Український слід російського шпигуна в Польщі

Головна діяльність М.Піскорського – це коментування на російському телебаченні «Russia Today», поїздки на псевдореферендуми до Криму та на окуповані території починаючи від Придністров’ям закінчуючи Донбасом та Кримом. М.Піскорський був частим гостем у Китаї, Ірані, Москві. Знайомство з російськими політичними крайньоправими діячами (евроазіатами, неоязичниками та баркашовцями) відбулось у 90-тих роках, починаючи з 2001 року польський активіст стає сталим бувальцем у Москві. У 2005 році М.Піскорський отримує мандат депутата від популістичної «Самооброни» і стає її речником. Входження до польського парламенту виводить М.Піскорського на орбіту міжпарламентського спілкування. Цікаво, що спектр російських контактів польського неофашиста та популіста із Щецина дуже різноманітний від «баркашовца» Алексія Кочеткова, до «монархіста»  Юрія Бондаренко. В Україні М.Піскорський обростає контактами не менш дивними, але більш однозначними: люди Медведчуку та Партії регіонів (Шкода, Джангіров, Чаленко, Колеснічеко, Монтян). Варто зазначити, що в Україні Піскорський товаришує з комуністичною організацією «Боротьба», яка в 2014 році була визнана сепаратистською.

Фактично всі українські контакти проросійського діяча із Польщі ведуть в Москву.

Під час Майдану М.Піскорський неодноразово з’являється в Україні, де зустрічається з особами, що пов’язані з Партією регіонів. Після участі у якості голови спостерігачів у Кримському псевдореферендуму справедливо отримує заборону на в’їзд в Україну. Однак, починаючи з березня 2014 року поляк не їде в Україну, щоб не бути заарештованим або формально затриманим на кордоні. Подальші вояжі відбуваються виключно на окуповані території Криму та Донбасу, де М.Піскорский створює ілюзію міжнародності за відповідне фінансування. В Росії не так багато фахівців з Польщі, але ще менше поляків, що згодні працювати під своїм прізвищем на користь Росії. Учасники польсько-російського громадянського форуму кулуарно обурюються, що польсько-російських діалог є цілковито здоміновано пропагандистськими акціями Юрія Бондаренка (керівник російського державного фонду «Российско-польский центр диалога и согласия»). Вказана організація стала відомою організацією у вересні 2015р. провокаційного відвідування польськими дітьми тимчасово окупованої території АР Крим

Одночасно, у Польщі М.Піскорський займається видавничою діяльністю друкуючи книги різноманітних польських експертів створюючи ілюзію незалежного think tanks.

У лютому 2015 року М.Піскорський оголошує про створення партії Зміна (Zmiana), до сьогодні партія не є зареєстрованою через підозру в фінансуванні із-за кордону. З цього моменту починається його найбільш активна антиукраїнська діяльність.

Зокрема, активісти вказаної «недо-партії» розпочали кампанію з штучної актуалізації проблеми можливої реституції польського майна в Україні. З цією метою, права рука М.Піскорського К.Рекас на весні 2015 року створює організацію «Реституція кресів» (інша назва — «Кресова опіка», («Powiernictwo Kresowe»)). Протягом року кишенькова організація з Любліна розгорнула бурхливу діяльність у Польщі, Румунії, Чехії та Угорщині. Головним партнером в Україні, що підігріває «проблему» реституції є організація Медведчука «Український вибір». За задумом організаторів «реституції» на території Західної України українців слід лякати тим, що у разі продовження євроінтеграційних дій Києва громадяни Польщі, Румунії, Чехії та Угорщині будуть домагатися повернення нерухомості в Україні. З огляду на це, люди «Українського вибору» системно створюють інфоприводи з метою обговорення реституції, проте жодний суд в Україні, Польщі або Євросоюзі не отримав позову, щодо майна втраченого внаслідок ІІ Світової війни.

