«За відмову евакуйовуватися – не буде води». Огляд російської дезінформації

Росія намагається приховати свої злочинні дії щодо мирних українців
ілюстрація: Наталія Лобач

З 24 лютого 2022 року «Детектор медіа» моніторить український сегмент соцмереж і кремлівські медіа та щоденно документує хроніку російської дезінформації про війну Росії проти України

З 16 по 22 вересня 2024 року аналітики «Детектора медіа» задокументували 25 дезінформаційних вкидів. Протягом минулого тижня пропагандисти стверджували, що українська біженка «вистрелила» в церковну ікону у Швейцарії. А ще дописували, нібито на Харківщині за відмову евакуйовуватися відмикатимуть водопостачання.

«Нелегальне всиновлення дітей у ЄС»

У мережі поширювали інформацію, нібито українських дітей з інвалідністю незаконно вивозять до країн Євросоюзу, де їх усиновлюють, зокрема, одностатеві сім’ї та наркозалежні – або ж для продажу на органи. У публікаціях пропагандисти посилаються на голову Фонду боротьби з репресіями Міру Тераду.

Однак Міра Терада – громадянка Росії, яка поширює російську пропаганду, а не незалежна міжнародна правозахисниця. Немає жодного підтвердження тому, що Україна торгує дітьми із зони бойових дій.

Скриншот із пропагандистського медіа – VoxCheck

А сам «Фонд боротьби з репресіями» – організація, яку створив Євгеній Пригожин, засновник терористичної організації «Вагнер» у складі російської армії, визнана українським парламентом міжнародною злочинною організацією.

Поширюючи дезінформацію, яка спекулює темами життя дітей в умовах війни, російська пропаганда прагне дискредитувати Україну й українську владу в очах як власного, так і західного суспільства. У розповідях російського агітпропу про життя дітей на окупованих територіях і в зоні бойових дій українська влада й військові постають безжальними «карателями», мета яких – винищити так званий «народ Донбасу», який «добровільно обрав бути з Росією».

«Знову біженці в Європі»

У російських телеграм-каналах поширювали новину, що українська біженка нібито стріляла в церковну ікону в Цюриху. Публікації супроводжуються скриншотом з інстаграм-профілю жінки, де вона поширила фото в жовто-блакитних кольорах і з гештегом #standwithukraine.

Скриншот – StopFake

Але на фото зображена Санія Аметі – швейцарська політикиня боснійського походження, жодним чином не пов’язана з Україною. Вона депутатка від партії «Зелених лібералів», очолює політичний рух Operation Libero.

Пані Аметі поділилася фото у своєму інстаграмі, на якому вона стріляє по зображенню з християнськими іконографічними мотивами в мережі. Після шквалу обурення Санія Аметі видалила допис і перепросила.

У результаті керівництво «Зелених лібералів» встановило, що дії політикині завдають репутаційного удару по всій організації, та надалі проситиме Аметі зупинити членство в партії.

Пропагандисти регулярно поширюють фейки про біженців; називають їх утриманцями; стверджують, що вони виїхали за кордон не задля безпеки, а заради наживи; вони розносять різні хвороби тощо. Це потрібно пропагандистам, щоб застовпити думку, що українці – поганці й не цінують допомоги, яку надають їм жителі інших країн, та користуються добротою представників інших країн.

Наприклад, нещодавно ми повідомляли, що аноніми поширювали підробний сюжет нібито французького видання Le Figaro, у якому йшлося про «українського біженця-вбивцю».

«За відмову евакуйовуватися – не буде води»

У російських медіа з посиланням на слова так званого представника військової адміністрації Харківської області ширили інформацію, що українська влада нібито відмикає воду й електрику в тих жителів Харківської області, які відмовляються від «примусової евакуації».

«Українська влада відновила насильницьку евакуацію населення в Куп’янському районі Харківської області, місцевих жителів, які не бажають їхати, відмикають від води, світла та газу», – пишуть пропагандисти.

Фото – StopFake

Однак про те, що українська влада нібито має намір відмикати електрику, газ і воду тим, хто відмовляється від евакуації, сказав обвинувачений у колабораціонізмі представник російської окупаційної адміністрації в Харківській області Євген Лісняк. У російських медіа його називають «заступником голови військово-цивільної адміністрації Харківської області з оборони та безпеки».

Євген Лісняк до 2014 року жив у Харкові та працював у міліції у званні молодшого лейтенанта. З 2015 до 2022 року він жив в окупованому Луганську, де й працював у так званому міністерстві внутрішніх справ. У квітні 2023 року Служба безпеки України заочно повідомила про підозру Лісняку в добровільному зайнятті посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

«Українки в будинках розпусти»

Кремлівські медіа поширювали інформацію, що понад 50% працівниць у будинках розпусти в Німеччині – українки. Про це нібито «повідомило» німецьке видання Die Welt, яке, за словами пропагандистів, «узяло інтерв’ю» у секспрацівниці.

«У Німеччині близько 400 тисяч зареєстрованих секспрацівників, виходить 200 тисяч українок офіційно працюють на економіку Європи? А скільки ще неофіційно? Це результат війни та політики Зеленського», – дописують пропагандисти.

Проте в матеріалі видання Die Welt ідеться не про всю Німеччину, а лише про столицю – Берлін. У тексті цитують слова соціальної працівниці, яка приховує своє ім’я.

Вона каже, що в берлінських будинках розпусти приблизно половина робітниць, за її власним відчуттям, є українками. Тобто представлена ​​інформація навіть не є офіційною, а ґрунтується лише на словах неназваної соціальної працівниці.

Заголовок матеріалу від Die Welt має назву «У борделях зараз близько 50% українок», але він ґрунтується на анонімних коментарях і в ньому не наведено жодної офіційної статистичної інформації. Тобто такий заголовок узагалі можна вважати маніпулятивним і створеним задля привернення уваги читачів. Адже ж навіть у самому матеріалі йдеться про Берлін, а не географічно всю Німеччину.

В інтерв’ю також порушували тему, що частину українок, які на початку повномасштабного вторгнення отримали запрошення жити безплатно у квартирах німців, пізніше змушували «розплачуватися за житло сексуальними послугами» й навіть займатися проституцією. Водночас ті, хто заманював брехливими пропозиціями про житло, шантажували жінок з України та використовували їхній вразливий соціальний статус у незнайомій країні. Тобто в матеріалі вказано й проблеми, через які багато українських жінок змушені були займатися проституцією в Берліні, часто не з власної волі.

У такий спосіб пропаганда намагається применшити роль українських жінок загалом у суспільстві; натякнути, що вони можуть працювати тільки секспрацівницями. І це викликано тим, що, мовляв, українська біженка ледача й нічого не варта. Лише може «зухвало» вдягатися та «вештатися» Європою.

Орест Сливенко, «Детектор медіа»