Юрій Одарченко: У київській «Батьківщині» жодних радикальних реформ не буде

Заступник голови фракції БЮТ, голова підкомітету з питань регіональної політики парламентського «комунального» комітету, голова Херсонської обласної організації партії «Батьківщина», а з минулого тижня – ще й в.о. керівника столичного партосередку. Важко повірити, але все це – посади однієї людини, 50-річного бютівця Юрія Одарченка.

Після відходу від партії багаторічного керівника київської «Батьківщини» Анатолія Семиноги (його було виключено з фракції БЮТ після голосування за недавні зміни до Конституції), саме херсонець Одарченко несподівано став в.о. голови київських бютівців. У першому на цій посаді інтерв’ю він кілька разів підкреслює, що зараз лише входить в курс справ, і на всі питання щодо нинішнього стану ввіреної йому організації зможе відповісти дещо пізніше. «Главком» же, в свою чергу, намагався вивідати, чи має Юрій Віталійович готову довгострокову стратегію розвитку організації, чи є лише перехідною фігурою, місцеблюстителем, який наведе лад у рядах столичного БЮТ, а тоді – передасть його у руки повноцінному керівнику. Від самого Одарченка пряму відповідь на це питання отримати важко: він каже, що не думає про неминучий вибір між Києвом і Херсоном, але налаштований на важку роботу на усіх посадах, які на разі займає...

Зрештою, багато що у цьому відношенні залежатиме і від самої Юлії Тимошенко. Стикнувшись з проблемами у Києві, вона... пішла стопами Віктора Януковича, призначивши «на столицю», людину, стосунок якої до Києва є досить умовним, зате якій вона особисто повністю довіряє. Але чи стане цей підхід ефективним в умовах, коли столична парторганізація перебуває у кризовому стані, колись могутня фракція у міськраді розколота, і ситуація вимагає від керівництва «Батьківщини» швидких професійних дій для відновлення життєздатності її київської організації?

-- Моє призначення відбулося на основі розпорядження Юлії Володимирівни Тимошенко

Ваше призначення на посаду в.о. голови Київської організації партії «Батьківщина» було, м’яко кажучи, несподіваним. Коли, за яких умов, і від кого ви отримали цю пропозицію, і коли організація отримає повноправного голову без префікса «в.о.»?

Моє призначення на посаду в.о. керівника міської партійної організації відбулося на основі розпорядження Юлії Володимирівни Тимошенко. Повністю легітимний голова організації з’явиться після того, як його оберуть на відповідній партконференції. Я, маючи певний організаційний досвід, взагалі бачу своє призначення в тому, щоб відповідним чином організувати ті процеси, які на даному етапі відбуваються в партійній організації, і вивести її на конференцію. А кого вже люди оберуть на ній своїм головою – мене чи когось іншого, – буде видно на конференції Київської міської організації.

Але ви настроєні претендувати на посаду повноправного голови?

Я не хочу забігати наперед, і буду дивитися, як складатимуться обставини. На сьогодні я є заступником керівника фракції в Верховній Раді, я очолюю Херсонську обласну організацію партії. Тобто обов’язків багато.

Як ви думаєте, чим керувалася Юлія Володимирівна, коли запропонувала очолити київський осередок саме вам?

Я думаю, в основу такого рішення лягло те, що, по-перше, я у Верховній Раді працюю в комітеті, який займається, зокрема, комунальними та житловими проблемами, характерними для міста Києва. Крім того, як заступник голови фракції я займаюся координацією депутатського корпусу в плані роботи на округах. Повністю новою людиною для Києва мене теж назвати не можна: в ході останніх виборів міського голови я очолював наш виборчий штаб по Шевченківському району – у мене є певна історія стосунків з партійною організацією.

Наскільки мені відомо, моє призначення виконуючим обов'язки не викликало жодних негативних емоцій у голів районних партійних організацій, більше того, всі вони рекомендували мене на цю посаду. Мені здається, що ініціатива щодо мого призначення спочатку виникла в районних парторганізаціях, а вже далі розпорядження було підписане Юлією Володимирівною.

Кажуть, що всередині вашої політичної сили відбувалася справжня конкуренція за посаду голови Київської парторганізації. Як би ви окреслили свої стосунки з тими людьми, яких називали ймовірними претендентами на це крісло, зокрема, з Володимиром Бондаренком і Миколою Томенком?

У мене з ними рівні стосунки. Мені вони не казали, що хотіли стати головою Київської організації, і я, відповідно, навіть не відчув, що за цю посаду відбувається якась боротьба. Можливо, якісь розмови з цього приводу хтось і провадив, але я особисто в них жодної участі не брав.

Але погодьтеся, що збоку досить дивно виглядає, що низовий актив, районні організації висунули у свої керівники не когось з тих людей, які системно працювали в Києві не один рік, а, по суті, абсолютно нову людину...

Я вже говорив, що мав певний стосунок до київської парторганізації ще з часів кампанії 2008 року, і я вдячний, що своєю роботою викликав у наших активістів повагу і довіру. Крім того, тут, мабуть, спрацював той факт, що я – член партії “Батьківщина». Все-таки, можуть у наших партійців бути певні ревнощі з приводу того, що таку велику і важливу партійну організацію, як київська «Батьківщина», міг очолити виходець з іншої політичної сили.

Тим не менше, коли ви збираєтесь провести конференцію Київської парторганізації?

Я думаю, вона може відбутися протягом двох-трьох найближчих місяців.

Які зміни до того мають відбутися з київською «Батьківщиною»? Яких першочергових реформ вона потребує?

