Глава Мюнхенської конференції: Європейський Союз все ще живий та здоровий

Мюнхенська конференція з безпеки відбудеться в столиці Баварії з 15 до 17 лютого. Очікується, що до Мюнхена на найбільший у світі форум політиків та експертів у галузі безпеки прибуде рекордне число високих гостей. Однак за тиждень до початку конференції стало відомо, що від участі у ній відмовився президент Франції Еммануель Макрон. Його спільний виступ з канцлеркою ФРН Анґелою Меркель (Angela Merkel) мав стати кульмінацією форуму.

З чим пов'язана відмова Макрона, як це вплине на перебіг конференції та які теми обговорюватимуться на форумі цього разу, розповів в інтерв'ю DW голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфґанґ Ішинґер (Wolfgang Ischinger).

DW: Хотілося б почати нашу розмову з однієї з найголовніших на цей день новин. Як відомо, Франція та Німеччина тільки в останній момент досягли компромісу з питання «Північного потоку-2». Макрон також скасував свій приїзд та спільний з Анґелою Меркель виступ на Мюнхенській конференції з безпеки. Наскільки ви занепокоєні тим, що нині виникають розбіжності у відносинах між Францією та Німеччиною?

Вольфґанґ Ішинґер: Звернімося до фактів. У нас були плани, я пропонував президентові Макрону та канцлерці Меркель відвідати конференцію спільно. Я навіть намагався зробити це ще рік тому. Торік нічого не вийшло через проблеми у Німеччині: у лютому минулого року Меркель ще не мала сформованого уряду. Тож тоді цей план не спрацював. І я дуже сподівався, що цього року нам вдасться просунутись далі.

І фактично тиждень тому - не вчора, а тиждень тому - з Єлисейського палацу нам повідомили, що Макрон не зможе здійснити заплановану поїздку. Як нам пояснили, з причини того, що президентові Франції зараз важливіше проводити національний діалог та займатись внутрішніми проблемами, ніж їхати за кордон на цю конференцію. Ми висловлюємо жаль щодо цього рішення, але не вважаємо його трагічним.

Однак як, на ваш погляд, це характеризує нинішній стан справ у Європі? Адже і раніше ви робили акцент на внутрішніх проблемах обох країн та вітали їхнє рішення, вважаючи, що це покаже світу, що Європа не розпадається. Чи ви помилялись?

Та ні, розумієте, я хочу сказати, що навіть у ситуації, коли президент Макрон особисто не планує виступати у Мюнхені, у нас буде багато інших високопоставлених представників французького уряду, щоб представити позицію Франції. Там буде величезна американська делегація, будуть представники Конгресу США. Будуть німецькі міністри та ще багато інших учасників. Тож я думаю, моя мета - це показати в Мюнхені, що Європейський Союз все ще живий та здоровий. І ця мета ще цілком досяжна. У нас також буде багато представників європейських країн, як Франції і Німеччини, так і інших не менш важливих держав, як-от президент Румунії та багатьох інших учасників.

І для мене також важливо показати англосанксонській спільноті, що уявлення, ніби євроінтеграційний проект ось-ось завалиться через Brexit (вихід Великобританії зі складу ЄС. - Ред.), абсолютно безпідставні. Насправді зараз підтримка Європейського Союзу у більшості країн не послаблюється, а посилюється.

Якщо ми дещо заглибимось у питання безпеки в Європі, то було багато розмов про спільну європейську оборону, особливо в контексті того, що США тепер починають ставити під питання НАТО. Як ви оцінюєте дії Європи - вона, схоже, зовсім не поспішає вживати якісь рішучі заходи. Тобто - вона втрачає можливості?

Якщо ви цікавитесь моєю особистою думкою, я вважаю, ми могли б робити набагато більше, ніж зараз для підвищення військового потенціалу на рівні окремих держав, особливо в традиційних галузях співпраці. Однак давайте поглянемо на всі аспекти цієї ситуації. Є важливі ініціативи. Ви торкнулися питання відносин між Францією та Німеччиною.

Нещодавно було погоджено спільний французько-німецький проект, що включає розробку нового покоління бойового винищувача. Це - дуже важлива, знакова та суттєва нова ініціатива, спрямована на зміцнення та об'єднання європейського військового потенціалу.

Однак я готовий першим погодитись з тим, що ми могли б зробити набагато більше, особливо в Німеччині, де, на мою думку, потенціал обороноздатності не стоїть на належному рівні.

А як ви ставитесь до того, що, коли йдеться про захист принципу багатосторонніх відносин, у цілому, доводиться спиратись на стандарти, сформовані ще в контексті загроз і наслідків Другої світової війни. Наприклад, стандарти таких організацій, як ООН та СОТ. Це питання наражається на критику популістів у всьому світі. Меркель нещодавно заявила про необхідність зберегти систему, що існує. Які ви бачите перспективи суттєвих змін для вирішення наявних проблем та для реальної підтримки цього світового порядку? Якою є ваша позиція?

Я вважаю, це є ключовим завданням для усього Євросоюзу. Якщо у світі й існує один значущий блок, що спирається на міжнародний порядок, заснований на принципах свободи і права, то це, безумовно, Європейський Союз. І я вважаю, для усіх нас в ЄС дуже важливо дотримуватись названих вами принципів багатосторонніх відносин з усім світом. Ми не самі. Є і Канада, і Австралія, і ще чимало інших важливих країн, що поділяють наш інтерес до глобальної системи вільної торгівлі, інтерес до сильних міжнародних інституцій, інтерес до міжнародної системи, заснованої на єдиних правилах.

Тож я вважаю, нам необхідно над цим працювати, створювати нові партнерства та союзи. Однак я переконаний, що за Європейським Союзом зберігається особлива місія та повноваження. Адже ми представляємо понад 500 мільйонів людей, ми є найпотужнішим торговельно-економічним блоком у світі. Якщо взяти останні дані, у нас зосереджений величезний економічний та культурно-гуманітарний потенціал. І застосовувати його треба саме для відновлення багатосторонніх відносин у світі, що послаблюються без підтримки постійних зв'язків.

Безумовно, на Мюнхенській конференції з безпеки будуть присутні високопоставлені учасники, у тому числі від трьох потужних у військовому плані держав - США, Росії та Китаю, які нещодавно суттєво змінили свої політичні ролі. Яким буде ваше ключове послання для цих країн?

Думаю, це стало б серйозною катастрофою для світу в майбутньому, якщо ми допустимо розвиток ситуації за участі провідних держав, що матиме вигляд класичного суперництва велетнів. Це гра без переможців та тих, хто програв. Гадаю, навіть у Росії та Сполучених Штатів, у Європи, а також Китаю та інших країн достатньо спільного, щоб працювати разом, щоб поставити об'єднання вище того суперництва, яке, здається, стане гаслом 2019 року.  І ми повинні обговорити це наступними вихідними у Мюнхені. На нас чекають доволі складні дискусії, які, сподіваюсь, з'ясують, якими пріоритетами мають керуватись відповідальні лідери у 2019 році.