Марія Матіос: «Не знаю, що вони шукають в зв’язку із фалосом»

Ще одна дивакувата історія з нашого сьогодення: відома українська письменниця Марія Матіос опинилася в центрі уваги правоохоронних органів. Про це сама письменниця в середу написала у відкритому листі до Генпрокурора. За її словами, 17 грудня працівники львівської міліції за дорученням ГПУ розшукували її у видавництві «Піраміда», щоб вилучити з продажу примірники книги Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії», що визнана «Книгою року-2010». А 11 січня вже цього року працівник міліції Печерського району Києва робив обхід будинку, в якому родина Матіос колись винаймала квартиру, і розшукував письменницю, демонструючи її колишнім сусідам розпорядження Генпрокурора та ксерокопії сторінок вищезгаданої книжки.

Матіас в своєму листі на ім’я Генпрокурора назвала такі дії правоохоронців «неприпустимими з точки зору здорового глузду та професіоналізму їхніх виконавців, а також як такі, що принижують мою людську честь, гідність і моє письменницьке ім’я, створюють дискомфорт моїй родині та близьким».

Реакція на лист з боку міліції була швидкою. В повідомленні ВЗГ ГУМВС України в Києві йшлося про те, що міліція виконує доручення Генпрокуратури. Та в свою чергу реагує на депутатський запит нардепа від КПУ Петра Цибенка, що звернувся щодо «правової оцінки висловлюванням, які допускає авторка у тексті своєї книги «Вирвані сторінки з автобіографії» у бік меморіальних пам’ятників радянським воїнам». Висловлювання, що збентежили депутата, – це порівняння письменницею пам'ятника перемоги у столиці із фалосом.

Вже сьогодні «Главком» поспілкувався з Матіос і з’ясував, що, незважаючи на увесь здійснений галас, саму письменницю ніхто «з органів» й досі не турбував.

– Мені пише і дзвонить весь світ, доведеться, мабуть, телефон поміняти, але з правоохоронних органів ніхто не звертався, – дивується Матіос. – Звичайно, не обов’язково по телефону, можна повістку прислати, але зателефонувати, здається, найпростіше.

Ви самі вже зрозуміли, що відбувається?

Після міліцейської відповіді, яка заслуговує на психіатричну, філологічну та всі можливі розумові експертизи, мені все стало зрозуміло. З’ясувалося, що ще в листопаді депутат-комуніст Цибенко направив Генеральному прокуророві листа з вимогою дати правову оцінку моїй книзі. Звернутися до Генпрокурора з приводу книги – це взагалі… У грудні працівники міліції прийшли у видавництво, що друкує мої книжки у Львові, і розшукували мене. А я живу в Києві 14 років, і нічого там мене шукати. Я друкуюся ще в Австралії, Америці, Німеччині, чого там вони мене не шукали? На хуторі ще можна мене шукати, де я народилася. А позавчора вони прийшли в дев’ятиповерховий будинок на Печерську, де наша сім’я винаймала квартиру і звідки останній раз з’їхала 2003-го року. Дзвонили в кожну квартиру і розшукували. Про це мені сказав один з тих, до кого вони прийшли, змушуючи підписувати там свідчення. Що вони шукали у зв’язку з книгою в цьому будинку, я не знаю. Чому вони не скажуть: прийдіть до нас або ми до вас прийдемо і поговоримо про літературу, про фалос, не знаю, яка ще потреба є в сучасних органів поспілкуватися з письменником?

Це все створює нервозну обстановку. Чи в Києві міліція розкрила вже всі вбивства, пограбування, зґвалтування і нема їм що робити? Навіщо створювати таку сюрреалістичну абсурдну ситуацію, яка після вчорашнього коментаря міліції обернулася тим, що до мене озвалося сім іноземних держав – Америка, Росія, Ізраїль, Польща, Франція і так далі, включно з дипломатами, з пропозицією підтримки. Мені ніякої підтримки не треба. Я маю читачів, почуваюсь в Україні комфортно, як письменник, і в мене тут немає ніяких проблем з книжками – мені їх ніхто не повертає, не кидає в голову і таке інше. Я пречудово себе почуваю в будь-якому регіоні Україні зі своїми книжками – нещодавно ось з Запоріжжя повернулась за тиждень до Нового року. Якби була там пізніше, може, мене б до вибуху пам’ятника прив’язали, не знаю.

А як ви для себе пояснюєте такі дії міліції? Яку саме інформацію вона може збирати?

Це треба в міліції питати. Не знаю – може, сліди мої шукають або запах моїх парфумів восьмирічної давності, може, лишився на сходах будинку. Не знаю, що вони шукають в зв’язку із фалосом. Я написала в автобіографії, що ми жили свого часу в будинку навпроти «київського фалосу» – пам’ятника Перемоги. Ось і вся моя провина перед ветеранами. До речі, Цибенко має такий же стосунок до ветеранів ВВВ, як я до дослідження Місяця.

На яку реакцію ви розраховували, коли відправляли листа Пшонці?

Я хочу, щоб пояснили цей абсурд. Я оприлюднила цю інформацію, тому що абсурдність і сюрреалістична картина цих дій така очевидна, що навіть моя письменницька фантазія не може нормально розпорядитися цією інформацією, щоб її витлумачити з точки зору здорового глузду. Тому що це було доручення Генпрокуратури міліції збирати відомості. Мене цікавить, які саме це відомості?

Ваш брат – екс-голова СБУ у Львівській області. Ви не намагались з’ясувати, що відбувається, своїми каналами?

Він ще про це і не знає, бо знаходиться у відпустці. І, знаєте, я мухи від котлет відрізняю: СБУ тут ні до чого, тут фігурують Генпрокуратура та МВС.

Ви очікували, що на вашу підтримку виступлять українські політики?

А я не бачила, до речі, реакції. Знаєте, я не є людиною, що прив’язана до Інтернету, і не відслідковую інформацію. Тільки електронну пошту. А хто підтримав?

Яценюк, Кириленко…

Нормальна реакція молодих модерних політиків, які, очевидно, читають мої книжки. Цибенко точно не читав. А це ж автобіографічна книжка, де я відповідаю за кожне слово, і маю право на письменницьку фантазію, метафору. Це психіатрам, мабуть, треба коментувати, а не мені.

До речі, дуже багато людей, коли почалася вся ця історія, розцінювали її, як піар, але, мабуть, ризиковано було б піаритись правоохоронними органами. Не треба мені зайвої відомості такими речами, і це тільки недалекі люди можуть так розцінювати ситуацію. Але після того, як міліція все пояснила, всі запитання зникли, а для мене стало зрозуміло, звідки ростуть ноги.

І все ж таки ви не будете заперечувати, що популярність ваших книжок може зрости після цього скандалу…

Я належу до п’ятірки авторів в Україні, які, скромно скажу, мають дуже добру репутацію як письменник і дуже велику читацьку аудиторію. Загальний наклад моїх книжок – понад 300 тисяч екземплярів, що для України фантастична цифра. Мене в цій ситуації не цікавить, наскільки зросте мою популярність. Хтось буде шукати цю книжку чи іншу, щоб дізнатись, навколо чого сир-бор. Але я не люблю епатажу і скандалів і не люблю таким чином приходити до читача.

Фото webavangard.com.ua