Віктор Трепак: «Я передав до НАБУ докази тотальної корумпованості влади»

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто, але нічого не доведено» — саме так можна визначити стан справ, пов'язаних з викриттям верхівки Партії регіонів, що створила і накинула на країну сіть корупції, у якій заплуталися не тільки колишні, але й багато нинішніх «комах». Здавалося б — усі сліди затоптано, кінці у воду кинуто, зняття загроз оплачено. Та ні. Великі афери залишають масштабні сліди.

У листопаді минулого року DT.UA опублікувало досить резонансне інтерв'ю з першим заступником голови — начальником Головного управління «К» СБУ генералом Віктором Трепаком. Приводом стало подання ним рапорту президентові про звільнення з посади у зв'язку з неможливістю виконувати «визначені законом завдання з протидії корупції та організованій злочинності через перебування на посаді Генерального прокурора України Шокіна В.М.». Він пішов на такий крок, коли зрозумів, що у його конфлікті з генпрокурором у справі «діамантових прокурорів» президент однозначно став на бік Шокіна — свого давнього і близького приятеля. По суті, це означало, що ніякої реальної протидії корупції в Україні не буде, — для цього немає політичної волі.

Лише через півроку президент задовольнив рапорт В.Трепака і видав указ про його звільнення з посади першого заступника голови СБУ — начальника главку «К». Примітно, що це було зроблено 14 квітня ц.р., саме в день, коли парламент призначав новий склад уряду і увага суспільства була прикута до цієї події. Збіг був не випадковий, а щоб приглушити суспільний резонанс такого звільнення. 

Увесь період з моменту подачі рапорту і до моменту звільнення В.Трепак фактично був відсторонений від службових справ, а керівництво главком «К» перейшло до П.Демчини, якого називають «смотрящим» в СБУ від І.Кононенка. За нашою інформацією, В.Трепаку пропонувалися різні керівні посади в СБУ, але він відмовився від них. 

У четвер Віктор Трепак прийшов до редакції DT.UA і сказав, що хоче розповісти про надзвичайно серйозні матеріали, які висвітлюють політичну корупцію в державі. «Дзеркало тижня» має підтвердження, що в п'ятницю, 27 травня, генерал СБУ передав усі наявні в нього матеріали до НАБУ.

Вікторе Миколайовичу, давайте спочатку з'ясуємо ваш статус після звільнення з посади першого заступника голови СБУ. Ви зараз обіймаєте якусь посаду в СБУ?

Після президентського указу про моє звільнення із зазначеної посади я перебуваю в розпорядженні голови СБУ. Наразі мною подано рапорт про звільнення з органів СБУ.

А до вас я прийшов як громадянин, до котрого потрапили матеріали, що вказують на вчинення особливо тяжких корупційних злочинів службовими особами найвищого рівня, і які я передаю до компетентного державного органу — Національного антикорупційного бюро України. Вважаю, що ця інформація є суспільно важливою, і громадяни мають про неї знати.

Але скажу відразу, що в інтересах майбутнього слідства не називатиму жодного прізвища, жодного конкретного факту, про які йдеться в цих матеріалах. Однак навіть того, що скажу, буде достатньо, аби скласти чітке уявлення про масштабність і небезпечність злочинної діяльності, про яку йдеться в цих матеріалах. Конкретика з'явиться у процесі реалізації цих матеріалів НАБУ. Після пережитого за останні три-чотири роки українське суспільство здивувати чимось, практично, неможливо. Але тим, що воно дізнається з цих матеріалів про свою владу, воно буде неабияк вражене. 

Я — не політик і не ставлю за мету зробити якусь сенсаційну заяву. Для мене важливий результат. У даному разі він можливий лише за умови проведення серйозного розслідування. Але привернення уваги суспільства до факту наявності таких матеріалів вважаю не лише виправданим, а й украй необхідним. З огляду на нинішню політизацію правоохоронних органів, оприлюднення інформації про такі матеріали є чи не єдиною гарантією того, що їх буде реалізовано відповідно до закону. Інакше з ними можуть зробити що завгодно: застосувати вибірковий підхід до їх правової оцінки; банально продати тим, про кого в них ідеться; використати як компромат чи предмет політичного торгу. Тому розгляд цих матеріалів необхідно поставити під суспільний контроль. 

