Євродепутатка: Парламентська етика зацікавила небагатьох депутатів Ради

Окрім гідної поведінки під час пленарних засідань і в кулуарах парламенту, народний депутат повинен чітко розрізняти межу, яка поділяє його особисті інтереси і обов’язки законотворця. Естонська євродепутатка від фракції «Альянс лібералів та демократів за Європу» Кая Каллас разом з викладачами університету міста Тарту провела для українських нардепів майстер-клас із питань парламентської етики. Які етичні принципи мають бути включені у код поведінки депутата Верховної Ради та як депутати шукали оптимальний вихід із уявних ситуацій, аби уникнути конфлікту інтересів в реальності, Каллас розповіла в інтерв'ю DW.

Пані Каллас, чому, на вашу думку, депутати Верховної Ради мають перейматися питаннями парламентської етики?

Це важливо, бо демократія базується на довірі. І якщо люди не вірять в те, що парламентарі чесні, то вони не довірятимуть рішенням, які ухвалюються парламентом. Це шкодитиме демократії.

Картини бійок між депутатами Верховної Ради України не раз з’являлися в новинах світових ЗМІ. Як до цього ставляться ваші колеги з Європарламенту?

Це питання, що є прийнятним для поведінки члена парламенту, а що - ні.  Адже ми  б’ємося словами, а не кулаками. Але мушу зауважити, що бійки бувають не лише у Верховній Раді, а й у парламентах інших країн. Для того, щоб цього не траплялося, потрібен кодекс поведінки парламентаря, у якому чітко прописується, що прийнятно робити депутату під час пленарного засідання, у будинку парламенту і поза ним.

Ви говорили про це під час семінару?

Наш семінар був присвячений радше моральним аспектам кодексу поведінки парламентаря, зокрема проблемі конфлікту інтересів. Учасникам семінару пропонувалося розглянути реальні ситуації з політичного життя членів парламенту. До них пропонувалися різні рішення, але жодне з них не було білим або чорним, коли можна було б сказати: правильно зробити так, а так - неправильно. Учасники обирали певне рішення, спочатку не демонструючи його іншим. Але коли всі показали одне одному, яке рішення обрали, то стало видно, наскільки по-різному кожен ставиться до певної етичної проблеми. І це створювало дискусію довкола того, які саме цінності ми намагаємося захистити.

Наведіть, будь ласка, приклад, з яких саме ситуацій пропонувалося знайти вихід українським депутатам?

Наприклад, ви член парламенту, але до того, як вас обрали, ви вели бізнес в авіаційній сфері, яку добре знаєте. І ось парламент розглядає проект закону про авіацію. До вас підходить товариш, з яким ви колись спільно вели бізнес, і просить вашого сприяння для просування певних положень у цьому законопроекті. Що робити у цьому випадку? Треба утриматися від ухвалення певних рішень, бо ви все ще маєте власний бізнес-інтерес у цій сфері? Але ж ви є експертом у цій галузі і добре знаєте усі її проблеми. Якщо ви уникнете участі у розробці цього законопроекту, чи буде це на користь?  Ось так виникає конфлікт між певними інтересами тих, кого ви представляєте, і вашою позицією як експерта, яка може бути не на користь.

І яке ж рішення правильне?

Єдиного правильного рішення немає. В цьому і проблема. Ви маєте різні інтереси та цінності, але ви маєте і певну ієрархію цих цінностей, те, що ви ставити понад усе у кожному окремому випадку. Подібний конфлікт часто виникає ще й тоді, коли ви як член певної політичної групи, до якої ви маєте бути лояльним, не підтримуєте те її рішення, яке особисто не вважаєте правильним. Саме такі випадки ми розглядали під час нашого семінару. Але мені прикро, що небагато депутатів Верховної Ради взяли у ньому участь. Хоча коли у нас виникла ця ідея, я сказала, що кожен депутат, який вважає, що кодекс поведінки парламентаря необхідний, повинен привести з собою на семінар щонайменше двох скептично налаштованих колег, щоб ми мали справжню дискусію.

Скільки українських депутатів взяли участь у семінарі?

Я не певна у точній кількості, але дуже мало. Спочатку 24 особи зголосилися взяти участь, але прийшли на семінар десь 15 людей.

Як триває імплементація рекомендацій експертів Європарламенту щодо реформування Верховної Ради, які були оприлюднені під час »Українського тижня» у Європарламенті, що пройшов на початку березня 2016 року? Чи прагнуть українські депутати реформуватися?

Ми постійно моніторимо цей процес, намагаємося допомогти, чим можемо. Ми знаємо, що процес триває, хоча й трохи заповільно. Але це радше через те, що наразі Україна має багато проблем, які потребують нагальної уваги парламенту, тому, можливо, саме ці реформи не є першими у переліку пріоритетів. Серед депутатів є різні погляди на потребу змін у роботі Верховної Ради. Молодші парламентарі підтримують ці реформи, а старші кажуть: навіщо це треба, чого ми повинні це робити. Ось так приблизно і розподіляються настрої депутатів Верховної Ради щодо реформування.

Вікторія Власенко, DW