Як сімейні лікарі опинилися на передовій боротьби за вакцинацію від Covid-19 і чому не справилися

В Україні минув черговий пік захворюваності на ковід – і відразу впала щоденна кількість нових вакцинацій. Якщо в пікові дні поширення хвороби вакцинувалися близько 300 тисяч на день, то станом на 29 грудня цей показник упав до 75,9 тисячі.

Це при тому, що у нас отримали щеплення трохи понад 30% населення, що є одним найнижчих показників у Європі, навіть у Росії краще.

54% з тих, хто не щепився, не збираються цього робити, 42% – хочуть, але ще не щепилися, 3,1% – не визначилися.

Але подивімось, як організована планова вакцинація в Україні? Ми бачили офіційні заклики влади, трохи спланованих рекламних кампаній у медіа і на білбордах. Також включилися небайдужі громадяни у соцмережах, лікарі та ЗМІ.

У класичній рекламі важливий не тільки розголос, а й те, як організована “остання миля”, тобто як громадянин може купити товар. Чи потрапити на безкоштовну вакцинацію – якщо говорити про організовану владою кампанію. Або інша аналогія: реклама і заклики політиків – це як бомбардування, але вирішальне значення має піхота, яка займає рубежі. В Україні піхотою у боротьбі за масову вакцинацію від ковіду (та й у лікуванні ковіду) рішенням МОЗу стали сімейні лікарі. Ми розпитали, як їм доводилося запрошувати людей вакцинуватися.

У Моршині обдзвонили майже всіх

Про маленьке курортне містечко Моршин місяць тому говорила уся Україна. 74% жителів цього міста щепились двома дозами вакцини від коронавірусу, тому під час піку епідемії лікарні там були порожніми. І жодних виступів антивакцинаторів.

Людей закликали вакцинуватись у соцмережах, на концертах, через рекламу у місті. Але найдієвішим виявився один простий метод – сімейні лікарі Моршина обдзвонили майже всіх жителів міста та запросили їх на вакцинацію. Але, мабуть, це радше виняток із загальних правил, судячи з загального числа вакцинованих в Україні.

Ті, кому не подзвонили

Утім, багато українців досі не отримали від свого сімейного лікаря запрошення на вакцинацію. Навіть не всі пацієнти з груп ризику дочекалися дзвінка.

«Мені ще жодного разу не дзвонили та не запрошували на вакцинацію. Нас агітували щепитись на роботі, але «сімейник» мені не телефонував», – поділилась 80-річна Людмила з Києва, яка викладає у школі мистецтв..

«Я – астматик, тож належу до групи ризику. Втім, мені мій сімейний лікар не дзвонив і не запрошував щепитись», – сказала студентка Софія з Нововолинська.

Олеся зі Львова розповіла, що її маму з онкологією сімейний лікар не тільки не запрошував вакцинуватись, а й відмовляв (онкохворому пацієнту протипоказана вакцинація, тільки якщо він проходить курс хімієтерапії, – Ред.). Врешті-решт, жінка інфікувалася коронавірусом і після хвороби померла.

До речі, антивакцинаторів серед лікарів, зокрема сімейних, дійсно чимало, і їхній вплив – дуже шкідливий, але це окрема тема.

Постанова «на папері»

У серпні МОЗ видало розпорядження, в якому зобов'язало сімейників активно обдзвонювати своїх пацієнтів, запрошувати їх на вакцинацію, пояснювати, де можна щепитися, нагадувати про другу дозу вакцини.

За словами юристки Владислави Слободенюк, це розпорядження сімейні лікарі мають виконувати обов'язково. Але такі постанови працюють лише на папері.

«На практиці будь-яке розпорядження може мати «мертві пункти». Тобто фактичного механізму притягнення до відповідальності за невиконання цього наказу не існує», – пояснює юристка. До того ж розпорядження мають бути реалістичні, бо коли в лікарів немає часу, то такі накази нагадують повеління сходити сонцю на заході.

І немає нічого дивного в тому що багато медзакладів не обдзвонюють своїх пацієнтів і ніколи не збиралися робити цього.

Варто також врахувати, що під час пандемії у багатьох сімейних лікарів просто немає часу займатися обдзвонюванням – вони завалені роботою, адже опинилися на передовій не тільки у боротьбі за вакцинацію, а й у лікуванні коронавірусної хвороби. Саме на сімейних лікарів лягла основна відповідальність за діагностику, лікування легких форм, вчасного виявлення ознак тяжкого перебігу хвороби й спрямування до лікарень.

ТЕКСТИ попросили МОЗ пояснити, хто має стежити за тим, щоб лікарі виконували їхні розпорядження. Міністерство відмовилось давати коментар.

«Обдзвонювала пацієнтів у вільний від роботи час»

Сімейна лікарка однієї з київських амбулаторій Тетяна Гаращенко розповідає, що через коронавірус у неї з’явилась додаткова робота – консультувати пацієнтів телефоном.

“Робочий телефон під час прийому не замовкає. Зараз, якщо пацієнт нездужає чи хоче проконсультуватись щодо вакцинації, він не приходить на прийом, а дзвонить лікареві. Мені також дзвонять та пишуть повідомлення на особистий номер телефону, тож часто доводиться пацієнтам відповідати і в неробочий час, і у вихідні. Ранок починається з того, що я відповідаю на повідомлення пацієнтів, які мені написали звечора чи з ночі”, – ділиться лікарка.

Гаращенко пояснює, що їй бракує часу обдзвонювати пацієнтів під час робочого дня, тому доводиться запрошувати їх на вакцинацію у вільний від роботи час.

Я навіть купила собі блютуз навушники, щоб можна було вдома мити посуд і обдзвонювати людей.

