Як Меркель і Макрон хочуть змінити ЄС

Політика щодо біженців і міграції

На тлі кризи біженців і Меркель, і Макрон виступають за об'єднання баз даних країн-членів Європейського союзу та посилення співпраці з країнами, з яких походять біженці. Зокрема, хочуть поліпшити перспективи майбутнього для молоді у цих державах. У фокусі уваги обох політиків, передусім, Африка. Йдеться про розробку такого собі «плану Маршалла» для континенту. Як випливає зі слів політиків, до плану мають бути долучені країни - безпосередні сусіди ЄС, країни на околицях ЄС і транзитні держави.

Так само, як і французький президент, вимагає й німецька канцлерка, щоби в Єврозоні було створено єдину систему надання притулку. Співвідношення тих, хто отримує притулок, а хто ні, має бути співставним. Обидва політики також вважають за необхідне суттєво посилити агенцію з прикордонного співробітництва Frontex й трансформувати її у повноцінну прикордонну поліцію. У довгострокових планах - на основі агенції створити європейське відомство з питань біженців на кордонах ЄС. У майбутньому Frontex має бути в змозі виконувати всі процедури з надання притулку. Спільною є і мета обох політиків: замість масового потоку нелегалів до Європи належить посилити легальні шляхи доступу до ЄС.

Реорганізація європейських комісаріатів

І канцлерка, і  президент у цьому питанні мають спільну мету: владу єврокомісарів необхідно урізати. Тим часом як Макрон хотів би удвічі скоротити чисельність комісарів, Меркель виступає за «зменшення нинішньої кількості комісарів». При цьому вона враховує негативні наслідки цього для Німеччини і Франції. Вона розуміє, що під час процесу ротації навіть провідним державам ЄС доведеться відмовитися від одного комісара.

Різняться їхні підходи до виборів президента Єврокомісії: канцлерка виступає за загальноєвропейські списки топ-кандидатів, які під час європейських виборів змагатимуться одне з одним. Це зробить кандидатури незалежними від висування урядами окремих країн. Французький президент налаштований щодо цього скептично.

Зовнішня та оборонна політика

У цьому питанні думки політиків розходяться. Анґела Меркель і далі виступає за місце для ЄС у Раді безпеки ООН. Додатково до нью-йоркської організації вона також воліє створити незалежну «Європейську Раду безпеки». На думку канцлерки, до цієї ради мають входити окремі країни ЄС - по черзі. Меркель також сподівається, що Євросоюз може відігравати активнішу зовнішньополітичну роль. Еммануель Макрон відхиляє обидві ідеї.

Натомість Меркель не до кінця сприймає пропозицію Макрона щодо європейських сил швидкого реагування для закордонних операцій. Хоча на загал вона підтримує ідею щодо подібної армії ЄС, на її думку, ці підрозділи мають функціонувати в межах ЄС. Еммануель Макрон також не залишив сумнівів у тому, що він бачить у складі цих військ Великобританію, яка у 2019 році вийде з Євросоюзу. 

Реорганізація європейських фінансів

Коли мова заходить про гроші, дружба закінчується. Це стосується і реформування валютного союзу. Щодо цього ідеї німецької канцлерки й французького президента вкрай різняться. Серед пропозицій Анґели Меркель - створити європейський валютний фонд. Цей «ЄВФ», на її думку, будучи мав би бути за значимістю прирівняний до Єврокомісії. За задумом канцлерки, «ЄВФ» має кредитувати країни-члени ЄС, які опинилися в кризі. Крім того, нова структура здійснюватиме нагляд за бюджетами країн-членів ЄС.

Канцлерка обстоює й ідею так званого «бюджету інвестицій«. Завдяки цьому подальший економічний розвиток країн єврозони не має сильно різнитися. Також кошти з цього «кошика» мають іти на технічні та економічні інновації. Бюджет «ЄВФ», вважає Меркель, має вимірюватися «двозначною мільярдною сумою нижчого порядку», втім, вона не уточнила, звідки надходитимуть ці гроші й чи будуть вони частиною загального бюджету ЄС.

На відміну від Меркель, Макрон виступає за спільний бюджет для єврозони. Заради зміцнення євровалюти й протидії економічним кризам французький президент хоче витрачати більше грошей, ніж нині. Макрон говорить про відрахування «декількох відсотків» від ВВП. Наразі до загального бюджету ЄС країни відраховують один процент. Для залучення грошей французький президент пропонує запровадити загальноєвропейський корпоративний податок. І хоча щодо ідеї з корпоративним податком канцлерка ще не висловилась, вона не підтримує підвищення платежів з національних бюджетів до Брюсселя. Але й без того, завдяки зростанню економіки платежі Німеччини до ЄС зростають.