Тоді хоч у загальних рисах опишіть, що це за матеріали і про що вони свідчать. 

Це — великий масив документів, які підтверджують тотальну корумпованість влади. Значна частина цих матеріалів — «амбарна книга» корупційних виплат, які систематично здійснювалися за рахунок «общака», «чорної каси» Партії регіонів. Уперше в поле зору правоохоронних органів потрапляє масив матеріалів, які стосуються не одного чи кількох злочинів, а системної багаторічної корупційної діяльності організованої структури, яка діяла на базі відомої політичної партії і ставила за мету незаконне захоплення влади та її протиправне використання. А головне — досягла цієї мети! Йдеться про корупційну діяльність найнебезпечнішого виду — політичну корупцію з сотнями (наголошую — сотнями!) суб'єктів, у т.ч. десятками посадовців найвищого рівня. Причому у більшості випадків матеріали містять предметну інформацію про те, ким, коли і який злочин було вчинено. До того ж, що взагалі унікально, вони дають можливість цілісно бачити загальну картину злочинної діяльності — з її організаторами, виконавцями, посередниками, засобами здійснення, результатами. 

Матеріали розкривають процес загнивання влади, вказуючи, що як засіб приходу до влади (це стосується передусім найвищого рівня) використовувався підкуп, характерною рисою перебування при владі була — продажність, метою владарювання — протиправне збагачення. Вони доводять, що основою і метою сучасної вітчизняної політики є гроші. Ці документи взагалі ставлять під сумнів легітимність формування та функціонування вітчизняної влади у той період, який вони охоплюють. Формально все виглядало демократично і конституційно: проходили вибори, певні особи оголошувались обраними депутатами чи президентом, у парламенті утворювалися фракції й коаліції, відбувалися голосування, уряд приймав рішення, президент робив кадрові призначення… Це оформлялося відповідними постановами, законами, указами, розпорядженнями. А по суті багато що робилося на злочинній основі: за гроші і заради грошей.

Коли ви говорите про мету незаконного захоплення влади і досягнення цієї мети, то, судячи з усього, маєте на увазі прихід до влади Віктора Януковича? 

Крім усього іншого, ці документи докладно розкривають механізм приходу Януковича до влади. На їх підставі можна довести, що Янукович прийшов до влади незаконно і не був легітимним президентом України. По суті, у 2010 р. повторилася ситуація другого туру президентських виборів 2004 р., коли на підставі сфальсифікованих результатів виборів голова ЦВК Ківалов оголосив Януковича президентом. Просто якщо у 2004 р. ті, хто вів Януковича до влади, діяли грубо й нахабно, то у 2010 р. ставку було зроблено на більш витончені і приховані методи фальсифікації. Крім того, з документів простежується, що приходу Януковича до влади підіграв чинний на той час гарант. 

Ви кажете про багаторічну діяльність злочинної організації, яка корумпувала державну владу і зрештою сама стала владою. «Багаторічна діяльність» — це скільки?

Йдеться про досить тривалий період, який охоплює правління державою кількома президентами, складами уряду та парламенту. Він охоплює низку виборів — президентських, парламентських, місцевих. Матеріали свідчать, що змінювалися президенти, уряди, парламенти, а державна влада по суті залишалася незмінною — наскрізь корумпованою. Незмінними залишалися й основні способи здобуття влади — підкуп, обман, фальсифікації, залякування. Взяти для прикладу парламентські вибори 2007-го та 2012-го років. Вони відбувалися за різних президентів і різних суспільно-політичних ситуацій, але за методами проведення мало чим різнилися. Хіба що концентрацією корупційних та маніпулятивних засобів. У 2012 р. вони були переважно зосереджені в одних руках. 

За наявною інформацією, вказана злочинна організація на хабарі та інші підкупи витратила близько 2 млрд дол. Хабарі на суму 500 тис. дол. чи мільйон доларів були мало не нормою. Часто вони сягали 5, 8 і навіть 20 млн дол. Зауважте, готівкою! Переважно це були одноразові «виплати», але мало місце й систематичне отримання хабарів, у деяких випадках воно тривало роками. Те, що проходило банківськими переведеннями та іншими безготівковими оборудками, — окрема тема. 

