Як Європа дасть собі раду, якщо Росія повністю перекриє їй газ? Краще, ніж ви могли б подумати

Кожні чотири роки Європейська мережа операторів газотранспортних систем (ENTSOG) зобов’язана виконувати моделювання сценаріїв катастроф, пов’язаних зі зривом газопостачання. У найсвіжішому тренуванні, що відбулося торік, газові мудреці з ENTSOG розглянули 20 варіацій можливого лиха і дійшли висновку, що «європейська газова інфраструктура забезпечує достатню гнучкість щодо країн-членів ЄС… задля гарантування безпеки газопостачання». Висновок заспокійливий. Але газовики не врахували появу газового привиду, який зараз ходить Європою. А що як Володимир Путін знову вторгнеться в Україну, Захід у відповідь вдарить по Росії санкціями, а Кремль помститься за це, перекривши всі трубопроводи, які постачають російський газ на Захід? Переклад статті із The Economist

Росія може собі дозволити

Довго вважалося, що повна зупинка трубопровідного газу з Росії, який становить близько третини споживання газу в Європі, – це щось немислиме. Тейн Густафсон, автор змістовної книги про російську енергетику під назвою «Клімат», зауважує, що навіть на піку «холодної війни» Радянський Союз не зупиняв газовий експорт. І під час найгострішої суперечки щодо газу з Україною в 2009 році було перерване постачання тільки через цю країну, і на короткий період.

Але повне перекриття зараз є цілком реальним.

Пан Густафсон каже: «Я думаю, що це цілком імовірно, що Путін перекриє газовий кран через українську ситуацію». На відміну від радянських попередників, російський президент може дозволити собі збитки від короткого енергетичного шоку. Джеймі Конча з галузевого видання Energy Intelligence зробив відповідні розрахунки.

Не беручи до уваги штрафи (наприклад, за зрив контрактів) та виходячи з середньої добової ціни в четвертому кварталі 2021 року, він дійшов висновків, що повне припинення постачання газу трубопроводами до Європи коштуватиме Газпрому від $203 до $208 мільйонів утрачених доходів за добу. Тобто, якщо подібне ембарго триватиме три місяці (путінський газовий важіль втратить силу навесні, коли попит на газ падає до 60% від січневих обсягів), втрати сягнуть близько $20 мільярдів.

Такі збитки були б руйнівними для рахітичної радянської економіки, яка дуже сильно залежала від твердої валюти, заробленої на продажі газу до Заходу. Але зараз Росія має близько $600 млрд у резервах свого центробанку і легко витримає такий удар. А може навіть виграти фінансово, принаймні в короткий термін. Саме лише брязкання зброєю поблизу України відправило ціни на газ і нафту високо вгору (саме нафта, а не газ, забезпечує більшість російських енергетичних доходів). І без війни, прогнозує банк JPMorgan Chase, вищі ціни забезпечать Газпрому понад $90 мільярдів валового операційного прибутку – на противагу $20 мільярдам у 2019-му.

Якщо Росія справді застосує цю газову зброю, то як сильно вона зашкодить Заходу?

Якби припинення обмежилося газом, що проходить через Україну, як це було в 2009-му, решта Європи почувалася б нормально. З одного боку, Газпром вже скоротив транзит через Україну. Банк Citigroup порахував, що він становить половину від торішніх обсягів і чверть від обсягів 2019 року.

А як щодо жахливого сценарію, коли пан Путін перекриває Європі весь газ? Імовірним є негайне припинення постачання споживачам – що навряд чи когось здивує. Найгостріше воно відчується у Словаччині, Австрії та частині Італії, стверджує Дейвід Віктор з університету Каліфорнії в Сан Дієго. З-поміж великих європейських країн найвразливішою є Німеччина. Через прискорену політику закриття вугільних станцій та необачне рішення не продовжувати термін експлуатації АЕС, ухвалене на тлі ядерної катастрофи на АЕС «Фукусіма», вона залишається більш залежною від природного газу, ніж мало б бути. Німеччина – найбільший споживач газу в Європі, який становить близько четверті всього енергоспоживання країни. І Росія постачає половину цього газу.

Європейські та американські дипломати докладають відчайдушних зусиль, щоб гарантувати постачання до Європи більших обсягів зрідженого газу від великих енергокомпаній у США та Катару, але це здебільшого політична вистава. Майкл Стоппард з дослідницької компанії IHS Markit стверджує, що за межами Росії є незначні вільні ресурси й що «ресурси швидкого реагування», наявні в Америці, не сильно допоможуть Європі, бо «експортні потужності і так уже працюють на повну потужність».

Утім, є і гарні новини: енергосистема Європи зараз набагато стійкіша, ніж під час газової кризи 2009 року. Андреас Голдсау з університету Ерфурта в Потсдамі вказує на низку корисних змін. Норми, спрямовані на підтримку конкуренції (наприклад, неприпустимість «умов кінцевого постачання», які раніше забороняли перепродаж газу) послабили хватку Газпрому. Розгалужена мережа газових інтерконекторів зараз поєднує країни, які раніше мали ізольоване постачання.

