Чому в Україні не рухається процес приватизації

Процес приватизації в Україні вже третій рік поспіль не рухається далі стадії амбітних планів. У 2014 році тодішній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк оголосив про плани провести наймасштабнішу приватизацію за останні 20 років. Проте план приватизації у 2014 році було виконано на 0,3 відсотка. Наступного року Україна наторгувала лише на 1 відсоток від річного плану.

Цього року ситуація поки що виглядає не кращою. Як повідомили DW у прес-службі Фонду державного майна України (ФДМУ), станом на кінець липня 2016 року від приватизації державного майна надійшло 57,4 мільйона гривень із запланованих на весь рік 17,1 мільярда, що становить близько 0,3 відсотка від річного плану. Продаютьсяпоки що тільки дрібні об'єкти і пакети акцій невеликихпідприємств.

ФДМУ сподівається покращити ситуацію у третьому і четвертому кварталах завдяки великій приватизації - продажу державних підприємств групи «Г», які мають стратегічне значення або унікальне виробництво. У планах на цей рік - продати, зокрема, ПАТ «Центренерго», ПАТ «Сумихімпром», низку обленерго та, звичайно, ПАТ «Одеський припортовий завод» (ОПЗ).

План під загрозою?

Проте, після нещодавньої невдалої спроби продажу ОПЗ, який мав би принести до бюджету левову частину надходжень від приватизації (стартова ціна ОПЗ становила 13,2 мільярда гривень), експерти висловлюють сумніви щодо виконання цьогорічного плану.

Керуючий партнер інвесткомпанії Capital Times Ерік Найман у коментарі DW зауважив, що він бачить цілком реальні загрози, що план приватизації провалиться. «Восени повернуться з відпусток парламентарі і може розпочатись новий період політичної турбулентності. І тоді багатьом буде не до приватизації», - зазначив він. Окрім очікуваної політичної нестабільності і загрози дострокових парламентських виборів, серед негативних факторів для приватизації експерт називає відсутність покупців і зволікання з наданням чергового траншу МВФ.

Колишній віце-прем'єр Словаччини, співголова групи стратегічних радників при Кабміні Іван Міклош вважає за необхідне змінити підхід до приватизації. «План приватизації не буде виконано, якщо не буде змінено підхід. Насамперед до процесу приватизації з самого початку необхідно залучати досвідчених закордонних радників, які б допомагали керувати процесом і досягати успіху», - сказав Міклош в інтерв'ю DW.

Утім, експерти застерігають, що можливий провал приватизації та невиконання плану надходжень до бюджету загрожують черговим витком економічної кризи. «Найголовніший ризик - недовиконання дохідної частини держбюджету призведе до того, що влада буде змушена секвеструвати видатки бюджету або включить друкарський верстат, що призведе до значної інфляції і девальвації», - дає невтішний прогноз Ерік Найман.

Продаж ОПЗ - спроба номер N

Поки що ж Фонд держмайна і Кабмін розраховують продати ОПЗ з другої спроби наприкінці літа чи восени, знизивши стартову ціну. Глава ФДМУ Ігор Білоус попередньо озвучив намір зробити дисконт у розмірі 30 відсотків. Експерти ще напередодні невдалого конкурсу зазначали, що ціна на підприємство є завищеною, і саме це стало причиною того, що конкурс не відбувся. Старший економіст київського Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський вважає, що зниження ціни може сприяти вдалому проведенню конкурсу.

Проте, окрім завищеної ціни, потенційного інвестора відлякує величезний борг ОПЗ перед компанією Ostchem Holding Limited Дмитра Фірташа у розмірі 193 мільйонів доларів. І, як стверджує Іван Міклош, зараз в української влади «є розуміння і воля вирішити ці проблеми». «Уряд має намір здійснити успішну приватизацію компанії. Без вирішення питання боргу і завищеної ціни це зробити дуже складно, навіть неможливо», - наголосив він.

Ерік Найман також вважає, що без вирішення питання боргу перед компанією Фірташа приватизації ОПЗ не буде. «В цих умовах потрібно знижувати ціну дуже сильно, до чого не готова влада. В такому вигляді об'єкт не продати, навіть якщо знизити її на 30 відсотків», - переконаний експерт.

Ризики для інвестора

Приклад з ОПЗ свідчить, що іноземні інвестори досі бояться вкладати великі гроші в українську економіку. І цьому, окрім війни на Донбасі та політичної нестабільності, є інші вагомі причини. Серед таких причин опитані DW експерти назвали складний податковий клімат, валютні обмеження, судові суперечки з Росією, складну зовнішньоекономічну кон'юнктуру для продукції українського експорту. Крім того, як зауважує Володимир Дубровський, приватизації найпривабливіших держактивів сильно заважають інтереси тих, хто дуже давно приватизував фінансові потоки цих підприємств.

Іван Міклош зазначає, що інвестори досі не мають відчуття незворотності реформ в Україні. «Вони досі не вірять, що реформи справді повністю завершаться і в країні буде сприятливий клімат для бізнесу», - каже він, додаючи, що сподівається на покращення інвестиційного клімату з реалізацією в Україні структурних реформ.

Нових гравців поки не видно

З-поміж інших об'єктів великої приватизації, запланованих для продажу цього року - низка обленерго. Як відомо, дотепер обленерго в Україні контролює вузьке коло осіб: Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Юрій Бойко, Ігор Суркіс, Констянтин Григоришин, а також російська VS Energy. Ерік Найман рішуче відкинув можливість, що у списку власників обленерго з'являться іноземні інвестори. А Володимир Дубровський пояснює, що для іноземного інвестора, який не є політичним гравцем в Україні, на цьому ринку є великі ризики. «В Україні діє система правил, за якими цей інвестор не звик працювати і яка йому незрозуміла», - стверджує експерт.

І у результаті, прогнозує Дубровський, навіть за абсолютно прозорих умов приватизації той чи інший актив може легко опинитись в руках олігархів. «Це може трапитись абсолютно ринково. Головне, щоб не було претензій щодо дискримінаційних умов. Ринок є ринок, і може так статись, що абсолютно справедливо за ринкову ціну той же Фірташ (який є власником низки великих хімічних підприємств в Україні - Ред.) придбає, наприклад, «Сумихімпром». І це нормально», - переконаний експерт.

Автор: Максим Сидоржевський