Окупований Херсон: розстріляні мітинги, бізнес на втікачах та яйця з Чувашії

Одна з акцій у Херсоні проти окупантів. Скриншот відео

У місті стає дедалі важче виживати

Тексти поспілкувалися про життя в окупованому Херсоні з місцевою активісткою. Задля безпеки не розкриваємо справжнє ім’я та прізвище нашої співрозмовниці.

Вихід

Кількість тих, хто зараз виїжджає, зростає просто у геометричній прогресії. На свій страх і ризик люди просто їдуть через лінію фронту, через блокпости, і за ці три тижні дуже багато людей виїхало. Виїжджають здебільшого проукраїнські налаштовані люди, хто побоюється через себе і своє життя. Місто пустіє на очах. Є деякі невеликі будинки, де взагалі людей не залишилося, або можуть жити лише одна чи дві сім'ї. Навіть візуально людей у місті набагато менше.

Лишаються лише ті, які не можуть виїхати в силу різних причин. Комусь треба доглядати стареньких батьків, хтось має рідних з інвалідністю, а у когось просто немає грошей на виїзд. Остання причина, до речі, дуже поширена. Перевезення людей на неокуповані території перетворилося зараз на певний бізнес. Оскільки немає офіційної евакуації, то люди виїжджають або власними автівками, або користуються послугами перевізників. Вже навіть якимись бусами везуть. Ціна питання висока – від двохсот до п'ятисот доларів за людину. Плюс на блокпостах окупанти збирають свою «таксу» – цигарки чи їжу, це ще додаткові витрати. Звичайно, люди з малозабезпечених прошарків не можуть дозволити собі виїзд і залишаються на окупованих територіях.

У місті залишилося дуже багато сімей з малими дітьми, які не можуть дозволити собі виїхати, бо немає грошей, плюс пенсіонери, інші малозабезпечені. Це насправді соціальна катастрофа.

Міжнародний Червоний хрест до нас не приїжджав жодного разу. Він у Херсоні не працює. І загалом у нас не було жодного офіційного «зеленого» коридору. Була єдина спроба завезти продуктову гуманітарку з боку Дніпропетровщини, але росіяни не пропустили. Зараз єдиний спосіб допомоги – коли волонтери на свій страх та ризик якимись стежками везуть на своїх автівках ліки херсонцям. І тут вже ці ліки розподіляють тим, хто дає заявки. Це єдиний спосіб щось отримати з боку України. Але це дуже ризиковано. За останні кілька тижнів щезло кілька таких водіїв. Просто зникли з машинами й вантажами, зараз їх розшукують родичі. Загалом ситуація з ліками у місті критична, дехто возить їх з Криму і продає просто з машин. Якої якості ці ліки та що там взагалі – незрозуміло.

Життя під росіянами

Деякі бюджетні заклади ще продовжують працювати – ті, які забезпечують життєдіяльність міста, плюс вчителі та лікарі. Поки що у нас продовжується дистанційне навчання за українськими програмами, лікарні теж працюють. Минулого місяця пенсіонери отримали кошти на картки. Цього місяця не можу точно сказати, чи були проплати бюджетникам. Ті, хто отримували пенсії готівкою на «Укрпошті», найімовірніше, її не отримали через проблеми з готівкою.

Бізнеси здебільшого повиїжджали. Дуже мало сервісів, які працюють – перукарень, кав’ярень. Магазинів також мало працює. Одна зі змін, яка відбувається буквально в останній тиждень – це масовий завіз російських товарів з Криму. Завозять ковбаси, потім ті самі яйця з Чувашії, про які писали вже у соцмережах. Я спочатку не повірила, тому в якийсь момент спеціально подивилася на коробки з яйцями у магазині, а там справді написано – «Чувашская республика». А коли в одному магазині з'явилася наша ковбаса, то навіть написали: «ковбаса, Україна». Бо люди не хочуть брати російське.

Загалом набір продуктів залишається доволі вузьким, переважно це залишки українських товарів. Рис, гречка, кетчуп «Чумак», наша кабачкова ікра. Кажуть, що і частину російської гуманітарки крадуть і потім реалізують за кошти. Останнім часом на деякі товари ціни правда трохи знизилися. Так, цукор був 100 грн, тепер ціна трохи впала – до 75 грн. Але загалом ціни залишаються дуже високими. Пляшка олії коштує 115 грн. Місцеві фермери також завозять ранню городину, вона порівняно недорога, оскільки далі Херсона вивезти її вони не можуть.

Розрахунок відбувається лише у гривнях. Хоча з готівкою спостерігається відчутна напруга. Більшість банків перестали видавати готівку, лишилися лише деякі банкомати «ПриватБанку», де можна зняти готівку, але біля них завжди шалені черги. Мабуть, ще за рахунок якихось місцевих підприємців та людей, які здають готівку, у нас відбувається хоч якийсь її колообіг. На щастя, також ще лишаються магазини, які приймають картки й можна розрахуватися безготівково.