До вашого застереження щодо неможливості називати прізвища осіб, які фігурують у матеріалах, можна поставитись із розумінням. Але хоча б у загальних рисах їх якось можна позначити, щоб зрозуміти сферу їхньої діяльності, обсяг повноважень тощо?

Серед фігурантів цих матеріалів — посадові особи найвищого рівня (ті, кого називають керівництвом держави), міністри та керівники відомств, народні депутати, відомі політики, громадські діячі, представники міжнародних організацій, судді, у т.ч. найвищих судових інстанцій. Отримувачами хабарів були представники багатьох політичних партій — як провладних, так і опозиційних. Про «калібр» посадовців нижчого рівня — я навіть не кажу.

Багато їх сьогодні перебувають на високих державних посадах, керують відомствами, впливають на формування та реалізацію державної політики, контролюють провідні ЗМІ, ведуть активну політичну і громадську діяльність, заправляють економікою держави. Окремі з них пішли на істотне посадове підвищення. 

Процесом корумпування були охоплені всі суспільні сфери, які мали бодай найменший стосунок до отримання влади та її реалізації. Документи свідчать про участь у становленні режиму Януковича ЦВК, парламенту, судів, передусім Вищого адміністративного суду і Конституційного суду. Роль цих інституцій в узурпації влади Януковичем була ключовою. 

Про це говорилося багатьма, це відзначалося у рішеннях парламенту і парламентських комітетів, зокрема у спільному рішенні двох профільних парламентських комітетів (з питань протидії корупції та законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності) від 18 грудня 2014 р. А тепер цьому всьому є фактичне підтвердження.

Ви сказали про ЦВК. У її складі, починаючи з 2004 р., перебуває Михайло Охендовський, якого тісно пов'язували з Партією регіонів. Йому приписували кураторство паралельним підрахунком на президентських виборах 2004 р. на користь Януковича. Тодішній секретар РНБО Петро Порошенко навіть заявляв, що «у нього є підозри про причетність Охендовського до втручання в роботу сервера ЦВК». Однак тоді при Ющенку Охендовський залишився в ЦВК. При Януковичу він очолив цей орган, а Порошенко вже як президент нагородив його орденом Ярослава Мудрого. Він є у ваших списках?

Ми ж із вами домовилися — жодних прізвищ і конкретних фактів. На все свій час. Але я глибоко переконаний, що змінювати склад ЦВК треба вже давно.

Наскільки можна зрозуміти зі сказаного вами, ці матеріали переважно стосуються періоду правління Януковича і не торкаються нинішньої влади. Тобто йдеться про минуле, яке вже змінила Революція Гідності і яке «ворушити» треба в основному задля торжества справедливості — розплати за скоєне представниками попереднього політичного режиму?

В українській політичній корупції ніщо не береться «нізвідки» і, на жаль, нікуди не зникає. Ці матеріали сьогодні надактуальні. На них не можна дивитися лише як на підставу кримінальної відповідальності певних корупціонерів. Їх юридичне значення дуже важливе, але не менш важлива і політична відповідальність цих осіб — якнайшвидше усунення від влади.

Як я вже сказав, матеріали стосуються злочинної організації, яка масштабно й системно корумпувала владу. Вони проливають світло на весь спектр суспільно-політичних процесів у нашій країні, показують справжнє обличчя багатьох відомих представників так званої політичної еліти. Вони дозволяють краще зрозуміти сутність подій, які відбуваються і сьогодні, мотиви прийняття державних рішень, справжню роль цілої низки офіційних політиків та «сірих кардиналів». Вони дають чіткі відповіді на питання, які з моменту приходу нової влади у 2014 р. турбують українське суспільство та міжнародну спільноту.

Революція Гідності не викреслила минуле. Безперечно, у владі багато що змінилося, причому змінилося істотно. Тим часом багато що залишилося незмінним, причому з того, що мало змінитися обов'язково, і змінитися кардинально. Йдеться не про персоналії — вони змінилися, хоча й не повністю, а про засади формування владних інститутів, принципи їх діяльності, ухвалення рішень, вирішення кадрових питань. А головне — про чесність, порядність і відповідальність керівництва держави, про превалювання в нього суспільного інтересу над своїм приватним. Парадоксом України є те, що її народ двічі (у 2004-му та 2013–2014 рр.), фактично, робив революцію, але логічно не завершував її і з часом дозволяв владі знову братися за своє.