Зріджений газ

Ще один привід для оптимізму – це зріджений природний газ (ЗПГ). Потужні інвестиції у термінали з регазифікації, збудовані по всій Європі, означають, що в регіоні є значний резерв з отримання ЗПГ. За оцінками Citigroup, враховуючи рівень завантаження цих терміналів у попередні періоди на 50% чи менше, Європа теоретично може замістити близько двох третин російського трубопровідного газового імпорту. Тож фактор обмеження – це не наявність регазифікаційних підприємств, а обсяги зрідженого газу, які можуть надійти на них. А оскільки на розширення виробничих та експортних потужностей потрібний значний час, найкраще сподівання Європи – це перехопити вже наявні газові вантажі, які початково мали інші маршрути призначення.

Під час нещодавньої енергетичної кризи один інвестор зауважив, що після триразового зростання європейських цін у період із жовтня по грудень минулого року, «армада кораблів зі зрідженим газом» розвернулася від Азії й вирушила до Європи. Цей додатковий приплив вже компенсував скорочення імпорту газу з Росії. На ринку подейкують, що на підході нова армада. Китайські державні енергокомпанії, відчувши перспективу швидкого заробітку на високих газових цінах у Європі, планують виконати десятки рейсів газовозів з ЗПГ.

Массімо ді Одоаро з консалтингової компанії Wood Mackenzie додає, що позаяк маршрут з Америки до Європи коротший, ніж до Азії, танкери зі зрідженим газом можуть виконати більше рейсів. Це означає додаткові 10% експортних обсягів до Європи. Загалом, як він вважає, додаткове постачання ЗПГ може перекрити ще 15% дефіциту, спричиненого повним перекриттям російського газу.

Ще одне джерело стійкості – це обсяги газу, накопиченого в підземних сховищах.

Холодна тогорічна зима в поєднанні з небажанням Газпрому заповнювати власні сховища в Європі призвела до того, що запаси в підземках були нижчі, ніж середній рівень за минулі п'ять років. Попри це, енергетична дослідницька фірма Rystad розрахувала, що за продовження сприятливих погодних умов, що спостерігаються цієї зими, у підземних сховищах залишиться достатньо газу для компенсації втрати російського експорту за два місяці. Деякі експерти вважають, що газу вистачить навіть на чотири місяці. Проте різке похолодання здатне швидко зменшити цей буфер.

В Європи також є секретна зброя. Ді Одоардо вказує на масивні запаси буферного газу – ресурсу, про який мало говорять. Регулятори наполягають, щоб для потреб безпеки та надійності газові сховища зберігали значні обсяги газу, який зазвичай міститься там постійно і не потрапляє на ринок. Аналітики Wood Mackenzie вважають, що до 10% цієї газової «подушки безпеки» можуть бути використані без проблем. Якщо регулятори дадуть дозвіл, а це може статися в умовах спричиненої війною енергокризи, цей газ буде еквівалентом понад одного місяця постачання з Росії.

Стоппард люб’язно надав спрощені пояснення. Російський експорт газу до Європи становить близько 230 млн м&³3; на добу. Додаткові потужності з регазифікації зрідженого газу дають 50 млн м&³3; на добу. Збільшення виробництва на вугільних ТЕС та АЕС шляхом відновлення роботи нещодавно законсервованих електростанцій або підвищення завантаження наявних додасть еквівалент ще 40 млн м&³3;.

Це залишає дефіцит у 140 млн м&³3;. Експерт розрахував, що при збереженні сприятливих погодних умов запаси газу в сховищах (без урахування буферного газу) покриють цей дефіцит протягом наступних чотирьох з половиною місяців. «Це буде цінова криза, а не криза дефіциту фізичного постачання», – резюмує він.

ЄС втратить гроші, але енергія буде

JPMorgan Chase передбачає, що навіть без перекриття газу Росією Європа цьогоріч витратить на енергію близько 1 трильйона доларів – проти 500 мільярдів у 2019-му. Якщо регіон буде змушений використати запаси у сховищах, щоб пережити перекриття газу Росією, то потрібно буде витратити ще більше коштів протягом літа, щоб похапцем відновити резерви задля уникнення нової кризи наступної зими.

Це неприємні перспективи. Але у довготерміновому періоді Росія заплатить більшу ціну. Джерело в галузі зазначає, що Газпром зазнає гігантських комерційних наслідків, у діапазоні від штрафів за недопостачання до зупинки доларових виплат Росії по контрактах. Газпрому буде складно укладати довготермінові контракти в Європі після подібної демонстрації агресивної ненадійності. І газопровід «Північний потік-2», який так плекає пан Путін, безсумнівно, накриється трубою. Перекриття може навіть переконати Китай, який наразі обережно збільшує обсяги газового імпорту з Росією, що його давні побоювання щодо надійності РФ мають вагомі підстави.

Як стверджує Віктор, подібне нахабне застосування енергетичної зброї, імовірно, змусить Європу ретельніше працювати над зменшенням залежності від газового експорту з Росії: «не так через те, що воно ненадійне, як тому, що саме ці газові доходи підживлюють неадекватну поведінку російської сторони». Густафсон формулює недвозначно: «Якщо Путін хотів би знищити бізнес Газпрому в Європі, він не міг би вигадати нічого кращого».