Окупаційна влада

Думаю, ніхто у Херсоні не може зрозуміти до кінця, що ж у нас зараз відбувається. Циркулюють чутки, що з 1 по 10 травня місто закриють, у цей період буде проведено якийсь «референдум». Також нібито існує якийсь військовий комендант міста, від якого підписують якісь дивні листівки-звернення до містян, але прізвища його ніхто не знає. Місцеві колаборанти на чолі зі Стремоусовим створили якийсь «Комітет спасєнія», учасники якого, крім самого Стремоусова, одразу ж розбіглися після його створення. Але одне можна стверджувати точно – тиск з боку окупантів зростає. Поступово знімають українські прапори, які до недавнього часу висіли де-не-де над адміністративними приміщеннями. Але міська рада поки залишається під українським прапором, мер продовжує працювати.

Одразу після окупації на Херсонщині були вимкнені місцеві канали й запрацювало російське телебачення. Через пару днів до нього також додалося російське радіо. Зараз вони дуже активно промивають мізки людям. Розповідають, як добре живе Херсонська область, як роздають гуманітарку. Плюс системно розкидують якісь смішні листівки, в яких закликають херсонців не підтримувати нацистів, зберігати спокій, не брати участь в акціях. Підписані вони все тим же таємничим комендантом міста. Була листівка, що він заборонив людям збиратися більш як двоє, запроваджено комендантську годину. Була ще одна дуже смішна листівка, в якій окупанти написали, що лише завдяки їм сьогодні в Херсоні їздить транспорт, є світло та вода. Фактично вони подали здобутки мерії як свої власні.

Окупанти також дуже активні у місцевих пропагандистських телеграм-каналах, через які вони спілкуються з електоратом. До речі, одним із дуже активних в соцмережах з боку колаборантів був нещодавно розстріляний в Херсоні Кулешов, близький друг колаборанта Стремоусова.

Зараз окупанти почали активно вивішувати червоні прапори. Чому це робиться – невідомо. Можливо, до 9 травня. Знову таки, за чутками, нібито у Каховці друкують листівки для референдуму. Є також інформація, що у людей, які беруть гуманітарку, вимагають персональні дані. Можливо, таким чином вони готують списки для референдуму. Але що це буде за референдум, які на ньому будуть винесені питання – про це взагалі нічого не відомо.

Загалом населення, звісно, дещо дезорієнтоване. Тому що по телебаченню та радіо звучить суцільна пропаганда, якусь правдиву інформацію можна знайти лише в інтернеті, але не у всіх зараз є нормальний доступ до нього. Якщо люди цілеспрямовано не шукають правдиву інформацію в мережі, то виходить що вже місяць через телебачення та радіо вони споживають російську пропаганду.

Спротив

До кінця березня були ще спроби проводити мітинги, ще 21 березня на центральній площі зібрався велелюдний мітинг, але з кожним днем кількість протестантів зменшувалася. А вже через тиждень після мітингу 21 березня відбулася, мабуть, остання така мирна акція спротиву.

Після кожної акції чоловіків хапали й везли в обласну адміністрацію, СІЗО. Останній мітинг був дуже швидким, його встигли провести до того, як приїхали окупанти. 22–23 березня під час мітингів були поранені. Спочатку окупанти стріляють у повітря, потім закидують світлошумовими гранатами, а потім стріляють по ногах. Плюс людей продовжують активно викрадати. Фактично проводити якісь мирні акції протесту стало просто неможливо. Декого відпускають, але вони переважно дуже покатовані й побиті, а про декого невідомо нічого.

Тому форми спротиву стають все більш партизанськими, зараз масово, наприклад, зривають російські прапори. Але зараз такі акції важко робити, тому що в останні дні до Херсонської області нагнали величезну кількість російської армії. По самому Херсону їздить велика кількість військової техніки. Зараз російські частини стоять в Олешках, Козачих Лагерях, Каховці, Новій Каховці, під Голою Пристанню.

Атовці – це ті, кого взагалі не відпускають. Постійно ходять з обшуками до їхніх сімей, намагаються отримати про них інформацію. Загалом, здається, окупанти чітко знали, де хто з учасників АТО проживав. Я не здивуюся, якщо хтось завчасно росіянам міг передати списки з прізвищами атовців і що ці хтось могли бути з правоохоронних органів. Загалом в історії окупації Херсонщини дуже багато білих плям і дивних моментів. Так, обласна адміністрація евакуювалася ще ввечері 24 лютого, так само швидко щезли й правоохоронці. Наступного дня багато хто прийшов до військкомату, щоб отримати зброю, але там їм сказали, що зброї немає і щоб люди розійшлися по домах.

Мені також не зрозуміло, як буквально за один день – 24 лютого – росіяни змогли просунутися від кордону з Кримом аж до Херсона. Тому що перший бій під Херсоном відбувся вже 24 лютого ввечері. У ніч з 24 на 25 лютого ми ночували у підвалі, бо нас обстрілювали «Градами» – Антонівський міст і околиці Херсона. Наступні декілька днів тривали бої за Антонівський міст, який героїчно утримувала лише одна невелика українська військова частина і ТрО. Ну і, звичайно, питання: чому, зрештою, не підірвали цей міст. Дуже багато питань, на які ще треба буде дати відповіді.

А зараз, звісно, найголовніше, щоб прийшли ЗСУ і вигнали цих нелюдів. Ми всі тут на це дуже сподіваємося.