Медсестра з Полтавщини розповіла, що через забиті лікарні лікарі та медсестри в її поліклініці теж вимушені дзвонити пацієнтам з дому – по вечорах та у вихідні.

“Кожного дня під час прийому медсестри обдзвонюють і запрошують приблизно 30 людей. Ми витрачаємо близько години на це. Але через те, що в нас зараз дуже багато “ковідних” пацієнтів, ми не можемо приділяти цьому більше часу”, – розповіла вона.

«Обдзвонюють лише пацієнтів з хронічними хворобами»

У різних медзакладах різних регіонів Україні ця робота побудована по-різному. Багато поліклінік сподіваються, що спрацює особиста відповідальність пацієнтів або державна агітація. Деякі сімейні лікарі телефонують лише пацієнтам із групи ризику.

“У нас у поліклініці не запрошують на вакцинацію телефоном, але на щеплення можна записатись у сімейного лікаря. Лікар проконсультує, якими вакцинами щеплять у поліклініці, де розташовані пункти вакцинації. Наші сімейники обдзвонюють лише пацієнтів з хронічними хворобами та запрошують їх”, – пояснив працівник однієї з львівських поліклінік.

В іншому львівському медзакладі розповіли, що лікарі навіть не чули про те, що потрібно обдзвонювати пацієнтів.

Дзвонять медсестри, переконують лікарі

Головний лікар Нікопольського центру первинної медико-санітарної допомоги Валентина Горяна пояснила, що в її закладі пацієнтів обдзвонюють медсестри. Лікар бере слухавку лише, щоб переконати людину щепитись, якщо вона відмовляється від вакцини.

Завідувачка поліклініки Львівського обласного госпіталю ветеранів війн та репресованих Наталія Дяків-Корейба стверджує, що лікарі таки запрошують вакцинуватись усіх своїх пацієнтів, але в пріоритеті залишаються громадяни із зон ризику.

“Зараз запрошують усіх клієнтів, але особливу увагу приділяють пацієнтам з хронічними хворобами, людям, які не перехворіли на коронавірус та особам старшого віку”, – додає вона.

Переваги індивідуального підходу

Під час індивідуального обдзвонювання лікар може з’ясувати, чому пацієнт сумнівається. Опитування фонду “Демократичні ініціативи” показало, що більшість українців, які не бажають щепитись від коронавірусу, сумніваються щодо безпеки вакцини. Лікар може не тільки відповісти на всі питання людини щодо вакцинації та спробувати її переконати, а й організувати процес так, щоб щеплення було комфортним та безпечним.

Медик амбулаторії з Полтавщини під час спілкування телефоном з’ясувала, що одна з її пацієнток боялась вакцинуватись через алергію. Тому вона спрямувала жінку на обстеження, щоб убезпечити її від ускладнень після щеплення.

“У нас був такий випадок: одна пацієнтка мала полівалентну алергію і через це боялась вакцинуватись. Тому я її направила до алерголога, який її госпіталізував. Протягом двох тижнів її обстежували та зробили перше щеплення. Попередньо ввели дексаметазон для попередження анафілактичного шоку. Вона виписалась і через час приїхала до нас на друге щеплення. Ми також вкололи їй дексаметазон і ввели другу дозу. Обидва щеплення пройшли добре, без ускладнень”, – поділилася працівниця.

Медзаклади також можуть запропонувати маломобільним пацієнтам та працівникам великих підприємств зручну вакцинацію на місцях.

“Медсестри, які запрошують людей, знають, хто належить до груп ризику або маломобільних груп населення. Вони передають ці дані в інформаційний кабінет, який зв’язується з “лежачими” пацієнтами. Якщо вони погоджуються на щеплення, ми збираємо мобільну групу, яка їде вакцинувати громадян у їхніх будинках. Також мобільні бригади зв’язуються з керівництвом великих підприємств, узгоджують час і виїжджають вакцинувати працівників цих компаній”, – розповідає медик з Полтавщини.

Довіра задля вакцинації

За даними дослідження ЮНІСЕФ, оприлюдненого на початку листопада, 64% українців довіряють порадам своїх сімейних лікарів щодо вакцинації. Отже, саме особиста розмова з сімейним лікарем має найбільше шансів розвіяти сумніви українців.

Українці завжди зволікають до останнього, щоб під загрозою хвороби чи обмежень стояти в чергах, замість того, щоб робити все планово і без нервів – така ментальність (згадаймо черги за паспортами з початком безвізу).

Роль лікарів особливо значуща в тих регіонах, де немає масових пунктів вакцинації й куди пости у соцмережах про необхідність щеплення просто не доходять. Тому дуже важливо, щоб вони піклувались про своїх пацієнтів. Лише один дзвінок може врятувати життя.

До свого наказу Мінздоров’я міг би додати пункт по фінансову винагороду за обдзвонювання пацієнтів із запрошенням вакцинуватися. У Туреччині до вакцинальних бригад залучили навіть стоматологів (деталі тут). Адже кожен лікар має ліцензію від держави. Український МОЗ, знаючи про завантаженість сімейних лікарів, міг би подумати, як їх розвантажити, залучаючи, скажімо, медиків із приватних клінік.

Українці емоційні й часто роблять важливі кроки під впливом сьогоденних обставин. Ми згадували вище про довжелезні черги за вакциною і про черги за біометричними паспортами, хоча їх можна було зробити завчасно і без скупчення людей.

Ще давніше дослідження ТЕКСТІВ показало – більшість українців у часи, коли квитки на поїзд ще не можна було придбати та здати онлайн, купували їх безпосередньо у день відправлення.

Цю аналогію можна продовжувати далі: ми можемо зробити революцію, але нам важко створити потужну організацію, яка б роками відстоювала і розвивала миттєві досягнення.