Газовий прорив. Найпростіший рецепт для України

Вже багато років традиційно «під ялинку» в Україні намагаються закінчити реформи, змінити податки та прийняти доленосні економічні рішення. Так само із видобутком газу та нафти. У нас є 26 днів створити умови для справді газового прориву.

100 років газовидобування: рух у зворотному напрямку?

Попри рапорти про потенціал зростання видобутку газу, треба усвідомлювати, що чудес не буває. Бо вже зараз «Укргазвидобування» і НАК «Нафтогаз України» змушені переглянути свої плани нарощування видобутку. Причина банальна – відсутність відчутних змін у державній регуляторній політиці. Тим не менше, зростання видобутку дійсно зафіксовано. За підсумками 9 місяців 2017 року, збільшення загального видобутку газу склало 3,6% («Укргавидобування»: +3.9%, «Укрнафта»: -12.9%, незалежні видобувники: +5.2%). Такої, хоча і позитивної динаміки не достатньо для досягнення прийнятих цілей до 2020 року. Нагадаю, що за стратегією, приріст має складати 18% по всьому сектору на рік, починаючи з поточного. 

Станом на сьогодні Україна, а саме промисловість, населення та бюджетні організації разом, споживає щорічно приблизно 35 млрд. м³, із них газу власного видобутку із надр України - близько 20 млрд. м³. На відміну від багатьох інших європейських країн, нам повезло із ресурсами - запаси газу складають понад 900 млрд. м³ (третє місце в Європі, оцінка ресурсів перевищує 5.6 трлн. м³). Проте, щороку вилучається лише 2% запасів, коли у світі - не менше 6%.

Мало хто знає, але українці видобувають нафтогазові продукти вже понад 100 років, наприкінці 70-х видобувалося утричі більше газу, аніж сьогодні (68 млрд м³). Тобто, Україна має всі шанси забезпечити себе власним газом за рахунок збільшення видобутку і більш ефективному його використанню. Далі - експорт.

Раніше ми покладались на те, що дружня Росія продає нам газ «дешево», та цілком природньо вирішили не розвивати власний видобуток, а місцями (мова про державний сектор видобутку) ми його майже розвалили.

Нинішня ж логіка нам підказує, що через 10-20 років, природній газ з високою ймовірністю, у нашому регіоні значно втратить актуальність як основне джерело енергії.  Це світовий тренд, на який впливає галопуючий розвиток альтернативних джерел енергії.  Держава та її населення має бути зацікавлене у швидкому нарощуванні видобутку українського газу. Крім того,  зростання власного видобутку - це більше податків, більше робочих місць, більше зарплат, ВВП і т. д. Треба просто створити умови, при яких інвестиції з’являться в  секторі та почнуть перетворювати потенційни ресурс під землею в реальний актив  для суспільства.

Газовий прорив можливий лише за принципово більшого масштабу інвестицій (з поточних $0,5 млрд. до $2 млрд. на рік).

Чи варто державі самій вкладати такі величезні кошти у достатньо ризикований сектор? 

На жаль, зараз Україна не має таких коштів. Треба якомога більше залучати приватних інвестицій і більш ефективно використовувати ресурси державних компаній. Крім того, нам потрібні не просто самі гроші, скільки масове залучення «кваліфікованих» інвестицій, що прийдуть із сучасними технологіями видобутку та розвідки.

Саме через брак застосування провідних технологій, темпи вилучення газу в Україні є низькими. Впевнена, що нам необхідні нові гравці з сучасними технологіями, завзятістю  та інвестиціями готовими до високого ризику. Бажані і великі міжнародні видобувні компанії, адже вони - це стабільність на роки, інтелектуальний потенціал та «масштаб», який конче потрібний Україні у складних проектах. 