На сьогодні незруйнованим залишається фундамент корупції, яка в часи Януковича сягнула свого апогею. Не покарані головні корупціонери. Понад те, багато їх глибоко інтегровані в нинішню владу. Значною мірою збережено принципи реалізації влади. Відновлено й запущено в роботу тіньові схеми в економіці, у банківській сфері, на митниці. Відновлено інститут «смотрящих». Таким чином, корупційний режим нікуди не зник. Більше того, з кожним днем він дедалі більше і більше відновлюється й утверджується.

На превеликий жаль, Революція Гідності не привела до зміни якості влади. Найбільшим ворогом України залишається її влада. Головним чином цим і спричинена нинішня кризова ситуація в Україні, а не війною, як це часто пояснюють народу. Саме це створює підґрунтя для можливого політичного реваншу представників режиму Януковича, а отже й зміни стратегічного курсу розвитку України. І такий реванш, як це випливає з аналізу матеріалів і нинішньої ситуації, цілком можливий. 

Реальність свідчить, що публічне таврування представників режиму Януковича відбувається про людське око. Насправді ж нинішня влада тісно пов'язана з попередньою?

Такий зв'язок видається очевидним, і розірвати його до сьогодні не вдалося. Треба розуміти, що він зумовлений низкою фундаментальних чинників: однаковим підходом до влади як засобу збагачення; спільністю бізнесу багатьох колишніх і нинішніх можновладців, політичними проектами, в яких вони разом брали участь або навіть засновниками яких вони були. Зрештою, спільністю «хазяїв», від яких залежить їхня лінія поведінки. Пригадуєте, як у січні—лютому 2014 р. на Банкову на зустрічі з Януковичем ходили відомі політичні діячі, які начебто представляли Майдан? Багато хто тоді висловлював незадоволення з приводу перемовин із диктатором, на яких перемовники від Майдану віталися за руку з Януковичем. Наче й не було до того звірячого побиття студентів «Беркутом», силових штурмів Майдану, поливання протестувальників крижаною водою, застосування до них зброї, загиблих і скалічених…Матеріали, які передаються мною до НАБУ, дозволяють з іншого боку подивитися на ці зустрічі, у т.ч. зрозуміти їх справжні рушійні сили та «режисерів». А якщо до цього додати інформацію про неофіційні зустрічі з диктатором, то взагалі проясниться ще багато що.

Таким зв'язком пояснюється і відсутність значимих результатів у розслідуванні злочинів режиму Януковича. Новий генпрокурор Луценко вже встиг заявити, що наразі в ГПУ немає жодної готової справи проти чиновників Януковича.

Ці злочини умовно треба розділити на три групи. Першу становлять корупційні злочини, пов'язані з мільярдним розкраданням державного бюджету, контрабандою, «віджиманням» бізнесу, банківськими оборудками, відмиванням брудних коштів, великими хабарами тощо. Вони були спрямовані на збагачення правлячої верхівки. Сьогодні вже можна стверджувати, що розслідування цієї категорії злочинів значною мірою провалене: частина їх юридично «вмерла», правова перспектива іншої частини — вельми примарна. Останнім часом взагалі спостерігається повальне згортання справ про зловживання представників «Сім'ї» та близького оточення Януковича. Багато хто вважає, що ці справи просто продали. Такі припущення не позбавлені сенсу, оскільки, з огляду на свою «жирність», ці справи цілком могли бути предметом бізнесових чи політичних угод. 

Друга група — справи про узурпацію влади Януковичем. Наскільки відомо, одну з них уже кілька років розслідує ГПУ, іншою займалося СБУ. В останній справі в один період була навіть інформація про повідомлення про підозру суддям Конституційного суду. А потім усе вщухло. Наразі може виявитися, що справи «поховані». А матеріали, про які ми з вами говоримо, дозволяють надати розслідуванню новий імпульс. НАБУ може взяти ці справи до свого провадження і більш предметно зайнятися ними. 

Третя група — справи про злочини проти Майдану. Ними з кінця 2014 р. в основному займається управління спецрозслідувань ГПУ, яке очолює Сергій Горбатюк. Частину їх уже спрямовано до суду. С.Горбатюк зі своїм колективом має підтримку родичів героїв Небесної Сотні, — а це говорить багато. 

