Тиранам тут не місце. Як вигнати Росію з Радбезу ООН та не повторити долю Ліги націй

Цього квітня Росія, яка неодноразово порушувала статут ООН та розпочала повномасштабну війну проти України, має очолити Раду безпеки ООН – основоположний орган організації.

Ще на початку березня заступник керівника Офісу президента з міжнародної політики Андрій Сибіга, спілкуючись з журналістами, заявляв, що Україна веде консультації з міжнародними партнерами, щоб не допустити головування РФ.

Сьогодні вже зрозуміло, що російського головування не оминути. Вчора, 30 березня, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба назвав цю ситуацію «злим жартом», нагадавши, що Росія незаконно отримала своє місце в Радбезі ООН, розпочала війну, а її очільник є воєнним злочинцем, якого розшукує Міжнародний кримінальний суд за викрадення українських дітей.

Як вважає Кулеба, російська делегація не прогавить можливості та використає своє головування в Радбезі ООН для того, щоб просувати власні наративи щодо агресії проти України.

«Сам факт російського головування свідчить про те, що щось відбувається не так в архітектурі світової безпеки», – наголосив він під час онлайн-дискусії, організованої Chatham House цього четверга.

Стопами попередника

Після Першої світової війни світ вирішив створити міжнародний орган, який мав би забезпечити колективну безпеку та запобігти новому великому конфлікту. Так зародилася Ліга націй – перша міжнародна організація, яка мала оберігати мир у всьому світі. До її складу входили 52 країни.

«Я можу з абсолютною впевненістю передбачити, що за життя наступного покоління буде нова світова війна, якщо нації світу не знайдуть методів, за допомогою яких можна їй запобігти», – сказав у 1919 році тодішній президент США Вудро Вільсон.

Як виявиться пізніше, створення Ліги націй не допоможе запобігти Другій світовій війні, участь в якій візьме 61 держава, а жертвами стануть близько 75 млн людей. Були, однак, і успішні кейси: Швеція та Фінляндія домовилися про автономію Аландських островів, Польща та Німеччина урегулювали питання Верхньої Сілезії, також вдалося зупинити низку збройних конфліктів. Водночас Ліга націй не змогла завадити СРСР напасти на Фінляндію, а Італії – на Ефіопію.

Після Другої світової війни людство взялося за створення нової Ліги націй, яка мала б не повторити помилок попередниці. Так у 1945 році виникла Організація Об'єднаних Націй, до якої увійшла 51 країна, включно з Українською РСР. Наразі організації нараховує 193 учасники.

ООН, яка багато в чому за принципами та структурою повторювала свою попередницю, допустила найбільшу за останні 77 років війну в Європі. Політика умиротворення агресора знову довела свою неефективність, а питання реформування ООН, як майданчика для підтримки миру, стало актуальним як ніколи. Одним з найголовніших лобістів такої реформи є Україна.

Ще до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Дмитро Кулеба заявляв, що ООН потребує реформування, оскільки не лише не здатна допомогти з вирішенням питання окупованого Криму, а й взагалі його ігнорує. Вже після 24 лютого минулого року міністр констатував, що змінити Статут ООН наразі можливості немає, але після перемоги України шанси реформувати організацію можуть суттєво зрости.

Центральне місце у процесі реформування ООН займає питання Ради безпеки ООН. Починаючи з грудня 1993 року, реформа Радбезу є предметом гострої, але наразі безрезультатної дискусії. Як пояснив в коментарі РБК-Україна речник українського МЗС Олег Ніколенко, причина – збереження категорично відмінних позицій щодо кількості членів у реформованому Радбезі, питання вето, вдосконалення робочих методів РБ ООН та її взаємовідносин з Генеральною асамблеєю.

«У той час, як Україна відкрита для обговорення всіх прогресивних варіантів, основний елемент нашої позиції залишається незмінним: будь-яке збільшення числа непостійних членів РБ ООН має передбачати розширення представництва групи східноєвропейських держав на щонайменше одне додаткове місце непостійного члена», – зазначив представник МЗС.

