Заготівля брухту в Україні скоротилася приблизно на 25%

В Україні немає надлишку брухту, а відкритий експорт загрожує відновленню економіки – ЗМІ

Відкривати вільний експорт металобрухту з України зараз не можна, оскільки надлишку сировини на внутрішньому ринку немає, а розмови про «затоварені склади» не відповідають реальній ситуації. Про це пише «Економічна правда» .

У коментарі виданню директор GMK Center Станіслав Зінченко наголосив, що зупинка металургійних заводів після російських ударів є тимчасовою і не означає, що країні більше не потрібен брухт. «Жодних гір брухту, про які говорять експортери, не існує. А наявні залишки вичерпаються миттєво», – зазначив він.

За його словами, ключова проблема полягає в тому, що в Україні скорочується сама заготівля брухту. До 80% цього ресурсу історично формувалося у промислових регіонах південного сходу, які зараз перебувають під обстрілами або частково окуповані. При цьому за сім місяців 2026 року металургійні комбінати закупили близько 900 тис. тонн брухту – майже стільки ж, як і торік. Водночас заготівля скоротилася приблизно на 25%.

Тому 60 тис. тонн, про які заявляють заготівельники як про «законсервовані запаси», у масштабах галузі є незначним обсягом. До війни Україна збирала близько 4 млн тонн брухту на рік, а один лише «Інтерпайп» у нормальному режимі споживає 1–1,5 млн тонн. «Якщо знімемо квоти і вивеземо сировину, відновлення сталевої галузі стане неможливим», – каже Зінченко.

Категорично проти вільного експорту виступають також у ливарній та металургійній галузі: там називають металобрухт стратегічною і вичерпною сировиною, яка буде критично потрібна для розвитку електрометалургії та виробництва сталі з меншими викидами.

«Нульова квота на експорт була запроваджена після різкого зростання вивезення брухту у 2025 році – на 53%, майже до 500 тис. тонн. Значна частина поставок ішла через Польщу до третіх країн без сплати українського експортного мита. Лише минулого року бюджет через таку модель недоотримав понад 2 млрд грн», – вказує видання.

Водночас у галузі визнають, що повна заборона не обов’язково має бути постійною. Компромісом може стати дозвіл на експорт лише підтвердженого надлишку сировини та за умови, що держава отримуватиме з цього доходи. Також серед можливих механізмів – прозорі квоти або експортні ліцензії через аукціони Prozorro, а також мито, яке стягуватиметься незалежно від країни призначення.

У ливарній галузі також підтримують підхід, за якого спочатку потрібно чітко визначити баланс: скільки брухту утворюється, скільки потрібно металургам і ливарникам та який обсяг має залишатися стратегічним резервом. Лише після цього, наголошують учасники ринку, можна говорити про експорт реального надлишку.

Як відомо, представники брухтозаготівельної галузі нещодавно закликали відкрити експорт брухту, але саме до країн ЄС. При цьому до запровадження заборони на експорт, більшість нашого брухту йшла до Польщі, а вже звідти – до Туреччини, без сплати мита. До України при цьому поверталися лише 104 гривні податків з тонни експортованої сировини.