Турецький шпагат. Як пройшов візит Ердогана до Києва
Під час візиту до України президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган ще раз запропонував своє посередництво в російсько-українському конфлікті
Українському президентові Володимиру Зеленському та його турецькому колезі Реджепу Таїпу Ердогану було про що поговорити: їхня зустріч тривала на півтори години довше, ніж передбачала програма візиту. Але після зустрічі Зеленський та Ердоган обмежилися лише заявами для преси. Відповідати на запитання журналістів президенти Туреччини й України не стали.
Ердоган зауважив, що його візит припав на «чутливий для України період». Він наголосив, що підтримує суверенітет та територіальну цілісність України «включно з Кримом» і знову запропонував своє посередництво між Києвом і Москвою. «На сьогоднішніх перемовинах я ще раз наголосив, що ми з задоволенням приймемо в Туреччині саміт на рівні лідерів або перемовини на технічному рівні. Ми щиро віримо, що кризу буде врегульовано мирними дипломатичними методами в рамках мінських угод на засадах територіальної цілісності України та міжнародного права», – заявив Ердоган.
У відповідь Зеленський подякував турецькому колезі «за ініціативу стати посередником між Україною та Росією на шляху до завершення війни». «Для миру в Україні ми готові робити все можливе на всіх майданчиках і в усіх форматах. Немає значення, де саме можна поставити крапку у війні, важливо щоб всі щиро були готові до цього», – заявив Зеленський.
Серйозні наміри, чи політична гра?
Прагнення Ердогана стати посередником між Росією та Україною з виконання мінських угод і перенести в Туреччину проведення переговорів Тристоронньої контактної групи раніше вже було відкинуте Кремлем. Чому ж тоді президент Туреччини знову виступив з такою ініціативою?
Керівник Українського кризового медіацентру Валерій Чалий вважає, що Ердоган не випадково сказав про необхідність виконання мінських угод саме «на засадах міжнародного права». Як наголосив Чалий, це йде в розріз з намірами Москви, яка воліє створити в Україні ще один проросійський анклав, на кшталт невизнаної Придністровської республіки. «Це означає, що Ердоган говорить про виконання мінських угод зовсім не так, як це намагається продавити Росія і як вона буде це продавлювати в лютому на Радбезі ООН», – сказав експерт.
Ердогану було важливо продемонструвати свою готовність бути миротворцем і посередником між Україною і Росією, щоби підтвердити і розширити лідерство і вплив своєї держави не тільки на Кавказі і частково в Центральній Азії, а й у Східній Європі, прокоментував у розмові з DW київський політолог Олександр Леонов. Водночас він звернув увагу і на такий момент: «В якості передумови для такого посередництва президен Росії Володимир Путін може вимагати, щоб Туреччина згорнула збройні програми з Україною», – додав Леонов.
Така співпраця дратує Кремль, а Анкара, в свою чергу, сильно зацікавлена в збереженні тісних відносин і з Москвою. Туреччина імпортує газ з Росії через спеціально прокладений дном Чорного моря газогін «Блакитний потік». Крім того, Анкара купує російську зброю, зокрема, системи протиповітряної оборони S-400. Більшість туристів приїздять до Туреччини теж з Росії.
Інтереси Туреччини в регіоні
Своєю чергою, голова Інституту світової політики Євген Магда переконаний – ініціатива Ердогана свідчить, що його бачення безпеки в Чорноморському регіоні не збігається з російським. Але й Україні особливо розслаблятись не доводиться. «Україні слід розвивати військовотехнічну співпрацю з Анкарою, але не забувати, що світ не є україноцентричним, що не кожна склянка турецького чаю може бути приємною і смачною», – сказав Магда DW.
Такі міркування підтверджує й політолог Хусеїн Ойлупінар, котрий спеціалізується на Україні та Туреччині, якого цитує німецьке інформційне агнетство dpa. Він звертає увагу на те, що Туреччина намагається зберегти статус кво в регіоні. Анкара хоч і вбачає в Україні противагу Росії, але в той самий час не зацікавлена в посиленні ролі НАТО в регіоні, якщо до Альянсу приєднається Україна, вважає Ойлупінар.
Тим часом у Києві міністр оборони України Олексій Резніков підписав зі своїм турецьким колегою рамкову угоду про співробітництво у сфері високих технологій. Одним з прикладів її реалізації міністр назвав плани будівництва на українській території заводу з виробництва безпілотників Bayraktar.
Розбудова спільних збройних систем
Військовий експерт Олександр Саєнко зазначив, що турецька компанія Baykar Makina хотіла б не тільки побудувати завод з виробництва дронів, а й заснувати спільне з Україною центр з розробки аерокосмічних технологій. За словами експерта, турецькі технології стануть Україні в пригоді під час виробництва дронів «Сокіл 300», розроблених українським конструкторським бюро «Луч». Своєю чергою Туреччина вже уклала контракти на постачання українських двигунів для побудови стратегічних ударних безпілотників, повідомив Саєнко.
Розмови про готовність стовідсотково профінансувати цей проєкт турецьким виробником Baykar Makina триває вже давно, сказав DW заступник директора з міжнародних програм Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь. «У нас є кілька спільних проєктів з Туреччиною. Зокрема, створення важкого безпілотника Bayraktar Akıncı, що здатен замінити традиційну штурмову бомбардувальну авіацію. На ньому одразу ставляться українські двигуни так само, як і на ще одному перспективному надзвуковому ударному безпілотнику, який потужно підсилить українську армію», – сказав експерт.
На думку Самуся, це сприятиме розбудові українських збройних сил за моделлю мережевоцентричної війни, коли надточні сили ураження, автоматизована система управління та система розвідки інтегровані в єдину систему і діють в режимі реального часу. Крім того, Туреччина постачає українській армії сучасні системи зв'язку і залишається одним з найбільших партнерів з розбудови військово-морських сил. «Туреччина будує для нас корвети. Перший з них буде цього року доставлений до нас для добудови, а наступні вже можуть будуватися і в самій Україні», – зазначив Михайло Самусь.
Торгувати стане вільніше
Під час візиту до Києва турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана Україна й Туреччина підписали 12 міждержавних двосторонніх угод. Серед них і угода про вільну торгівлю. Обидві сторони прогнозують зростання обсягів товарообороту між двома країнами з нинішніх більш як семи мільярдів доларів на рік до десяти мільярдів.