Як Україна втрачає громадян за кордоном. Віддаючи їх у теплі лампові обійми «русского міра»

Летів я якось літаком з Німеччини до Києва, а поруч сиділи дві дівчини, які розговорилися і гомоніли впродовж усього польоту.

Одній з дівчат близько 30 років, родом із Сумської області, як вона сказала – «з дєрєвні», але це райцентр із населенням під 80тис. Працює помічницею депутата чи то Бундестагу, чи Європарламенту, уточнень не було. Летить до Києва, як вона сказала, здавати український паспорт, буде отримувати німецьке громадянство. У Німеччині більше семи років. Вивчилась, почала працювати і хоче мігрувати остаточно.

За келихом вина почалося найцікавіше:

• це все політика, це все Америка, вона сварить Україну з Росією;
• людей шкода, я в Крим не можу поїхати нормально, ось що політика зробила;
• з Меркель фотографуватись не хочу, а от з Путіним мрію. Він приїжджав до нас після весілля в Австрії, запізнився, всі його так чекали... (череда епітетів...);
• я ввечері з чоловіком дивлюся російські канали або російські фільми;
• на німецькому ТБ я дивлюся виключно новини, це потрібно по роботі. Нудота;
• ходила на концерт Лепса, 70 тис. руських прийшло, було весело, атмосферно;
• ходили на Лорак, незрозуміло, чому її в Україні не люблять;
• росіяни й українці – один народ;
• до мене хотіли родичі приїхати з Росії в село – затребували якісь документи, запрошення і не пустили. Це все політики нас роз'єднують, так не повинно бути, ми один народ;
• у мене є подружка, в Італії живе, сама зі Львова, каже мені, що ми – українці, а я їй: ти 10 років тому виїхала з України в Італію, ми тепер тут усі русскіє в Європі.

Із цього монологу виринає досить глибока та давня проблема – відсутності глобальної та централізованої програми роботи та співпраці України з мігрантами, діаспорою, підтримки зв’язків з батьківщиною та доступом до українського культурного пласту.

Їдучи з України, українець не асимілюється з толерантною Європою, а потрапляє в обійми теплого лампового «русского міра». І навіть якщо він намагається не звертати увагу на російську пресу, російське ТБ, російські магазини, російські тусовки, російське телебачення, російське радіо – майже неможливо повністю ізолюватися від людей, які живуть у цьому самому «русском мірє» і, як не крути, навіть побічно починають впливати на світогляд окремих персонажів. Звідси виходять такі веселі повчальні історії про Америку, про політиків, про один народ. І скривлена реальність під впливом останкінської телевежі, збочена під кальку кремлівських кураторів. Увібравши в себе всю цю нечисть та інформаційні нісенітниці, такий «боєць» невидимого фронту токсично роз'їдає все навколо себе – несучи в маси той самий горезвісний «русскій мір», його лозунги, гасла, доводячи світу, що дискурс виключно такий, яким його показала по «Первому каналу» або «Россия 24».

Якщо ви трудовий мігрант або навіть турист, не кажучи вже про емігрантів, що ви можете отримати з аудіовізуального контенту українською?

Українські телеканали з супутника доступні лише в зоні їхнього покриття. Більшість домогосподарств Європи приймають Hot Bird або Astra чи два одночасно. Це найпопулярніші супутникові позиції в Європі. Чи є на них українські телеканали ? На Astra 1KR/1L/1M/1N – жодного. Релігійний телеканал «Відродження» з «апостолом» Мунтяном, що говорить німецькою, тяжко назвати українським. На Hot Bird 13B/13C/13E присутні аж два канали: UATV та NewsOne. Для прийому українських каналів треба встановлювати антену чи конвертори для прийому Astra 4A, що покриває всю Європу, та Amos-7, який покриває Центральну чи Східну.

Але є декілька «але». Встановити супутникову антену в Європі – ще той квест, якщо будинок орендований і ви не власник. А в деяких країнах потрібні дозволи, і діє заборона встановлювати антени, більші за дозволений розмір. Навіть, якщо ви досягли мети і встановили антену, після 20 січня супутниковий сигнал каналів медіагруп буде закодовано, перегляд можливий лише за абонентську плату, за допомогою провайдерського приймача чи САМ-модуля. Телеканали медіагруп будуть доступні в складі програмної послуги Xtra TV чи «Viasat Україна». Офіційно платформи продавати доступ закордон не зможуть, обмежені в правах. Що робити українцям у Криму та на Донбасі – питання відкрите.

Якщо ви живете поза зоною сигналу Astra та Amos (а це – майже вся земна куля), технічної можливості приймати українське телебачення через супутник у вас немає.

Аналогічна ситуація з телеканалами в готелях та на курортах. «Первый канал», «Россия 24», «РТР Планета» – їх ви зустрінете скрізь у Європі, не кажучи вже про Туреччину, Єгипет чи Кіпр. А от з українськими каналами тут важче. Далі на схід, наприклад Таїланд – без варіантів. Єдиний канал, що можна технічно прийняти, – UATV. Але чи чули вони про такий?

Не найкраща ситуація з інтернет-ТБ. Жодного сервісу з аудіовізуальним контентом українською мовою не існує. Легального – тим паче. Ті сервіси, що доступні в Європі та на інших континентах, – піратські. І в складі програмної послуги, як правило, мають декілька українських телеканалів і безліч російських. Про доступ до кіно українською – годі й писати. Піратські відеотеки чи торент-трекери.

Такі речі, як фільми в кінотеатрах українською чи тим паче українські фільми, газети українською мовою, на кшталт російських, напевно, можливі лише в Канаді на базі діаспори.

Зважаючи на всі ці приклади, а наводити їх можна безліч, можна сміливо констатувати факт, що Україна методично втрачає своїх громадян за кордоном.

У нас немає ніякої довгострокової програми з розвитку культури й українського інформаційного поля за кордоном, навіть всередині України не існує. Як і міжнародного порядку денного. Злагодженого та дотичного.

У нас немає послідовних дій і плану того, як не віддавати хоча б трудових мігрантів у чуже інформаційне поле.

У нас особливо нічого протиставити такій «токсичній» інформаційної одиниці, яка в Європі несе інформацію «русского міра» про ситуацію в Україні місцевому населенню його мовою.

Можна констатувати, що в Х'юстона проблема, і знову забити, не звертаючи увагу. Але здається мені, пора вже державі усвідомити величину проблеми, визнати, що Україна повинна бути інтегрована у світ на наших умовах і з нашої порядком денним. А не жити за принципом «якось воно розсмокчеться». Тому що ззовні проти нас працює велика машина пропаганди, яка вливає і втирає в мізки жителів планети Земля певну картину світу, де для України вже визначено місце вигнанця та лузера, який жити може виключно в орбіті інтересів російської імперії.

Давид і Голіаф? Можливо. Та для початку пора визнати наявність проблеми і почати її вивчати для формування стратегії, тактики й алгоритмів вирішення. Якщо це цікаво державі Україна.

Олександр Глущенко