Тіньова агітація й нелегальна реклама: широкі масштаби, мізерні покарання

Фінансування політичної реклами під час виборчих перегонів має здійснюватися зі спеціальних передвиборчих фондів. Однак  значна частина агітації, особливо на вулицях та в інтернеті, ведеться за рахунок тіньових бюджетів, зазначають опитані DW експерти. Зовнішня, телевізійна та друкована реклама також подекуди знаходиться в «сірій» зоні. Мізерні покарання за порушення закону не стимулюють порушників грати за правилами.

Які порушення вже зафіксовано?

За словами міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова, більшість зареєстрованих кандидатів у президенти порушують закон, нелегально розміщуючи передвиборчу рекламу. «Із 12 зареєстрованих кандидатів (станом на 25 січня їх 13. - Ред.) рахунки виборчих фондів відкрили лише троє, а вулиці наших міст заповнила політична реклама, яка може фінансуватися винятково з передвиборчого фонду», - зазначив міністр у вівторок, 22 січня.

За словами голови Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, ці кандидати почали реальну кампанію задовго до того, як подали документи до Центральної виборчої комісії (ЦВК). Сама по собі політична реклама не є нелегальною, але з моменту реєстрації кандидата у ЦВК агітація має оплачуватися зі спеціального фонду. Тому політики, які його досі не створили, але реклама яких продовжує міститися на білбордах та в рекламних роликах, порушують закон, пояснює експерт.

Яке покарання передбачене за порушення закону?

Така ситуація спостерігалася й під час попередніх президентських та парламентських виборів, бо чинне законодавство не передбачає серйозного покарання за подібні порушення, зазначає голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель. За його словами, ідеться про можливі адміністративні справи із максимальним штрафом у 850 гривень та попередженням від ЦВК. При цьому, додає експерт, жодних санкцій у вигляді зняття з передвиборчих перегонів чи обмежень у подальшій агітації за ці порушення не передбачено.

Попри те, що цього року за прозорістю передвиборчих фондів вперше стежитиме і ЦВК, і Національне агентство з запобігання корупції, кримінальна відповідальність теоретично можлива лише для розпорядників передвиборчих фондів, якщо ті вкажуть недостовірну інформацію у своїх звітах, розповідає аналітик Громадянської мережі «Опора» Олександр Клюжев. Наприклад, якщо політична реклама реально була розміщена, але не знайшла свого офіційного відображення у документах. Утім, враховуючи той факт, що розслідування таких злочинів відбуватиметься переважно вже після виборів, на їх перебіг вони вплинути не здатні, визнає експерт.

На проблему масованих передчасних агітаційних кампаній КВУ звертав увагу ще у вересні минулого року. На даний момент, за словами Кошеля, близько 15 потенційних кандидатів у президенти продовжують «бомбардувати» виборців рекламою, досі не зареєструвавшись у ЦВК. Голова КВУ пояснює - хоча чинне законодавство не дає можливості покарати тих, хто агітує до моменту реєстрації, такі дії є порушенням принципів демократичних виборів. Але, за словами Фесенка, без запровадження адекватних штрафів подібна поведінка кандидатів і надалі залишатиметься невід'ємною рисою української політичної культури.

Як ще кандидати приховують рекламу?

Лише передчасною агітацією арсенал порушень перед виборами не обмежується. За словами Клюжева, уже зараз фіксується значна кількість розповсюдження штабами агітаційних матеріалів без вихідних даних, надрукованих за рахунок коштів невідомого походження. Поширеність такого порушення Фесенко пояснює тим, що навіть у випадку його виявлення штаб кандидата може до останнього стверджувати, що не має до друку незаконної продукції жодного відношення.

Періодично зовнішня реклама певного кандидата маскується під рекламу ЗМІ з його портретом на обкладинці. «Оплата за це відбувається в тіні, адже медіа чудово розуміють розцінки на передвиборчу агітацію і не будуть робити таку послугу безкоштовно», - розповідає Кошель.

За словами Фесенка, політична агітація на телебаченні, а також друкована та зовнішня реклама є ще відносно чистими з точки зору дотримання вимог закону. Найбільший обсяг порушень через фінансування за допомогою тіньових коштів припадає на так звану польову частину передвиборчої кампанії, зокрема оплату праці агітаторів на вулицях. Ці видатки не відображаються в офіційній звітності штабів, каже Кошель. За його словами, важко повірити, що тисячі людей, які тижнями роздають партійні газети на морозі, є настільки палкими партійними активістами, що працюють безкоштовно.

Готівкою невідомого походження повністю фінансується і так звана «джинса» - політична реклама у ЗМІ під виглядом редакційних матеріалів. Такі різновиди нелегальної реклами поставлені ледь не на потік на радіо та в інтернет-виданнях, розповідає Кошель. За його словами, за тіньові гроші так звані «лідери думок» та «ботоферми» проводять приховану агітацію і в соціальних мережах.

Хіба не можна обійтися без тіньових коштів?

Частина видатків у передвиборчій кампанії просто не може бути профінансована легально, впевнені експерти. Наприклад, «джинсу» та ботів у соціальних мережах ніхто ніколи не фіксуватиме у звітах власних фондів. Також у випадках, коли йдеться про роботу агітаторів та спостерігачів, вести готівкову бухгалтерію просто легше, адже йдеться про короткострокову роботу десятків тисяч людей, зазначає Кошель.

Ще однією причиною значних тіньових бюджетів, на думку Фесенка, є небажання політиків оприлюднювати свої реальні видатки на передвиборчу боротьбу. «Це не лише дозволяє уникнути сплати податків, але й приховує від виборців реальні масштаби агітаційної діяльності», - пояснює політолог.