Флешмоб #обличчядепресії: чи знімуть соцмережі біль?

«Пам'ятаю, ми з друзями ходили в найсмачнішу лапшичну у місті…Пам'ятаю, як в той вечір, сидячи у ванній, я плакала і поставила собі термін у 2 роки на планування самогубства і його реалізацію». Киянка Марія Скопич запостила у Facеbook своє усміхнене фото, під яким розповіла, як вважала себе «бракованою» людиною.

Марія приєдналась до флешмобу #faceofdepression #обличчядепресії, який нещодавно докотився і до України.

Його започаткувала вдова лідера гурту Linkin Park Талінда Беннінгтон, опублікувавши відео зі своїм чоловіком. У ньому Честер Беннінгтон сміється та пустує з сином за 36 годин до свого самогубства.

«У депресії немає обличчя чи настрою», - написала жінка.

Цей твіт зібрав десятки тисяч ретвітів і лайків, надихнувши людей у всьому світі ділитися своїми історіями про депресію.

«Люди в депресії - вони такі, вони майстерно маскуються, часто тому, що суспільство не в змозі ні зрозуміти, ні тим більше прийняти їхню хворобу», - пояснила одна з користувачів у Facebook.

Під цим гештегом люди розкривають відверті подробиці свого життя, дають поради, як викарабкатися з депресії, підтримують і критикують одне одного.

ВВС Україна запитала у психологів, які наслідки може мати такий флешмоб і чому в Україні тема депресії - табу.

Чому про депресію мовчать?

«У суспільстві деякі теми є табуйовані, щоб люди не лізли туди, де не все в порядку», - роз'яснює небажання людей говорити про депресію психолог, викладач Львівського університету імені Франка Лідія Кондратик.

За її словами, суспільство ніби транслює повідомлення: якщо ти будеш нити, що у тебе не все в порядку, то тебе будуть сприймати невдахою, адже інші хизуються позитивом, постять гарні фото.

Психолог наводить приклад американців, які часто ззовні підтримують посмішки і кажуть, що у них все прекрасно. Але у більшості вони пропрацьовують свої проблеми зі спеціалістами. В Україні ж, на її думку, ситуація інакша - люди рідко говорять про свої проблеми і не часто звертаються за професійною допомогою.

Тому треба мати відвагу, щоб вийти за межі стереотипів і розповісти публічно про свої проблеми.

«Говорити - це прекрасно»

Психологи говорять про водночас негативні і позитивні наслідки хвилі таких відвертих зізнань, як для тих, хто їх читає, так і для тих, хто їх пише.

Психотерапевт Євген Тичковський радить з цим бути дуже обережним.

«Від прочитання таких історій може стати гірше навіть тим, у кого депресії не було. Йдеться про негативні навіювання», - попереджує пан Тичковський.

За минулий місяць у нього з'явились нові пацієнти, стан яких суттєво погіршився після прочитання статті про відомих людей, які пережили депресію. Вони знайшли ці симптоми у себе, тобто ця стаття підлила масла у вогонь. На його думку, якщо навіть на 10 позитивних реакцій буде одна негативна, то рахуйте, що це може бути суїцид.

«Добре, що людина не закривається і починає говорити. Це прекрасно», - каже Лідія Кондратик. Вона додає: «Соцмережі дають можливість зрозуміти, що я не унікальна, схожі проблеми є у багатьох людей, але вони не можуть зняти біль, не можуть дати підтримку, знання, як вилікуватися».

Сам флешмоб може допомогти, але важливо, щоб особиста територія людей залишалась у безпеці, каже психолог Світлана Ройз.

Читаючи такі історії, люди емоційно залучаються, а тому, за словами психолога, мають бути конкретні речі, що робити у таких ситуаціях, до кого звернутись за допомогою.

«Якщо ми потрапляємо у таку хвилю і залишаємось без інструкцій, то може відбутися ретравматизація. Важливо знати, що ризик потрапити у цей стан є у кожного. Якщо ми бачимо у себе схожі симптоми, це має спонукати нас звернутись до психолога», - радить Світлана Ройз.

Як розрізнити депресію?

25% людей у світі, тобто кожен четвертий, бодай раз у своєму житті пережив депресивний епізод - депресію, яка триває мінімум півроку, наводить дані психотерапевт Євген Тичковський.

З симптомів, які мають насторожувати, експерт називає такі: пригнічення настрою, фізичної, розумової активності впродовж тривалого часу.

«Якщо взяти шкалу 100, тобто 100 - це як людина хотіла б себе відчувати, то зниження по кожному показнику хоча б наполовину впродовж тривалого часу - це вже депресія. Якщо йдеться про песимістичні, суїцидальні думки, самозвинувачення, звинувачення інших і це триває безперервно протягом трьох тижнів», - роз'яснює психолог.

За його словами, є сім різновидів депресії, одну з яких психологи називають «депресію, яка посміхається». При такому стані люди «тримають обличчя». Це коли ззовні у них все гаразд, а всередині - прірва.

«Цей флешмоб для мене про те, що треба уважніше ставитись до своїх близьких, входити з ними у більший контакт. Ми живемо у світі, коли контакти обезцінюються. Основне завдання такої акції - це увага до симптомів і розуміння того, що людина дуже складно влаштована. Це історія про те, як важливо просити про допомогу», - каже психолог Світлана Ройз.

Про важливість звернення по допомогу саме до фахівців каже і пан Тичковський. «Десь в інший країні люди не йдуть за порадами до сусідки чи в аптеку, щоб ліки призначили. Може, правду казав один дідусь у моєму дитинстві, що «наша сила - у нашій дикості». Я би ввів у нашій країні покарання за те, що говорять про психічне здоров'я ті, хто не має на це права», - розповів експерт.

Психолог Лідія Кондратик радить не називати депресією будь-який поганий настрій.

«Як правило, часом ми всі маємо кілька днів, кілька годин поганого стану. Але депресія - це поганий настрій, коли нічого не хочеться, який триває безперервно кілька місяців. Коли людина довго не може з цього вийти - треба допомога фахівців».

З негативних емоцій людей швидко витягують досить прості речі. Йдеться про сон, хорошу їжу, прогулянки на повітрі, спілкування з іншими, каже психолог.

Марія Скопич у своєму пості згадала, що соромилась просити про допомогу друзів і називала депресією лише своєю проблемою.

Під її зізнанням друзі залишили багато слів підтримки.

Дівчина каже, що не очікувала отримати стільки і запевняє, що вона вже видужала: «В мене вже все добре. В березні я закінчила з цією штукою (депресією. - Ред.) і назад не хочу».