Чому правопопулістська АдН стала другою за рейтингом партією у ФРН?

Практично рік тому, 24 вересня 2017 року, партія правих популістів «Альтернатива для Німеччини» (АдН) вперше була обрана до Бундестагу, здобувши на виборах 12,6 відсотка голосів. Відтоді минув майже рік, і тепер АдН має вже 18 відсотків підтримки виборців, обійшовши Соціал-демократичну партію Німеччини (СДПН).

Принаймні саме такими виявилися результати опитування впливового соціологічного інституту Infratest Dimap. Цей соціологічний інститут - не єдиний, котрий дає правим популістам друге місце в рейтингу популярності німецьких політсил. Проте він - перший з великих та визнаних організацій, що займаються вивченням громадської думки, хто наводить такі дані.

Не менший політичний драматизм викликало й інше опитування, результати якого оприлюднили два тижні тому. Тоді соціологи констатували, що АдН - найпопулярніша політсила у східній частині Німеччині, де проживає близько чверті громадян ФРН. І наступного року одразу в трьох східнонімецьких федеральних землях відбудуться вибори до земельних парламентів - ландтагів.

Щодо однієї з цих земель - Бранденбурга - інститут Infratest вже підтвердив лідерство АдН у черговому опитуванні, скорегувавши попередні результати. Як наслідок, створення у тамтешньому земельному парламенті класичних урядових коаліцій може значно ускладнитися.

Нинішні результати опитування - найвищий показник АдН за весь час з моменту заснування партії 2013 року. І це - не якийсь спонтанний стрибок, адже впродовж останніх місяців спостерігалося стабільне зростання її популярності.

АдН у виграші від суперечки між консерваторами й СДПН

Ті, хто останніми місяцями запитував провідних політиків АдН, у чому полягає секрет успіху їхньої політсили, часто чув у відповідь щось на зразок: «Нам і робити нічого не треба, рейтинги зростають самі по собі». Звичайно, перевірити ці твердження за допомогою опитувань не можна. Однак тут напрошується пояснення цього феномена: завжди, коли правляча коаліція, що складається з СДПН та двох союзних консервативних партій ХДС і ХСС, свариться, то інші - особливо АдН - лише у виграші від цього.

До речі, нещодавнє опитування громадської думки, котре засвідчило значне зростання рейтингів популярності АдН, проводилося саме в розпал такої чергової суперечки. Поки соціологи опитували громадян, керівництво трьох коаліційних політсил ніяк не могло порозумітися щодо заяв та подальшої долі керівника німецької контррозвідки, Ганса-Ґеорґа Маасена (Hans-Georg Maaßen).

Як і у випадку з Маасеном, зазвичай ці суперечки так чи інакше точилися навколо міграційної політики. Ця тема й надалі залишається таким собі «засобом для потенції АдН», як висловилася кілька днів тому в Берліні керівниця іншого великого науково-дослідного інституту Allensbach Ренате Кехер (Renate Köcher).

Критика уряду з боку опозиції

На сьогодні АдН знову пояснює свою власну популярність слабкістю партій, які сформували уряд. Приміром, віце-голова фракції АдН у Бундестазі Беатрікс фон Шторх (Beatrixe von Storch), не приховуючи сарказму, подякувала СДПН за її дії на користь АдН. Про це ультраправа політикиня написала в соціальній мережі Twitter. Водночас Шторх згадала й дебати в Бундестазі, де АдН зазнала нищівної критики.

Інші опозиційні партії оцінюють ситуацію практично так само. Скажімо, голова Лівої партії Бернд Ріксінґер (Bernd Riexinger) назвав новини про 18-відсоткову популярність АдН «заслуженою платою за невдалу політику» уряду, що ігнорує потреби людей. А голова ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП) Крістіан Лінднер (Christian Lindner) закинув правлячій урядовій коаліції, що та «не має лінії». Не менш різка критика на адресу правлячої коаліції пролунала й з вуст віце-голови фракції Зелених Константіна фон Нотца (Konstantin von Notz).

Експерти кажуть про спад популярності традиційних партій

Утім, експерти пояснюють зміцнення АдН не тільки результатами нинішньої політики. Серед іншого вони також вказують на загальну слабкість двох традиційних потужних німецьких народних партій, тобто соціал-демократів (СДПН) і блоку консерваторів (ХДС/ХСС). Тепер ці політсили, які прагнуть опиратися на широку підтримку населення, вже не можуть так успішно залучати на свій бік людей з абсолютно різних верств суспільства. «Традиційні партії мають труднощі з тим, щоб відображати високу суспільну динаміку», - зазначив політолог Карстен Ґрабов (Karsten Grabow) в інтерв'ю DW.

Подібний тренд простежується не тільки в Німеччині. Він притаманний і багатьом інших європейським країнам. Одним із останніх прикладів цього стала Італія, де традиційні партії зазнали значних електоральних втрат на користь популістських партій. Принаймні, так це описує політолог Герфрід Мюнклер (Herfried Münkler). Якщо придивитися до європейських країн, то розумієш, що концепція традиційної або «народної партії» вже «вочевидь, історична модель, що вичерпала себе».

Тренд для Європи

Щодо того, як це може позначитися в довгостроковій перспективі, думки експертів розходяться. Приміром, Ґрабов запевняє, що в деяких сусідніх європейських країнах партійні системи вже давно набагато більш фрагментовані, ніж у Німеччині, однак «вони є стабільними демократіями». На його погляд, «народним партіям» слід припинити нарікати на неминучий розвиток, а «визнати це як факт, і самим працювати над цим».

Натомість Мюнклер дещо песимістично дивиться у майбутнє. «Ми ще з глибоким сумом згадаємо часи «народних партій», - побоюється політолог. У сьогоднішній ситуації він вбачає паралелі з Веймарською республікою, тобто з Німеччиною 1920-х років, за якими настав нацизм. Нинішня суперечка навколо політики щодо біженців - це «легковажна гра з політичною стабільністю», вважає експерт.