Трансатлантичний розкол на іранському питанні
Хто однозначно виграє від демаршу Дональда Трампа, то це Росія
Минулого тижня сталася подія, яка загрожує спричинити ще одну серйозну тріщину в трансатлантичних відносинах. США вийшли з ядерної угоди з Іраном. Спробуємо спрогнозувати, до яких геополітичних наслідків призведе цей крок Вашінґтона.
Отже, президент Сполучених Штатів Дональд Трамп оголосив про вихід Сполучених Штатів з угоди щодо ядерної програми Ірану, укладеної 2015 року, яку офіційно називають Спільним всеосяжним планом дій (Joint Comprehensive Plan of Action – JCPOA). У вівторок, 8 травня, він підписав у Білому домі відповідний меморандум. Це рішення ухвалене, за словами Трампа, на основі попередніх консультацій з союзниками США на Близькому Сході.
Нагадаємо, що зазначену угоду було підписано у Відні 14 липня 2015 між Іраном, групою 5+1 (п'ятьма постійними членами Ради Безпеки ООН: США, Росією, Китаєм, Францією, Великою Британією, а також Німеччиною) та Європейською Унією щодо ядерної програми Ірану. Відповідні перемовини тривали близько десяти років, підписання остаточно документа постійно зривалося.
Урешті-решт сторони дійшли згоди щодо згортання іранської ядерної програми в обмін на скасування санкцій проти Ірану. За угодою, Тегеран повинен допускати інспекторів МАГАТЕ на свої ядерні об'єкти, а країни Заходу, своєю чергою, покроково зніматимуть з Ірану санкції. Угода була ратифікована усіма сторонами і схвалена Радою Безпеки ООН.
Нагадаємо, що угоду було укладено ще в період президентства Барака Обами. Учасники домовленостей з Тегераном розцінювали їх як великий дипломатичний успіх, який дозволив обмежити ядерну програму Ірану в обмін на послаблення міжнародних санкцій. Тим часом Дональд Трамп, щойно став главою Білого дому, назвав її «найгіршою угодою всіх часів» й погрожував розірвати за першої ж слушної нагоди. Європейці ж намагалися всіма силами втримати Трампа від цього радикального кроку.
Спробуймо розібратися, чому президент США так активно виступав проти іранської угоди. Адже не лише тому, що підписав її ненависний Дональдові Трампові попередник Барак Обама. Відомо, що чинний глава Білого дому вважає Іран ворогом номер один на Близькому Сході. Іранське керівництво завжди для нього було «режимом ісламських фанатиків». У самій угоді його не влаштовує той факт, що в документі відсутній пункт про обмеження програми створення іранських балістичних ракет, яка на даний час перебуває за рамками JCPOA. Окрім того, він вважає, що укладені домовленості іґнорують той факт, що іранське керівництво підтримує терористів і повстанців на Близькому Сході. Також Трампові не подобалося, що обмеження на програму збагачення Іраном урану діють лише до 2025 року. Він вимагає скасувати граничні терміни обмежень на проведення ядерних досліджень в Ірані, бо був переконаним, що в іншому випадку після закінчення їхньої дії Тегеран знову зможе безперешкодно працювати над створенням ядерної зброї.
Щобільше, Трам переконаний, що Іран і не згортав своєї ядерної програми, просто щільніше її замаскував. Його переконання підкріпив напередодні прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, котрий офіційно звинуватив Тегеран у тому, що той, незважаючи на підписання ядерної угоди, таємно продовжує розробляти ядерну зброю. Як доказ прем'єр продемонстрував в ефірі національного телебачення добуті ізраїльською розвідкою документи. За словами ізраїльського прем'єра, Іран перемістив свої ядерні лабораторії в район Тегерана Шорабад. Там у будівлі, замаскованій під старий склад, і відбувалися подальші роботи над створенням ядерної зброї. І саме звідти, як запевнив ізраїльський прем'єр, аґентам «Моссаду» внаслідок «грандіозної розвідувальної операції» вдалося викрасти «півтонни матеріалів», включно з 55 тисячами документів і 183-а компакт-дисками з інформацією. За словами Нетаньягу, Тегеран мав намір створити щонайменше п'ять ядерних боєголовок потужністю десять кілотонн у тротиловому еквіваленті, щоб в подальшому розмістити їх на балістичних ракетах. «Ця угода заснована на брехні», – запевнив у телевізійному виступі ізраїльський прем’єр.
У МЗС Ірану назвали виступ ізраїльського прем'єра «дитячим безглуздим шоу». Зайве казати, що Тегеран, своєю чергою, налаштований рішуче проти ревізії угоди й відкидає будь-які спроби провести нові перемовини щодо JCPOA. Президент Ісламської Республіки Хасан Роухані чітко заявив що його країна не прийме жодних обмежень, які виходять за межі раніше взятих на себе зобов'язань.
Не бажають, як ми вже зазначали, розірвання чи навіть коригування іранської угоди і європейці. Адже Спільний всеосяжний план дій – це комплексна угода, укладена внаслідок тривалих переговорів, болісних компромісів з обох боків. Документ займає не одну сотню сторінок, і опрацювати його заново було б неймовірно складно й зайняло б тривалий час.
Франція, Велика Британія і Німеччина спробують зберегти угоду. Вони вже заявили, що гарантуватимуть Ірану, що той не програє від виходу США з договору. Тегерану пропонують такий сценарій: Європа дотримується угоди, а азійські та європейські компанії продовжують купувати захищену від санкцій з боку ЄУ іранську нафту. Тегеран же, своєю чергою, залишається в угоді, немов би нічого не трапилося.
Але тут виникає питання: наскільки європейські енергетичні компанії готові до кооперації з Іраном, якщо це загрожуватиме їм болісними штрафними заходами з боку Сполучених Штатів? Вже нині можна передбачити, що далеко не всі зважаться на такий ризик.
От хто однозначно виграє від демаршу Дональда Трампа, то це Росія. У Кремлі завжди лунають постріли шампанського, щойно виникає черговий трансатлантичний розкол. Окрім того, блокування виходу іранської нафти на західні ринки спричинить зайвий дефіцит «чорного золота». А отже, ціни на нафту знову поповзуть вгору. Це допоможе Росії наповнити бюджет, а також підсилить стійкість рубля. Найприкріше ж у цій ситуації, що Москва зможе формально виступати за збереження міжнародної угоди, насправді тішачись її розірванню. Формально залишатися на боці Європейської Унії, а реально вітати демарш Вашінґтона, прикриваючи Трампом свої лихі наміри.