Що святкувати першим: Різдво чи Новий рік?
Українці живуть за двома календарями одночасно. У повсякденному житті ми користуємося Григоріанським календарем, а у житті церковному – Юліанським
1) А що, власне, не так?
Проблема у тому, що українці живуть за двома календарями одночасно. У повсякденному житті (як і більшість країн світу) ми користуємося Григоріанським календарем, а у житті церковному українські християни зберігають вірність календарю старішому — Юліанському. Це породжує подвійну колізію із датами церковних і світських свят. Бо ж якби ми повністю перейшли на Григоріанський календар, то Новий рік залишився би для нас у звичну дату — 1 січня, однак Різдво ми мали б святкувати 25 грудня. Водночас за Юліанським календарем Різдво в Україні залишається незмінним — 7 січня, але Новий рік мав би наставати не 1-го, а тільки 14 січня.
Юліанський календар запровадив ще до нашої ери Юлій Цезар (звідси і назва). На той час цей календар був найпрогресивнішим і найточнішим. Вже з ІV століття ним користувалися усі християнські країни. Але з часом з’ясувалося, що він не є досконалим: юліанський рік був на 11 хвилин довшим, аніж сонячний. Математично ті «зайві» 11 хвилин за 128 років утворювали один «додатковий» день. А вже за півтора тисячоліття календар відставав на десять реальних днів. Що й стало причиною введення в XVI ст. оновленого — Григоріанського календаря.
Григоріанський календар запровадив 4 жовтня 1582 року Папа Римський Григорій XIII. Цей календар досі визнаний світом як міжнародний стандарт. Він враховує неточності Юліанського: середня тривалість року становить 365 днів 5 годин 49 хвилин і 12 секунд.
Першими Григоріанський календар ввели Італія, Франція, Іспанія, Португалія та Річ Посполита. Згідно з нововведенням Папи, аби вирівняти похибку Юліанського календаря, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня.
У той час, коли весь світ зійшовся на тому, що Юліанський календар із погляду астрономії не є точним і замість нього потрібно впроваджувати новий, на українських землях так і не наважились на це. Хоча спроби були.
На початках на перехід погодився патріарх Константинопольський. Він навіть написав Папі Римському листа з підтвердженням, що з 1584 року церкви, які підпадають під його юрисдикцію, почнуть користуватися новим календарем. До цієї юрисдикції входили православні громади «Молдавії, Ляхії, Русі, Грузії та у багатьох інших краях». Однак згодом в оточенні Константинопольського патріарха перемогла інша точка зору — і заявлений перехід так і не відбувся.
Ні, на щастя. Новий календар частково визнали і у нас. Щоправда, аж через кілька століть після його впровадження у інших країнах і лише на політичному рівні. Григоріанський календар затвердили 16 лютого 1918 року, відтак цей день автоматично став 1 березня 1918 року. Закон про це ухвалили на засіданні Малої Ради Української Народної Республіки.
Місяцем раніше Григоріанський календар прийняла Радянська Росія. І якщо світське життя визнало Григоріанський варіант, то на церковному рівні Російська православна церква, а з нею і Українська та деякі інші православні церкви, Григоріанського календаря досі так і не прийняли.
За фактом — так. Але вже навіть частина вірних Російської церкви перейшла на новий стиль. Наприклад, у 20-х роках минулого століття Латвійська православна церква Московського патріархату за благословенням патріарха Тихона чинить різдвяні богослужіння щороку 24 і 25 грудня. І не лише вона. У наших географічних сусідів — Молдови і Білорусі, попри святкування Різдва у січні, 25 грудня вже є вихідним днем, і частина вірян відзначає свято саме у грудні.
Небагато. Всього чотири церкви живуть за Юліанським календарем. Різдво за старим стилем — в ніч на 7 січня — зустрічають такі православні Церкви, як Російська, Єрусалимська, Сербська і Грузинська, а ще афонські монастирі та православні і греко-католики України. Це 25% християн світу. Для решти християн Різдво настає 25 грудня. Тож тут Україна залишається у російській матриці.
