Україні від Заходу потрібна підтримка, а не боязкі поради, – The Economist

Умиротворення Володимира Путіна не принесе надійного миру, пише британський тижневик The Economist. «Тексти» публікують дещо скорочений переклад матеріалу.

Маргарет Тетчер нібито попереджала Джорджа Буша-старшого, що зараз «не час для вагань», коли вони обмірковували відповідь на вторгнення Саддама Хусейна до Кувейту. Якби вона була жива, то, можливо, відчувала б потребу повторити своє попередження сьогодні.

Війна в Україні триває вже четвертий місяць, і неспровокована агресія Володимира Путіна зустріла таку відповідь, яку мало хто міг собі уявити. Велика, але некомпетентна російська армія була відкинута з півночі України, не зумівши взяти столицю Київ, і з Харкова, другого за величиною міста України, на північному сході країни. Але вона все ще утримує значні позиції на Донбасі та півдні. У міру того, як триває боротьба, моральний дух українців вселяє обережний оптимізм, потік зброї із Заходу збільшується, а американський Конгрес щойно схвалив пакет допомоги у розмірі 40 млрд доларів.

Проте серед європейців та деяких американців зростає думка, що настав час розглянути можливість припинення вогню та мирних переговорів. Дехто каже, що війна закінчиться швидше, якщо Путіну дадуть «з'їхати», дозволивши йому заявити про якусь перемогу для внутрішньої російської аудиторії. Такі аргументи мають емоційну привабливість. Ніхто не хоче нескінченної війни. Що довше вона триватиме, то більше людей загине, тим більше будинків буде зруйновано, тим більше буде зруйновано економіку України й тим небезпечнішим буде блокування експорту зерна. Якщо дозволити Путіну зберегти обличчя, то це врятує життя людей, хто може заперечувати цю тезу?

Однак наївно думати, що Путін готовий до миру. Президент України Володимир Зеленський попередив цього тижня, що переговори лише дадуть Росії час окопатися і перегрупуватися (як це було у минулому), перш ніж знову напасти. Мета України – повернути «всю свою територію», – сказав Зеленський. Він закликав Захід, як він неодноразово робив із самого початку конфлікту, надіслати більше якісної зброї, щоб його країна могла дати відсіч загарбникам. І він сказав про свою стурбованість тим, що Захід ще не об'єднався у своїй підтримці України.

Він має рацію по всіх пунктах. На світ чигає велика небезпека, якщо агресія Путіна буде винагороджена; тобто, якщо він матиме можливість зберегти захоплені ним землі. Згадайте, що сталося у 2014 році. За незначної практичної підтримки Заходу Україні фактично довелося стояти осторонь, коли Росія анексувала Крим, а потім підтримала захоплення сепаратистами східної частини Донбасу. Через вісім років нічого не було повернено, і Путін, підбадьорений такою слабкою відповіддю, вирішив відкусити другий, і набагато більший, шматок від країни, яка, як він неодноразово заявляв, є лише адміністративним утворенням 20-го століття.

Якщо Захід зараз послабить свою підтримку Зеленського та підштовхне його до передчасних переговорів, який буде результат? Найпевніше, Росія закріпить свої завоювання; вона швидко порушить будь-яке дане нею зобов'язання; а перемога Путіна зміцнить його позицію всередині країни. Зрештою, так уже було. І рано чи пізно у нього виникне спокуса спробувати втретє вкусити Україну чи ще когось – наприклад, Грузію, Молдову чи навіть одну з країн Балтії.

Понад те, інші деспоти в інших частинах світу зроблять висновок, що підбурювання до війни – вигідна й довгострокова «інвестиція». Зіткнувшись із невдоволенням усередині країни, вони шукатимуть військової слави за кордоном, щоб відвернути увагу свого народу, маючи впевненість, що будь-яка відсіч з боку демократичного світу буде короткочасною.

Жодне рішення не може бути нав'язане Україні без згоди українців. Зеленський навряд чи залишиться у своєму кріслі, якщо здасть територію в марній спробі утихомирити свого жадібного сусіда. Жителі цих територій також не покірно підпорядковуватимуться деспотичному російському правлінню; вони вестимуть партизанську війну, яка може тривати роками.

На цей момент ситуація на місцях мінлива. Відступивши з півночі та північного сходу, росіяни збільшили темп своїх атак на сході, націлившись на контрольоване українцями місто Сєвєродонецьк на Донбасі, з явною метою відрізати українські сили та просунутися до Слов'янська та Краматорська у спробі заволодіти всім регіоном. На чому зупиниться Путін – невідомо, але якщо він не зазнає поразки, то продовжуватиме робити все можливе, щоб покалічити Україну. Він вважає відкриту, орієнтовану на Захід демократію на своєму порозі викликом автократії, яку він нав'язав Росії. Він не дозволить українцям жити спокійно, тому вони не мають іншого вибору, крім як протистояти йому. Захід повинен продовжувати допомагати їм, доки справа не буде зроблена.