Залякати й розорити кримчан ‒ тактика російських силовиків

Українські й закордонні правозахисники з зусиллями можуть встановити точну кількість жертв політичних репресій в анексованому Криму. Російські силовики, фабрикуючи кримінальні справи, тиснуть на людей, які перебувають під слідством, змушують мовчати, обіцяючи «м'які» вироки, що обертаються руйнівними штрафами.

Шантаж, залякування й непомірні штрафи ‒ так російські силовики тиснуть на кримчан, які ризикнули публічно висловити свою позицію. Минулого місяця російський «суд» присудив мешканці Бахчисарайського району Заремі(прізвище не повідомляється) штраф у розмірі 300 тисяч рублів. Активіст кримськотатарського національного руху Наріман Джелял написав на своїй сторінці у Фейсбуці, що жінка постраждала за проукраїнські публікації в соціальній мережі. Він опублікував частину «судового» рішення. У документі зазначено, що Зарему засудили за першою частиною 282-ї статті Кримінального кодексу Росії ‒ «розпалювання ненависті або ворожнечі».

З копії «судового» вироку випливає, що в будинку потерпілої відбувся обшук. Силовики вилучили комп'ютер, мережеве обладнання, коробку від телефона, сім-карту й договір із інтернет-провайдером про надання послуг. Під час «слідства» жінка перебувала під підпискою про невиїзд. За які саме публікації її засудили, не названо. Джелял продемонстрував тільки останню сторінку документа. «Сім'я не стала публічно повідомляти про свою біду», ‒ зазначив Джелял. Але тепер вони змушені просити допомоги в небайдужих кримчан, щоб виплатити штраф.

Історія Зареми ‒ далеко не єдиний приклад того, як російські силовики затикають роти жертвам репресій. На початку поточного року севастополець Віталій Славіковський отримав два роки умовно за тією ж 282-ю статтею. За версією «прокуратури», він із листопада 2014 року до травня 2015 року розмістив у соціальній мережі «ВКонтакте» «повідомлення агресивного характеру з текстом із ненормативною лексикою». Нібито Славіковський «розпалював» ненависть до вболівальників футбольного клубу «Спартак». Російське видання «Фонтанка» з'ясувало, що севастополець отримав термін за публікацію фривольної картинки із зображенням артиста Михайла Боярськогоз нецензурними написами. За такий «екстремізм» у Криму можна притягнути до відповідальності кого завгодно.

Широка громадськість дізналася про справу Славіковського тільки влітку минулого року, коли матеріали передали до Нахімовського районного «суду» Севастополя. Іншому севастопольцеві Емілю Мінасову дали реальний термін ‒ рік і три місяці колонії-поселення. За інформацією ФСБ, засуджений із березня до жовтня 2016 року «неодноразово поширював у соціальних мережах матеріали екстремістського спрямування». Подробиці справи залишилися нез'ясованими. Родичі засудженого не контактували з журналістами та правозахисниками. Швидше за все, Мінасову запропонували «зізнатися», пообіцяли недовгий термін, загрожуючи сім'ї, щоб вони не спілкувались із пресою.

Громадськість дізнається тільки про найгучніші епізоди російського безправ'я. В основному йдеться про фабрикацію кримінальних справ за «важкими» статтями: «тероризм», «сепаратизм» (так російська «влада» розцінює публічні визнання Криму українським), «заклики до повалення влади» й інші діяння, які чекісти розглядають як посягання на державні інтереси. В інших випадках людей залякують, змушують мовчати, обіцяючи «невеликі» терміни. Судячи з контексту подій, Заремі та її родичам погрожували перекваліфікувати справу за іншою статтею й посадити її за ґрати, якщо інформація щодо справи просочиться до соціальних мереж та ЗМІ.

Українські й зарубіжні правозахисники не можуть простежити точну кількість кримчан, переслідуваних за політичні погляди. У кримському «управлінні» ФСБ, незважаючи на показне беззаконня, не зацікавлені в гучних скандалах. Політичні репресії на окупованій території ‒ серйозна підстава для посилення режиму санкцій. Зокрема й на підставі «Всесвітнього акту Магнітського», який дозволяє владі США запроваджувати обмеження проти російських чиновників і силовиків, запідозрених у порушеннях прав людини. Тодішній президент Барак Обама підписав відповідний закон у грудні минулого року. Відповідальність за незаконні розправи над кримчанами несе, зокрема й вище керівництво силових відомств Росії.

У нинішній ситуації політичні в'язні ‒ швидше тягар, ніж предмет для торгу з Києвом або Брюсселем. Чекісти вважають за краще витискати неугодних жителів за межі півострова. Практика переслідувань у Криму показує, що ФСБ поки що дає можливість фігурантам кримінальних справ, що перебувають у статусі свідків, вільно залишити республіку.

Російська «влада» воліє «бити рублем» по всім, хто не погоджується з окупаційним свавіллям. Противників анексії почали штрафувати ще з весни 2014 року. Найгучніший епізод ‒ зустріч кримськотатарських активістів із народним депутатом України Мустафою Джемілєвим на адміністративному кордоні з Кримом. Вони прорвали оточення силовиків. На територію півострова в'їхати Джемілєву не вдалося. Проти учасників акції фабрикували справи і присудили їм адміністративні штрафи по 30-50 тисяч рублів. Із огляду на неблагополучну економічну ситуацію, такі суми обтяжливі для кримчан. Штрафи в 300 тисяч рублів ‒ ще більш болючий удар по сімейному бюджету. Засудженим доведеться продавати майно, лізти в борги. Родичі, знайомі, колеги й сусіди дізнаються, що потерпілого покарали за «неправильні» розмови в інтернеті. Після таких новин кожен із них тричі подумає, перш ніж писати критичні пости про «владу». Власне, заради цього чекісти й стараються.