Щоб досягти значно більшої динаміки видобутку необхідно реалізувати мінімальний план дій, без якого неможливий прорив у частині збільшення видобутку газу в Україні:

1. Держава повинна активно пропонувати нові об’єкти для розвідки та видобутку газу та створити умови для ефективної розробки вже існуючих ліцензій.

Проблема: Пропозиція інвестицій є завжди реакцією на активну пропозицію з боку держави та приватного сектору конкретних об’єктів інвестування (нові та існуючі ділянки видобутку газу) та створення привабливих умов для інвестування. Сьогодні цього немає. За минулий рік не було проведено жодного аукціону (за три роки 75% спецдозволів Держгеонадра видала поза аукціонами), а політика цього регулятора не відповідає очікуванням інвесторів та є незрозумілою для них. Значна кількість ліцензій не розробляється ефективно або не розробляється зовсім (проблема «сплячих ліцензій). Це відбувається через брак інвестиційних коштів у власника або через проблеми із дозвільною системою.

Запропоновані Кроки:

• Якнайшвидше проведення кількох знакових пілотних аукціонів великих ділянок під особистим патронатом президента/прем’єра, які відновлюють довіру інвестора.
• Відкриття геологічної інформації (прийняття урядового акту, проект змін розроблений та опублікований на сайті Мінприроди) та затвердження «агресивної» програми видачі нових ліцензій Держгеонадр («масова пропозиція нових ліцензійних ділянок с боку держави).
• Впровадження механізму продажу ліцензій, які вже видано на вторинному ринку. Здійснення реального контролю і реагування із боку держави щодо ліцензій, які видані, але по ним не ведеться жодної роботи.

Діючий  податковий режим є економічно непривабливим (середня рента в Європі – 12%, в Україні 21%) та заплутаним (11 видів ставок ренти) з низкою  викривлень та невідповідностей (конденсат оподатковується вдвічі більшою ставкою, ніж нафта, угоди про розподіл продукції мають подвійне оподаткування).

Через події останніх років податковий режим сприймається як нестабільний та не прогнозований (за три роки ставки ренти змінювалися п’ять разів).

Для великих компаній, які орієнтуються на угоди про розподіл продукції не зрозумілим є підхід до ренти за цими угодами. Найбільш бажаним став би перехід на додатковий спеціальний податок на прибуток для видобутку, але зважаючи на те, що зараз йдуть обговорення всієї податкової системи країни, то на найближчий час для галузі потрібна оптимізація хоча б уже існуючих податків (рента), якщо не буде можливості змінити систему докорінно.

Запропоновані кроки з метою стимулювання нових інвестицій:

• запровадження стимулюючої ренти на нові газові свердловини, що почали буріння в 2018 році) у комбінації із впровадженням 10-річної стабілізаційної умови для такого податкового режиму;
• приведення розміру ренти на газовий конденсат у відповідності із рівнем оподаткування нафти (14%/29%);
• чітке фіксування ставки мінімальної ренти по угодам про розподіл продукції.

Складна дозвільна система не дає можливості оперативно починати буріння та розробляти родовища (до трьох років з  часу отримання ліцензії до початку буріння свердловини). Це стосується як державних, так і приватних компаній.

Запропоновані кроки: Спрощення оформлення введення нафтогазових родовищ у промислову розробку та вирішення питань землевідведення, пов’язаних з бурінням свердловин (прийняття законопроекту 3096-д) та зміни неконструктивних можливостей Облрад перешкоджати погодженню проектів розробки родовищ.

Всі ці ініціативи вже загальновідомі відомі уряду. Але поки що всі тільки говорять про потенціал збільшення видобутку, або покладаються на чудо-чудесне. Але чудеса не можуть бути основною стратегії, і держава повинна більш системно та методично підходити до формування передумов залучення інвестицій у таку технологічно складну і капіталомістку галузь. Без виконання цього плану ми і далі будемо залежними від імпорту, а наш власний газ залишатиметься під землею. 

Ольга Бєлькова

народний депутат України, для «Главкома»