Так. Тому що 25 грудня Різдво святкують не лише католики, а і більшість православних світу. Це і Константинопольський (крім Афону), Александрійський, Антіохійський, Румунський та Кіпрський патріархати, Болгарська, Польська та Грецька православні церкви.
Так. Як вище згадано, наші близькі сусіди — Молдова й Білорусь, і далека Албанія мають вихідні дні на «два Різдва»: і 25 грудня, і 7 січня. Відтак держава ніби і не втручається у церковні справи, а водночас дає можливість своїм громадянам обирати, коли відзначати чи не найбільше християнське свято. Зрештою, задоволеним залишається і консервативне населення, котре найчастіше проти змін, і молодь, котра зазвичай підтримує перехід на Григоріанський календар. Як наслідок, суспільство спершу відзначає обидві дати, а з часом нова традиція витісняє стару. Це потребує років, але має свій результат.
У перехідний період важливо пояснювати людям причини таких змін і їхні історичні та астрономічні підстави — у школах, університетах, у ЗМІ та церквах. Головна теза — астрономічний календар має відповідати логіці, а не традиції.
Найперше тому, що Церква здебільшого є консервативною і боїться будь-яких змін. Бо ж вони несуть із собою ризик розколу у громаді і відходження вірян.
Крім того, на це впливає нестабільна політична ситуація у країні. Наше суспільство на такі моменти реагує дражливо, тому влада обережно обходить це питання. Тим паче, значна частина нашого політикуму належить до Московського патріархату (котрий категорично проти впровадження нового календаря), тож порушення цього питання не додасть їй політичних балів.
З іншого боку, чимало дотичних до цієї теми експертів висловлюють думку, що теперішня агресія Росії проти України може стати добрячим чинником для українців задуматись про вихід із московської орбіти літочислення вже найближчим часом.
Усе мало би початись із публічних розмов лідерів думок про необхідність такого переходу. Перші, хоч і обережні, заяви про це уже з’являються. Вони мали би підготувати громадську думку до можливих змін і стати імпульсом до конкретних дій далі.
На політичному рівні для початку достатньо було б зробити 25 грудня вихідним днем.
До речі, група народних депутатів цього року вже подала до Верховної Ради законопроект про встановлення в Україні додаткового вихідного дня 25 грудня.
На церковному рівні це питання мала б підхопити Всеукраїнська рада церков.
Ідеально було б, якби до цієї теми долучилися громадські активісти, віряни, журналісти. Рада мала б дозволити спільнотам визначатися самостійно, коли святкувати Різдво. Певний час в Україні було б «два Різдва», але кожного року «нове» знаходило б в країні все більше прихильників.
Подібна практика існує в греко-католиків за кордоном. Вони дозволили парафіям самим визначити, коли святкувати Різдво. І нині там є парафії, які святкують його за старим стилем, і є такі, що за новим. Американська УГКЦ цьому приклад. Головне — доступно пояснювати людям необхідність синхронізації календаря астрономічного і церковного.
Звісно, можна і далі жити одночасно за двома календарями. Але перенесення Різдва українцям таки не уникнути. Якщо ми далі залишатимемось на юліанському літочисленні у церковній площині, то вже з 2100 року східний християнський світ стане свідком зсуву дат усіх нерухомих свят на одну добу (це наслідок того недоліку Юліанського календаря, через який і запровадили Григоріанський). І хоч-не-хоч, а Різдво посунеться із 7-го на 8 січня (і всі інші свята, відповідно, теж). А якщо і далі нічого не змінювати, то до 5000 року Різдво досягне дати 29 січня.
Щоправда, цей зсув можуть просто проігнорувати, як це робили кілька останніх разів. От тільки ситуація із відповідністю українського календаря до астрономічного від того лише погіршиться.