Довгий шлях Німеччини із залежності від російського газу

Із кожним днем, із кожною новою жахливою новиною з України про масові вбивства мирного населення зростає тиск на Німеччину покласти нарешті край закупівлям нафти та газу в Росії. Такі вимоги є зрозумілими - тим більше і в першу чергу, коли вони лунають з боку України. І, як випливає з дослідження, проведеного екологічною організацією Greenpeace, жахає також те, що Німеччина цього року вимушена буде заплатити Москві за нафту та газ рекордну суму - близько 32 мільярдів євро. Гучна вимога негайно покласти цьому край має під собою усі підстави. І така вимога лунатиме ще гучніше.

Але міністр економіки ФРН Роберт Габек (Robert Habeck), який представляє Зелених, також має рацію, коли каже, що різка зупинка постачань газу порушить соціальний мир у Німеччині. Габек уже зараз спробував домовитися про постачання газу з інших країн, наприклад, з Катару і Норвегії. Також Німеччина планує швидко звести термінал, аби мати змогу імпортувати зріджений газ. У довгостроковій перспективі ФРН робить ставку на потужну розбудову відновлювальних джерел енергії, а також на водень як енергоносій майбутнього - передусім для промисловості.

Болючі дебати

Усе це правильно й добре, позитивне враження уряд справляє й тим, що не цурається вести такі болючі - у першу чергу для Зелених - дебати про, наприклад, продовження терміну дії атомних електростанцій, які ще не закрили. До цього належить і ідея також у Німеччині подумати про фрекінг газу, що досі лише відкидалося.

Однак усі ці дебати поєднує те, що вони так само швидко закінчуються, як і виникають. А масивна залежність від російського імпорту енергоносіїв як була, так і залишається. Тому шлях на поступове припинення цієї залежності врешті-решт є правильним. Тут не йдеться про велику, показову відмову від постачань з Росії за одну ніч.

Дратує те, що уряд не наважується вживати невеликих, але ефективних заходів, які б могли допомогти заощаджувати енергію. До таких заходів могло б належати обмеження швидкості на автобанах. Не зрозуміло, чому таке рішення вже давно не було ухвалено, хоча, за підрахунками низки експертів, це цілком допомогло б зменшити використання нафти на сім відсотків. Дію такого заходу можна було б, до речі, обмежити в часі. Чому б не вдатись до такого кроку? Важливо, аби хоч щось робилося.

Відмова має бути остаточною

Урешті-решт Німеччина має позбутись залежності від російських нафти та газу. І звільнитися від неї остаточно. У новобудовах треба заборонити встановлення систем газового опалення, а відновлювальні джерела енергії нарешті мають знайти масоване застосування. Однак на реалізацію усього цього потрібен час, багато часу. І європейці, нарешті, повинні здійснювати енергетичну політику спільно, а не одне проти одного.

Німецький уряд уже десятиліття каже про зміну енергетичної політики: відмову від атомної енергії, завершення ери виробництва електроенергії з вугілля, розгортання застосування альтернативних джерел енергії. Однак особливо щодо реалізації останнього пункту за обіцянками не слідували дії. Енергія вітру та сонці не знайшли застосування у тому обсязі, який міг би бути можливим. І зараз це треба змінити. Процес отримання дозволів, який триває роками, на використання вітряків треба скоротити до мінімуму. Саме це уряд зараз має намір зробити. Адже від нього очікують конкретних кроків.

Потрібно надати Україні й важкі озброєння

У короткостроковій перспективі, однак, навіть за умови докладання усіх зусиль, справжньої альтернативи російському газу немає. Це жахливий підсумок. Негайне припинення імпорту газу матиме драматичні наслідки - і тут не треба бути Касандрою в економіці.

До 2024 року уряд має намір повністю відмовитись від газу з РФ. Це виглядає реалістично. І замість того, щоб вимагати негайного припинення поставок російських нафти й газу до Німеччини, що є нездійсненним, було б краще й легше відкинути стриманість щодо постачання Україні важких озброєнь. Адже позбавитись залежності, яка тривала роками, за один день неможливо.

Єнс Турау, кореспондент DW у Берліні