Як західна артилерія може змінити хід війни в Україні

Про те, чому артилерія напрочуд важлива і як вона вплине на подальший хід російсько-української війни, пише британське видання The Economist. «Тексти» наводять дещо скорочений переклад матеріалу.

Радник головнокомандувача ЗС України генерала Валерія Залужного нещодавно пояснив, як його війська зупинили просування російських сил на Київ. «Протитанкові ракети уповільнили росіян, – сказав він, – але знищила їх наша артилерія. Саме це і зламало їхні підрозділи». У нинішніх боях на півдні та сході України, де обидві сторони закріпилися, артилерія грає ще більшу роль. І її досконаліші версії, які західні країни почали надавати Україні, можуть стати вирішальними у цій війні.

Росія ставить артилерію в основу своєї армії з часів Російської імперії, і має її значно більше, ніж більшість західних військ, не кажучи про Україну. Отже, це той аспект боротьби, в якому РФ домінує. Але нещодавня доповідь Джека Вотлінга і Ніка Рейнольдса з Королівського інституту об’єднаних служб з питань оборони та безпеки (Royal United Services Institute for Defence and Security Studies) пояснює, як Україні вдалося змінити ситуацію.

У перші години війни Україна змогла застосувати свою артилерію для враження легкоозброєних російських десантників, які висадилися в аеропорту «Гостомель» під Києвом. Хоча артилерія спочатку допомагала російським сухопутним військам просуватися на південь до Києва, їхня прив’язка до асфальтованих доріг означала, що їхнє пересування могли фіксувати українські спецпідрозділи та безпілотники. Коли російські війська наблизилися до столиці, вони потрапили під масований вогонь – і не змогли на нього відповісти.

Росія мала труднощі з контрбатарейним вогнем через прозаїчну причину: її військова техніка застрягла в заторі на забитих дорогах – згадаймо 60-кілометрову колону на північний захід від Києва – і тому опинилася поза зоною досяжності.

Інша проблема полягала в тому, що вогнева сила має бути настільки ж якісною, як і інтелект, який нею керує. Під час попередніх війн Росія використовувала безпілотники, щоб виявляти радіоелектронні випромінювання ворожих артилерійських підрозділів і вражати їх своїми власними протягом хвилини або двох. Але в Україні їй із цим важко. «Хоча у росіян була важча артилерія, – пишуть Вотлінг і Рейнольдс, – їм бракувало хорошої картини того, де перебували розосереджені українські позиції». Україна тим часом отримувала дані американської розвідки про російські позиції.

Артилерія вже давно відіграє провідну роль у бойових діях на Донбасі, куди Росія вперше вторглася у 2014 році. Наступні вісім років Україна використала для будівництва траншей, укріплень та інших оборонних позицій. Для їхнього прориву знадобиться потужна вогнева міць.

Вона вже застосовується. «У деяких із цих населених пунктів немає жодної будівлі, яка залишилася б неушкодженою після таких обстрілів», – каже один із західних чиновників. – Невибіркове використання вогневої потужності справді вражає». Росія починає ефективніше використовувати артилерію, каже чиновник, концентруючи її на меншій кількості цілей на вужчому фронті, але все ще має труднощі зі «своєчасним і точним наведенням», як-от на півночі від Києва.

Артилерія також напрочуд важлива для українських контратак, які відбуваються щоразу, коли Росія захоплює якийсь населений пункт. Це одна з причин, чому західні країни, які спочатку надавали Україні здебільшого дрібніше та легше озброєння, як-от Javelins та Stingers, тепер надають важче озброєння, попри їхні початкові побоювання, що надання такої допомоги може спровокувати Росію.

Останніми тижнями Україна отримала доступ до артилерійської «золотої жили». 21 квітня президент Джо Байден заявив, що Америка надішле десятки гаубиць – великих артилерійських гармат, які стріляють снарядами завтовшки 15 см. 2 травня представник американського оборонного відомства заявив, що 70 уже доставлено і що понад 200 українських військових пройшли підготовку до їхнього застосування. Австралія, Канада, Чехія, Естонія, Франція, Нідерланди, Польща та Словаччина також надіслали артилерію або заявили, що зроблять це. Вважається, що інші роблять це таємно.

Майкл Джейкобсон, полковник артилерії запасу в армії США, пише на сайті War on the Rocks, що артилерійські системи НАТО більш сучасні, швидкострільні та смертоносніші, ніж ті, що є на озброєнні України. Вони краще протистоять контрбатарейному вогню, їх легше ремонтувати, оскільки вони мають модульні частини, які можна міняти місцями. Вони прості у використанні та добре підходять для мобільних контратак, які здійснює Україна. Полковник Джейкобсон зазначає, що французький «Цезар», який прямує в Україну, є «напевно, найкращим у світі» разом зі шведським «Арчером».

Проте за потужну вогневу міць доводиться платити. Артилерія витрачає боєприпаси із величезною швидкістю. Якщо артилерія буде використовуватися для «масових обстрілів» – іншими словами, засипати територію снарядами – американський запас у 144 тис. боєприпасів може «закінчитися через кілька днів», каже фахівець Королівського інституту об’єднаних служб з питань оборони та безпеки Сем Кренні-Еванс.

Завдання полягає не тільки в тому, щоб отримати зброю, а й у тому, щоб доставити на передову. 155 мм артилерійський снаряд важить близько 50 кг; поповнення на десяток артилерійських систем, що вистрілюють кілька сотень снарядів, становить понад 100 тонн вантажу. Конвої постачання стають цілями для ураження Росією.

Попри це, українські артилеристи мають підстави відчувати впевненість у тому, що їхні запаси не спорожніють. 19 квітня Джон Кірбі, прессекретар Пентагону, заявив, що Америка постачатиме Україні нову зброю стільки, скільки потрібно. «Якщо в майбутньому виникне потреба в додаткових артилерійських снарядах 155 мм, – пообіцяв він, – Сполучені Штати робитимуть усе можливе, щоб допомогти їх доставити на передову».