Більше того, К.Рекас у кінці березня п.р. здійснив ряд робочих зустрічей з румунськими («Комітет реституції»), угорськими та словацькими націоналістичними організаціями на тему створення «Координаційного комітету реституційних рухів народів Східної Європи». За задумом активістів «Реституції Кресів», це дозволить підняти на новий рівень наявні реституційні вимоги та використати потенціал європейських ЗМІ для пропаганди цієї ідеї на міжнародному рівні.

Водночас, аналіз матеріалів польських, російських та окремих вітчизняних видань проросійської спрямованості свідчить, що нагнітання ситуації навколо реституції є одним із елементів інформаційної війни, яка ведеться РФ проти України.

Цікаво, що після березня 2014 року в Україну намагаються в’їхати особи, що так чи інакше пов’язані із М.Піскорським. У жовтні 2014 року намагаючись в’їхати в Україну заборону отримує Бартош Бекрер (фашист, що проводив інтерв’ю із Пушиліним та діяч партії Зміна з 2014 по 2016 рік), у лютому 2015 активісти з партії «Зміна» намагаються потрапити в Україну з метою провокацій на території Гути Пеняцької, частина функціонерів була затримана на кордоні, проте, інша група перетнула кордон і сфотографувалась біля пам’ятника жертвам у Гуті Пеняцькій. Дивним чином, але наступного дня після цих подій у Львові з’явилися написи польською мовою, що ставили під сумнів територіальну цілісність України та розпалювали міжнаціональну ворожнечу. Восени 2015 на місцеві вибори в м.Дніпро та м.Кривий ріг прибуває Януш Недзведцький (активіст партії «Зміна»), який на догоду російським ЗМІ заявляє про системні порушення та фальсифікації української влади під час плебісциту.

Після початку військових дій на Донбасі весною 2014 року, в Москві задумались про підігрів сепаратизму у Львові та Житомирщині (історична - Польський національний район імені Юліана Мархлевського) однак, побачивши реальну ситуацію із польською меншиною на місцях було вирішено змінити акценти та почати діяти у Польщі. З осені 2014 року до сьогодні в Польщі проходять регулярні знищення пам’ятників та могильних плит воїнів УПА, нагадаю, що тричі відбулась плюндрування могили Степана Бандери (кожного разу зловмисники хотіли показати свій польський слід). При цьому, у 2013р. їх було всього – 9, у 2014р. – 26, а в 2015р. вже – 37. У 2016р. вказана тенденція продовжилась, а саме у січні п.р. у м. Кутно (Лодзинське воєводство) активісти «Національно-радикального табору» здійснили розбійний напад на гуртожиток українських заробітчан; у лютому п.р. на подвір’ї греко-католицького храму у м. Бартошице (Вармінсько-Мазурське воєводство) невстановленими особами вчинено акт вандалізму щодо пам’ятного хреста, який було встановлено українцями в пам’ять жертв Майдану; березень відзначився тим, що активісти організації «Табір Великої Польщі» зруйнували могильну плиту вояків УПА у с. Молодичі (Підкарпатське воєводство); у квітні двоє громадян РП жорстоко побили громадянина України нібито через його східний акцент; найбільш урожайним став травень, коли у м. Легниця (Нижньосілезьке воєводство) відбувся збройний напад на помешкання групи українських емігрантів в РП, а на українському військовому кладовищі (с. Пикуличі, Підкарпатське воєводство) було демонтовано меморіальні таблиці на могилах вояків УПА, які були замінені на інші з знаком польської «Армії крайової» та написом: «На цьому місці було поховано остатки бандерівських бандитів, звірячих катів, убивців польських жінок та дітей. Пам’ятаємо».

Не буде дивом, якщо диригентом цих подій також є М.Піскорський.

В свою чергу, джерела у правоохоронних органах повідомляють, що поодинокі провокації з написами польською мовою в Києві, Львові, Івано-Франкіську та Дрогобичі вчиняються особами, що прибувають з Росії або пов’язаними з «Українським вибором». Натомість, жодна українська націоналістична організація не була поміченою в антипольських діях.

Джерело: Информационное Сопротивление