, Словаччини, Хорватії, Німеччини, Франції.

Нас вже легко розділяють у світі. Просто важливо дивитися, щоб росіяни не називали себе українцями, коли заходять зі своїми творами на європейський чи американський простір. Бо така тенденція теж є. Є росіяни з українським корінням, або з родичами в Україні, які зараз перефарбовуються для маркетингу.

Українськими письменниками зараз мало пишеться прози і багато нон-фікшну. Але повернеться і проза. Важливо, щоб молоді письменники розуміли, що написати книжку – це не просто створити роман, що книжки мають й іншу суспільну функцію. Вони роблять культурний шар сильнішим. І кожен сильний український роман, написаний зараз, буде створювати фортецю нашої ідентичності.

Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України

Якщо говорити про зміни в суспільстві, перше і головне – такого ступеню єднання Україна не знала ніколи. Навіть за часів Другої Світової війни.

По-друге, вперше за 30 років незалежності більше людей вважають, що Україна рухається в правильному напрямку, ніж в неправильному. Це спостерігається весь 2022-й рік. Я розумію, це перед усім пов’язано з успіхами ЗСУ, але менше з тим, свідчить, що українці сьогодні значно більше довіряють владі, ніж будь-коли.

Третє – з’ясувалося, ми схильні допомагати ближнім. Це можуть бути родичі, сусіди, незнайомі люди. Миттєво збираються кошти на їх потреби. І я зараз не кажу про армію, армія – то зрозуміло. Була фотографія дівчинки, яку привезли на АЗС, щоб вона подихала з астмою? Їй миттєво зібрали гроші на генератор. Це ж про щось говорить. Українці виявилися щедрими. Коли в бомбосховищі люди діляться їжею, ну, це таке, без їжі можна пару днів прожити, а от діляться ліками. А це вже дорого коштує.

Четверте, ми фантастичні патріоти. Перші два тижні після початку війни із-за кордону повернулися майже 200 тисяч чоловіків, які розуміли, що не зможуть поїхати назад. Вони повернулися боронити Батьківщину, допомагати близьким. Що це як не патріотизм? Українська нація є досить пасіонарною. Підстави для таких висновків були й раніше, але не такі всеосяжні, як ми побачили сьогодні.

І що мене ще здивувало: як впродовж останніх двох століть воювала російська, потім радянська імперія, ну, і Україна в тому числі? Ніхто не рахував життя. Як сьогодні воюють наші генерали – бережуть кожне життя. Про це говорять всі військові. Це зміна ставлення до людини. Вона була вкрай необхідна Україні, бо ми маємо будувати суспільство, де головним завданням є не зростання ВВП, а висока якість життя.

Я думаю, після війни всі ці речі на такому рівні ми не зможемо підтримати – ані довіру до президента, ані до влади, ані до ЗСУ. На такій високій ноті не можна співати довго – голос зірвете. Тому це погіршиться. Сподіваюся, цього не станеться до кінця війни, а після – ну, будуть розбірки, почнуться політичні чвари, як без цього?

Україні була притаманна меншовартість, ми вважали себе гіршими за росіян, британців, німців, американців, китайців. Я дуже розраховую на те, що, по-перше, ми позбавилися цього, принаймні щодо росіян. Думаю, після війни домінувати буде психологія переможця. Це інші проблеми, не думайте, що все буде фантастично красиво. Але вони будуть іншого ґатунку, потребуватимуть інших засобів вирішення і, думаю, це буде скоріше можливість для відродження України, ніж загроза її майбутньому. Меншовартість – ось це загроза майбутньому.

Суспільне