Самотній шериф Трамп проти армії стратегів

Дональд Трамп не є першим американським президентом, який поставив на відкритий діалог з Північною Кореєю. Так само пробував і Білл Клінтон. В 1994 р. Вашингтон і Пхеньян уклали рамкову угоду, за якою Північна Корея зобов'язувалася завершити атомну програму. Клінтон, коли оголошував деталі угоди, також говорив про історичний момент, про договір, вигідний для світу. Виявилося, що Корея ніколи не збиралась дотримуватися умов угоди. Нині вона має ядерні боєголовки і ракети, здатні перенести їх на Каліфорнію.

Якщо Кім Чен Ір обманув Клінтона, то чому його син і наступник Кім Чен Ин не мав би так само потрактувати Трампа?

Особисто Клінтон не брав участі в переговорах. Цю роль взяв на себе колишній президент, лауреат Премії миру Джиммі Картер. Переговори велися за дипломатичними правилами: компроміс випрацьовувся спочатку на нижчому рівні, щоб, досягнувши певних успіхів, переносити його на рівень вище. Такий спосіб ведення переговорів дає сторонам час на перевірку намірів партнера і можливість, щоб, не порушуючи репутації керівників держав та їхніх найвищих за рангом дипломатів, цофнути, якби справи пішли в злому керунку.

Трамп в питанні Кореї повівся типово для популістів – за формулою: «Хай не говорять, що не вдасться, бо вдасться». Не було довгих переговорів, ані мозольної перевірки — у співпраці з міжнародною спільнотою та з ООН — намірів іншої сторони.

Кілька місяців цьому Трамп позбувся незручного шефа дипломатії Рекса Тіллерсона, який сумнівався в його стратегічному генії, та радника з національної безпеки генерала Герберта Макмастера, який пробував президента пригальмовувати. Крім міністра оборони Джеймса Маттіса, в адміністрації вже практично нікого нема, хто міг би йому порадити дипломатичну стриманість. Результат ми бачили на вихідних на саміті G7 у Квебеку, де Трамп пішов на конфронтацію з лідерами Заходу.

Тепер весь тягар розмов з Кімом президент США взяв фактично тільки на свої плечі.

Тим часом за Кімом стоїть армія радників, дипломатів та шпигунів, на його політику впливає той же Китай і в якійсь мірі Росія, що роками шукають, як ослабити Америку і цілий Захід.

Оскільки Трамп дав втягнути себе у саміт в Сінгапурі, то особиста відповідальність за ядерне роззброєння Північної Кореї лежить на ньому; щоб його скомпрометувати, Кім Чен Инові досить одного ракетного випробовування.

Трамп позував з документом угоди. Але в 1938 р. британський прем'єр Невілл Чемберлен також показував листок з підписаним Гітлером зобов'язанням зберегти мир. Чого вартували слова німецького диктатора, проявилося менше як за рік.

Чемберлен пробував задобрити нацистську Німеччину, бо мав в пам'яті гекатомбу Першої світової війни, але, як виявилося, намарно пробував не допустити до її повторення. Трамп вирішився задобрити Кіма з причини власного марнославства, розраховуючи увійти в історію кращим за ненависного йому Барака Обаму. Мабуть, думає і про перспективу Нобеля миру.

На прес-конференції було послано зловісний сигнал про напрямок розвитку ситуації на Корейському півострові — коли президент США оголосив про завершення спільних маневрів зі збройними силами Південної Кореї. Це знак, що Америка думає про відхід з регіону. Вакуум, який залишить, буде негайно заповнений. Пекін не може цього дочекатися.

Bartosz T. Wieliński
Samotny szeryf Trump kontra armia strategów
Gazeta Wyborcza, 13.06.2018
Переклад О.Д.