Розквіт псевдонаукових журналів
Все більше науковців потрапляє в пастку псевдонаукових вісників – принаймні 400 000 учених уже від цього постраждали
Такими є результати журналістського дослідження. Проблема: оскільки ці так звані «хижацькі журнали» лише заробляють гроші і не здійснюють жодного контролю якості, зокрема рецензування (peer-review), вони дискредитують контрольну систему науки і створюють їй погану славу.
Публікації у фахових журналах сьогодні – «валюта» науки. Адже їхня кількість діє як система вимірювання наукових успіхів – і часто є умовою доброго працевлаштування. Аби забезпечити якість публікацій, фахові журнали використовують систему рецензування (peer-review): зовнішні експерти – часто науковці з тих же областей – перевіряють та оцінюють подані рукописи, а в суперечливих випадках їх відхиляють. Що іменитіше видання, то строгіші критерії рецензування.
Проте ця система наукового самоконтролю не бездоганна. Її можна свідомо обійти, як засвідчило чимало випадків шахрайства з експертною оцінкою 2015 року. Крім того, є видання та журнали, які хоч і обіцяють рецензування, проте не здійснюють його – щоб заробити гроші.
Ці «хижацькі журнали» часто виходять у цифровому вигляді та гарантують вільний, тобто безкоштовний, доступ до своїх публікацій. Гроші видавництва заробляють, отримуючи певну суму від авторів за можливість бути опублікованими. Що більше публікацій виходить у таких вісниках, то більше заробляє журнал. Справжнє рецензування для таких випадків було б перешкодою. Через це в них публікують фахово хибні або зовсім абсурдні статті, які на перший погляд здаються серйозними.
Як далеко це може зайти, минулого року продемонстрував експеримент з вочевидь сфальшованим дослідженням «мідіхлоріан» – цілком вигадане джерело сили з «Зоряних воєн». Проблема в тім, що ці «чорні овечки» шкодять репутації серйозних вісників і всій системі рецензування. У часи фейкових новин та наукового сцептицизму вони особливо небезпечні.
Наскільки сильно хижацькі журнали поширені та як багато науковців у них публікувалися, з’ясувала команда журналістів із радіомережі «NDR», радіокомпаній «WDR» та газети «Süddeutsche Zeitung». Для цього вони проаналізували 175 000 публікацій на п’яти платформах відомих «грабіжницьких видань».
Результат: у світі вже близько 400 000 учених публікувалися у «хижацьких виданнях». У Німеччині йдеться про 5000 науковців. Кількість публікацій лише на цих найбільших платформах зросла втричі з 2013 року, засвідчили підсумки.
У більшості випадків це відбувається несвідомо, адже часто неясно, чи йдеться про псевдонаукові журнали. Так, вони обирають назви, які легко сплутати з назвами серйозних вісників: наприклад, »Вісник молекулярної біології і техніки» замість «Вісник молекулярної біології». Також інтернет-публікації й анотації, на перший погляд, виглядають серйозними. Часто некоректною є інформація про рейтинг журналів.
Однак, згідно з результатами даного дослідження, є випадки, коли науковці вочевидь цільово звертаються за послугами до даних служб. Мотивація може бути така: з допомогою цих вісників учені можуть якнайшвидше назбирати певну кількість публікацій, щоби розвивати кар’єру.
Хижацькі журнали пропонують також можливість швидко опублікувати наукові статті без попередньої експертизи. Отримують користь від цього, наприклад, німецькі фармацевтичні підприємства, скептики кліматичних змін, а також співробітники 12-ти з 30 DAX-компаній.
Наукова спільнота Німеччини й університети б’ють на сполох через масштаби проблеми. Це загрожує не лише репутації поодиноких науковців, а й підриває довіру до науки загалом, прокоментувало Товариство імені Гельмгольца. Омбудсмен Гайдельберзького університету Йоахім Функе (Joachim Funke) називає ситуацію «бідою для науки, адже так неперевірені твердження поширюються в світі і справляють враження науки».
Нобелівський лауреат у галузі хімії Штефан Гель (Stefan Hell) з Інституту біофізичної хімії імені Макса Планка в Геттінгені коментує: «Коли система має такий механізм, і люди не позбуваються його, а навпаки послуговуються ним, це необхідно ліквідувати». Він наголосив на самоконтролі науки. Президент національної академії наук Йорґ Гакер (Jörg Hacker) висловився за наступальні заходи проти таких публікацій.
До перших кроків, скерованих на те, щоби розсекретити «грабіжницькі журнали», кілька років тому вдався Джефрі Біл (Jeffrey Beall) з Колорадського університету. Він склав чорний список понад 1000 видань та журналів, яких він визначив «потенційно хижацькими». Проте з 2017-го цей перелік не оновлювали.
Більше на тему: на сторінці NDR
Pseudo-Fachjournale auf dem Vormarsch
Science Media Center, Norddeutscher Rundfunk, 20.07.2018
Зреферувала С. К.