Україна також послідовно виступає за обмеження використання права вето п’ятіркою постійних членів Радбезу ООН через постійні зловживання з боку Росії. За всю історію існування РБ ООН вето було застосовано 261 раз. Лідери – Росія та США. Наразі в Статуті ООН не передбачено жодного механізму, щоб забрати у Росії чи іншого члена Радбезу право вето.

У 2019 році Україна та Грузія запропонували обговорити можливість обмеження права вето під час розгляду конфліктів, учасником яких є постійний член РБ ООН. Однак з того часу це питання так і не зсунулося з місця, а вже у квітні Росія на місяць очолить Раду безпеки.

Перешкодити російському головуванню навряд чи вийде, оскільки воно передбачено графіком роботи РБ ООН. Однак, як заявляв Кулеба, Україна працює над тим, щоб країна-агресор була виключена з Радбезу і з ООН загалом.

«Ми систематично працюємо над доведенням нелегітимності перебування Росії в ООН. Вона має бути загнана в кут існуючими юридичними процедурами, щоб не мати змоги розповсюджувати брехню про війну в Україні і зловживати своїм головуванням», – пояснював міністр.

Україна планує разом з партнерами привертати увагу до нелегітимності перебування Росії в РБ ООН шляхом колективних демаршів та інших кроків, зазначив в коментарі РБК-Україна Олег Ніколенко.

Статут ООН не передбачає виключення з Радбезу держави, яка є його постійним членом. Але українське МЗС вважає, що це не є перешкодою для вигнання Росії, оскільки вона незаконно «окупувала» місце в організації після розвалу Радянського союзу. У грудні минулого року Кулеба публічно ініціював виключення Росії з Радбезу ООН та виклав позицію України щодо нелегітимності перебування РФ в організації.

Головний аргумент – після розвалу Радянського союзу російська делегація без жодних статутних підстав зайняла місце СРСР в ООН та Радбезі, фактично просто змінивши табличку на «Росія». І на цей факт понад 30 років просто закривали очі.

«Але цією заявою ми розпочали боротьбу за відновлення справедливості шляхом позбавлення Росії статусу постійного члена РБ ООН. Цей шлях не буде швидким і простим, але й це завдання ми не вважаємо неможливим. На сьогодні триває робота з консолідації міжнародної підтримки ініціативи для здійснення подальших міжнародно-правових кроків», – наголосив Ніколенко.

Та, попри все це, ООН ще можна відіграти свою роль у війні РФ проти України. В організації, крім Радбезу, є ще один фундаментальний орган - Генеральна асамблея, в засідання якої беруть участь всі держави-члени організації. Хоча Генасамблея не може своїми рішеннями змусити Росію припинити війну, її резолюції є непоганим маркером настроїв міжнародної спільноти та дозволяють визначити позицію країн щодо України під час голосувань.

Генасамблея ООН може покласти початок спеціальному трибуналу для російського диктатора Володимира Путіна, керівництва РФ та всіх причетних до агресії щодо України. Як очікують в Києві, відповідна резолюція буде розглядатися на засіданні ГА ООН цього квітня.

Ця ООН не працює, потрібна інша

На думку колишнього постійного представника України при ООН Володимира Єльченка, реформувати цю організацію вже неможливо. Це можна було зробити після розвалу Радянського союзу, але міжнародна спільнота втратила шанс, що надалі призвело до низки конфліктів, зокрема, до війни РФ проти України.

«Я є песимістом щодо ідеї реформування ООН. Ця реформа ніколи не припинялася, кожен новий генсек ООН починав свою кар'єру з заяв, що потрібно цю організацію реформувати, але на цих словах все закінчувалося. Я не є прихильником реформування ООН, бо вона просто не підлягає будь-якій реорганізації», – пояснив в коментарі РБК-Україна дипломат.

Секретаріат ООН вже багато десятиліть працює за «законом Паркінсона». Він нараховує 15 тисяч співробітників з понад 170 країн світу, які, за словами Єльченка, зацікавлені лише в тому, щоб отримувати непогану заробітну плату і виконувати чисто паперові функції.

