Віконце можливостей: Політична криза у США є шансом для українців

Як це позначиться на підтримці США України – теж відкрите питання, яке залежить від великої кількості факторів: особистого ставлення президента Трампа до президента Зеленського, внутрішньополітичних інтересів у складний, передвиборчий період, переходу повноважень від одних чиновників до інших у Державному департаменті, тощо.

Але можна впевнено сказати, що слово «Україна» не сходитиме з екранів телевізорів та шпальт/ електронних сторінок газет ще довго. І це дає можливості для подачі інформації про Україну, яка не має прямого відношення до політичного скандалу у Вашингтоні. Так звані “gate-keepers”, або охоронці брам, як називають у США редакторів ЗМІ, привідкрили свої ворота.

Це вже помітно в американській пресі. The Washington Post, наприклад, публікує статтю дослідниці Інституту Вільсона Ніни Янкович «5 міфів про Україну», де один за одним розвінчуються міфи, створені не без допомоги російської пропаганди.

«Корупція залишається одним із найбільших викликів у реформуванні України. Але уряд зробив серйозний прогрес. Була запроваджена електронна система урядових закупівель. Була запроваджена система електронних декларацій для усіх державних чиновників, включно із президентом і прем’єр-міністром, яка є повністю відкритою та доступною для громадськості. Новий парламент України проголосував зняти імунітет зі своїх членів», - розвінчує авторка міф №4 про те, що Україна безнадійно корумпована.

«А що про скандал у Вашингтоні думають в Україні?» Статті з цим та подібними назвами з’явилися відразу у кількох виданнях – Slate, Politico, VOA та інших.

Авторитетне видання Defense News публікує оглядовий матеріал про військову допомогу США Україні, який, може, і не прочитає багато звичайних американців, але він допоможе іншим американським журналістам, які включилися в українську тематику та намагаються в ній розібратися. Знаю, тому що мене питали репортери і я їх відсилала до цієї статті. Експерти з України стали негайно затребуваними американськими ЗМІ.

У статтях, пов’язаних зі скандалом чи ні, де згадується Україна, все більше з’являється коментарів українських політиків, політологів, громадських діячів, журналістів. Я за усе попереднє життя не бачила і не чула стільки цитат виконавчої директорки Центру протидії корупції Дарії Каленюк, скільки за останні два тижні. Якщо хтось із українських діячів вміє і хоче писати оп-еди, зараз саме час їх пропонувати.

Навіть Том Круз виграв від хвилі інтересу до України. Раніше про зустріч голлівудського актора із українським президентом повідомили б хіба новинні агентства. Цього тижня - усі основні ЗМІ. На CNN новина про зустріч Круза із Зеленським трималася на горі веб-сторінки цілий день.

У Посольстві України в США були приємно вражені, наскільки широко розійшовся їхній твіт про те, що треба писати не the Ukraine, а Ukraine, Kyiv, а не Kiev. Його перетвітили чимало американських ЗМІ, а деякі на основі цього написали статті.

Навіть у їдальні школи, де навчається мій син, нарешті вивісили український прапор, який я їм передала ще чотири роки тому (чи, може, це інший). У них по периметру кімнати на стіні розвішані прапори усіх країн, з яких приїхали діти, що навчаються в цій школі, чи їхні батьки.

І це в період, коли те, що думають звичайні американці про Україну, має значення. Виборча кампанія у США вже розпочалася, але більшість кандидатів від Демократичної партії не сформулювали своєї позиції щодо російської агресії в Україні. Чим більшу симпатію виборці США матимуть до України, тим жорсткішою позиція до Росії буде в кандидатів. Досі на внутрішньопартійних дебатах серед демократів тема України і Росії не піднімалася. Очікуємо, що вона пролунає на наступних дебатах – 15 жовтня. Загальний дискурс на цю тему, який от тільки зараз розпочанається, припускаю, впливатиме й на офіційну політику діючої Адміністрації США.

Але щоб цією «хвірткою можливостей» скористатися, потрібний час, зусилля, чітке розуміння своїх інтересів та бажання їх відстоювати.