Матеріали, які передаються до НАБУ, дозволяють глибше усвідомити роль силових структур у становленні та існуванні режиму Януковича. Досить сказати, що на підкуп співробітників таких структур, у т.ч. «Беркуту», задовго до подій 2013—2014 рр. виділялися колосальні кошти. Ці матеріали також можуть послужити для розкриття вбивств та з'ясування обставин самогубств (якщо це були самогубства) відомих представників Партії регіонів, що сталися після падіння режиму Януковича.

Якщо ж говорити відверто, то, на превеликий жаль, результати розслідування зазначених справ викликають відчуття вини й сорому перед Українським народом. 

Чому, на вашу думку, ці матеріали з'явилися саме тепер? І як вони потрапили до вас, та й, зрештою, чому саме до вас? 

Точну відповідь на ці запитання може дати лише той, хто володів цими матеріалами. Причини можуть бути дуже різні, але я не хочу з цього приводу робити якихось припущень. Бо не це важливо. Важливо, що ці матеріали збереглися і що вони стають надбанням компетентних державних органів. Це дає можливість розпочати офіційну перевірку інформації, яка в них міститься, проведення розслідування щодо кожного факту, в якому вбачаються ознаки злочину, з'ясування всіх обставин, які пов'язані з зазначеними фактами.

А ви впевнені, що ці матеріали оригінальні? Чи не виявиться згодом, що вони є якісними копіями або, понад те, спеціально виготовлені для чиєїсь дискредитації?

У тому, що ці матеріали є оригінальні, в мене немає жодних сумнівів. По-перше, на їх оригінальності наголошує джерело, з якого я отримав ці матеріали. По-друге, ретельний візуальний огляд дозволяє зробити однозначний висновок — це оригінали. По-третє, до такого ж висновку дійшов експерт, якому на дослідження я дав частину документів. По-четверте, це випливає зі змісту самих матеріалів: підробити таку кількість документів різних видів, які стосуються тисяч подій і фактів, — просто нереально. Крім того, «накладаючи» на ці матеріали інформацію, якою володію за родом своєї роботи в СБУ, я бачу, що вона загалом «лягає» у зміст цих матеріалів. 

Правдивість відображених у цих матеріалах подій елементарно встановлюється оперативним і слідчим шляхом — за фактичними обставинами, особами, датами, відповідними рішеннями та документами, зрештою — свідками цих подій. Тим більше що серед цих матеріалів є банківські та інші документи з оригінальними печатками, підписами, іншими реквізитами. Навіть якщо припустити, що ці матеріали є копіями (що я однозначно виключаю), то й тоді вони не втрачають своєї юридичної цінності. Просто детективам з ними буде складніше працювати. Доведеться застосовувати іншу тактику та методи ведення оперативної роботи і слідства. Але я ще раз наголошую: я переконався — це однозначно оригінали. Відтак, є всі правові підстави відкривати за цими матеріалами кримінальне провадження і проводити найсерйозніше розслідування.

Якби ці матеріали потрапили до вас раніше — коли ви обіймали посаду першого заступника голови СБУ, як би ви з ними працювали? 

Знаєте, я заглибився в ці матеріали, відчув їх сутність і добре розумію, як і з ким треба працювати за ними — з чого і з кого почати, що і як відпрацьовувати оперативним шляхом, а що — слідчим. Як убезпечити витік інформації, захиститися від різних впливів та тиску. Адже очевидно, що буде безліч охочих, у т. ч. дуже і дуже впливових осіб, отримати доступ до цих матеріалів, викупити їх, спрямувати хід розслідування у потрібному їм напрямі, реалізувати вигідну частину матеріалів, а невигідну — «поховати». Щоб ефективно займатися розслідуванням цих матеріалів, недостатньо мати належну професійну підготовку. Потрібні мужність, уміння тримати удар і відстоювати позицію. І чесність — бо спокуси будуть неймовірні. Ця справа дуже небезпечна для тих, хто нею займатиметься. Бо «ставки» в ній будуть просто колосальні: і політичні, і фінансові, і міжнародні. 

Ви вважаєте, що НАБУ під силу розслідування такої справи? Адже воно перебуває лише на етапі становлення. Чому не ГПУ чи СБУ, можливості яких, з погляду досвіду, методики, професійного рівня, набагато більші? 