«Наскільки може бути ефективною організація, яка 80% свого бюджету, до якого входять і внески України, витрачає на оплату праці свого секретаріату? Я думаю, що ось тут потрібно щось змінювати, бо не для цього ООН створювалася. Вона створювалася для підтримки миру та безпеки», – зазначив він.

Іншою проблемою є наявність серед членів ООН тоталітарних держав: Росія, Іран, Північна Корея, Венесуела тощо. Як вважає Єльченко, поки ці країни займають місця в організації, розраховувати на її ефективність не слід, не кажучи вже про право вето, яким зловживає сьогодні РФ.

Перемога України у війні може відкрити вікно можливостей для перегляду засад світового порядку та створення нової організації для захисту та підтримку миру. Створити нову миротворчу організацію пропонував й президент України Володимир Зеленський. У березні 2022 року, виступаючи перед Конгресом США, він оголосив про ідею створення союзу держав U24 або ж United For Peace, який мав би протягом доби реагувати на виникнення збройних конфліктів у світі.

Держави, які б увійшли в об’єднання U24, допомагали жертві зброєю, фінансами, політичною підтримкою та вводили санкції проти агресора, щоб зупиняти конфлікти у найкоротші терміни. Об’єднання також мало б допомагати і з ліквідацією наслідків стихійних лих чи інших катастроф. Однак з часом ідея U24 трансформувалася в глобальну ініціативу United24, за допомогою якої український уряд збирає кошти для оборонних чи гуманітарних потреб.

У травні минулого року італійські ЗМІ дізналися про бажання вже колишнього прем’єра Британії Бориса Джонсона створити нову систему політичних, військових та економічних альянсів, яка мала б стати альтернативою ЄС. Тоді повідомлялося, що Джонсон хоче створити союз, членами якого на початковому етапі мали б стати Британія, Україна, Польща, країни Балтії, а трохи пізніше й Туреччина. Цю ідею він нібито представив Зеленському під час свого візиту до Києва у квітні минулого року.

Запропоновані Зеленським та Джонсоном ідеї, на думку Єльченка, могли б стати зародком майбутньої заміни ООН, якій можна було б залишити гуманітарні та правозахисні функції. А от нову організацію варто створювати з нуля. Її ядром могла б стати Україна разом із зацікавленими та найбільш залученими до відбиття агресії союзниками, такими як США, Британія, Польща та інші.

Ще один варіант – поєднати систему регіональних чи субрегіональних організацій, таких як НАТО, ЄС, Ліга арабських держав тощо. Та починати потрібно, як наголошує Єльченко, саме з зацікавлених країн, адже решту можна буде привабити пізніше.

«Але це залежить від того, які правила поведінки чи статут випишуть держави, які в цьому зацікавлені. А привабити решту країн чи регіонів – це вже питання часу. ООН теж не створювалася за один день. Але я думаю, що це можна буде зробити, якщо ті, хто будуть створювати організацію, випишуть її правила таким чином, що це буде цікаво іншим регіонам», – пояснив дипломат.

Наразі невідомо, чи буде створена нова організація, як вона виглядатиме та які принципи буде сповідувати. Проте вже зрозуміло, що це не може бути ще одна копія Ліги націй чи ООН. Право вето має піти в небуття, натомість мають з’явитися справді дієві механізми для підтримки миру.

На прикладі ООН також стає зрозумілим і те, що в рядах її наступниці не місце тоталітарним державам, які, як свідчить історія, завжди порушують правила та відступають від міжнародних норм та порядків.

З іншого боку, провали Ліги націй та ООН можуть свідчити про те, що такі організації не можуть ефективно працювати в принципі і потрібно шукати інші методи підтримки миру. Можливо, шляхом співпраці між вже наявними альянсами та блоками, а також тими, які будуть виникати в майбутньому, або ж шляхом створення потужних воєнних блоків для боротьби з агресорами чи, принаймні, триманні їх в ізоляції.

У будь-якому разі, процес заміни ООН точно буде тривалим та залежатиме від бажання великих держав створити справді ефективні механізми для підтримки миру. І, звичайно, майбутнє світового порядку значною мірою залежатиме й від результату російсько-української війни.

Джерело: РБК-Україна