Вибирати тут не доводиться. Відповідно до КПК, злочини, ознаки яких вбачаються в матеріалах, є підслідністю саме НАБУ. Адже йдеться про одержання або надання неправомірної винагороди (хабара), вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, в особливо великих розмірах. Це — статті 368 та 369 КК України. Розслідування вочевидь виведе на інші злочини, які також підслідні НАБУ. Крім того, за законом, НАБУ може взяти до свого провадження розслідування практично будь-якого злочину, яким було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки державним чи суспільним інтересам. Його завдання — протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами та становлять загрозу національній безпеці. Тобто, за всіма юридичними ознаками, розслідування справи за цими матеріалами є компетенцією НАБУ.

До того ж на сьогодні серед правоохоронних структур НАБУ користується найбільшою суспільною довірою і найменш політично заангажоване. Для об'єктивного розслідування це — критично важливо. 

Водночас розслідування цих матеріалів стане своєрідним тестом для НАБУ: або воно справді буде потужним антикорупційним органом, або, як і інші правоохоронні структури, перетвориться у ручний політичний засіб. Багато залежатиме від особистої позиції керівника НАБУ Артема Ситника. Сподіваюся, він достойно виконає цю місію. Принагідно хочу сказати, що повністю підтримую директора НАБУ у прагненні отримати право на самостійне проведення всіх оперативно-технічних заходів. 

Чи можна припустити, що ці матеріали таки з'являться у ЗМІ?

Цього виключати не можна. Якщо є оригінали, то можуть існувати і їх копії. Хоча, як я вже казав, на нинішньому етапі їх оприлюднення вкрай небажане. Не можна виключати й існування інших матеріалів про елітну політичну корупцію.

Коли і за якими ознаками, на вашу думку, можна буде зрозуміти, чи серйозно НАБУ взялося за справу?

На мою думку, низка епізодів, інформація про які міститься в цих матеріалах, може бути розслідувана дуже швидко — за кілька місяців. За багатьма доведеться попрацювати більше. На викриття всього механізму цієї корупційної діяльності можуть піти й роки, бо нею була охоплена практично вся система влади — і по горизонталі, і по вертикалі.

Ви стали носієм надзвичайно важливої й водночас надзвичайно небезпечної інформації. Потенційно ви також стали об'єктом різних ризиків. З великою ймовірністю можна передбачити, що ви потрапляєте під пильний нагляд своїх колег, які працюють на певних політиків. Не виключено, що вами можуть зацікавитися спецслужби іноземних держав, до стратегічних інтересів яких входить Україна. Передусім Росія, оскільки ключові фігуранти цих матеріалів політично зорієнтовані на неї і є її «ударною силою» в Україні. Вам суто по-людськи не страшно — за себе, рідних? Напевно, можна було знайти безпечніший варіант реалізації цих матеріалів?

Я вже говорив про небезпеку цієї справи для тих, хто її розслідуватиме. Але ви абсолютно правильно позначили фактори небезпеки для будь-якого носія інформації, що міститься в цих матеріалах. Насправді ризиків ще більше, і я їх усвідомлюю. Більше того: знання системи зв'язків у нинішньому вітчизняному політикумі, реального стану правоохоронної системи дають мені можливість спрогнозувати, звідки, хто і якого може завдати удару. Кар'єра для мене вирішального значення не має — я вже «вкусив» влади, знаю її смак і ціну. Залякування відповідальністю — також уже проходив після «схватки» з Шокіним у справі «діамантових прокурорів». Я допускаю, що особи, про яких ідеться в матеріалах, а це — дуже впливові на сьогодні особи, можуть організувати стосовно мене кримінальне переслідування, намагатимуться публічно дискредитувати.

Але я свідомо роблю цей крок, бо бачу і розумію й інше: велику біду, яку нині переживає Україна, продовження грабування країни, майже відкрите існування злочинних схем, політичні «договорняки», які нанівець зводять те, що було завойовано на Майдані. Все це супроводжується правильною проєвропейською риторикою та гаслами. Але очевидно, що в реальності Україна втрачає майбутнє. Є небезпека втрати державності і розшматування України, якщо негайно не почати кардинально виправляти ситуацію у владі. Матеріали, про які ми говоримо, можуть істотно цьому сприяти. Тому я робитиму все, щоб вони були максимально ефективно реалізовані. 

Джерело: Дзеркало тижня