Модним словом «реформи» зараз часто користуються, аби прикрити свої негаразди, невміння організувати роботу чи небажання працювати. У нас, думаю, жодних радикальних реформ не буде. Потрібно просто нам всім закатати рукава, налагодити роботу з виборцями, залучити до цього всіх депутатів Верховної і міської ради. Зараз, коли до парламентських виборів ще залишається достатньо часу, у нас є можливість серйозно попрацювати у цьому напрямку.

Очевидно, що перше, що б ви мали зробити, прийшовши на посаду, – це своєрідний аудит того господарства, яке ви отримали. Як би ви оцінили нинішній загальний стан вашої партії у місті Києві?

Я не хочу зараз критикувати роботу Київської міської організації «Батьківщини» – у ній справді були як позитивні, так і негативні сторони. Головне – що наша партія має чітко побудовану структуру, має дуже серйозний актив однодумців. Звичайно, як і в кожній партії, у нас є люди більш активні і менш активні, сильніші і слабші. Але питання стоїть так, що, людей треба трохи організувати, можливо, когось і поміняти, і все у нас буде в порядку.

А от наші джерела кажуть, що останнім часом матеріальний стан партії, м’яко кажучи, залишає бажати кращого, що районні організації практично не працюють, у міській організації не вистачає грошей на найнеобхідніше, людей скорочують...

По-перше, я б не перебільшував значення цього питання. По-друге, тих членських внесків, які ми отримуємо, і за рахунок яких існує наша партія, вистачає для того, щоб партійні організації нормально функціонували. А те, про що ви кажете, – це, можливо, якісь перебільшення чи плітки.

Опишіть своє загальне враження від морального клімату у київській «Батьківщині». Як люди сприйняли те, що їхній багаторічний керівник з тих чи інших причин залишив партійні ряди?

Не перший рік працюючи в партії, я можу сказати вам, що у деяких керівників, не кажучи вже про рядових членів партії, виникають моменти, коли вони просто втомлюються від цього процесу. Саме з цієї втоми і беруться рішення, подібні до тих, яке прийняв для себе Анатолій Іванович Семинога.

Таке життя: втомлені відходять, інші підходять, процес триває. Я не бачу в цьому жодної трагедії. Як керівник обласної партійної організації я можу сказати, що зміна деяких керівників районних партійних організацій – це абсолютно природна річ, яка просто повинна відбуватися у партійній структурі. Якщо цього не відбувається, партія серйозно деградує, бо всередині неї виникає щільний клубок кругової поруки.

Те, що після відходу керівника “Батьківщини» у Києві тут не відбулося жодних катаклізмів, жодних демаршів – я думаю, найкраще свідчить про те, що наш колектив здоровий і здатний виконувати серйозні завдання.

Чи консультуєтесь ви з приводу якихось оперативних питань керівництва партійною організацією з Анатолієм Семиногою?

Ви знаєте, для мене немає нічого нового в цій роботі. По суті, Херсонська обласна організація, яку я дуже добре знаю, приблизно така сама за кількістю членів і за кількістю партійних організацій, як і Київська міська. Районний актив і міський апарат партії я досить добре знаю, ставлюся до цих людей з повагою, і впевнений, що у мене налагодиться нормальна, серйозна співпраця з ними.

Стосовно ж Семиноги... Ви знаєте, я, звичайно, не схвалюю його голосування за поправки до Конституції. Але попри все, що відбулося, я не можу не визнати, що, відійшовши від нашої політичної сили і від партійної організації, він не опустився до озвучування якихось пасквілів на нашу адресу та до інших речей, до яких вдавалися інші наші колишні однопартійці. І це викликає у мене певну повагу...

Чи відповідають дійсності чутки про те, що київська «Батьківщина» готується до повної перереєстрації своїх членів?

Питання перереєстрації членів періодично виникає в кожній партійній організації. І, хочу підкреслити, це нормально. Рух людей у будь-якій партії – це природній процес: хтось з партії виходить, хтось до неї входить.

У Києві перереєстрації членів «Батьківщини» як якогось серйозного дійства, з видачею нових партійних квитків, не буде. Ми проведемо звірку членів партії, свого роду виявлення найактивніших її членів для того, щоб залучити їх до виконання різних завдань, які зараз стоять перед партією.

В чому буде полягати процедура цієї звірки? Ви збиратимете всіх членів партії в одному приміщенні чи обдзвонюватимете кожного з них?

Наша партійна структура передбачає наявність низової ланки партійних організацій – первинних партійних організацій. На обліку кожної з цих структур перебуває по 100–150 членів партії. Відповідно, керівник кожної первинки повинен буде ще раз впевнитися, з ким з «його» людей можна активно співпрацювати, хто бере обмежену участь у партійному житті, а хто просто нам співчуває. Мова йде саме про такий процес.

А звірку керівників первинних чи районних партійних організацій ви проводити будете?

А їм не потрібно проводити звірку, бо вони і так перебувають у постійному контакті з міською партійною організацією, вони постійно працюють. Звичайно, хтось працює краще, хтось дещо гірше, але це природно...

Тобто, я так розумію, можна очікувати певних кадрових перестановок на рівні керівників низової і районної ланки?

На цей четвер у нас заплановане проведення бюро, і, власне, на ньому ми призначимо нових виконуючих обов'язки керівників деяких партійних організацій, які сьогодні цього потребують.

Новими керівниками будуть кияни, чи ви, як Джарти в Криму, приведете на посади своїх земляків з Херсона?

Я чітко налаштований на співпрацю з колективом, який існує в Київській партійній організації. Я досить добре знаю цей колектив, наш актив у столиці налічує близько 30 тисяч членів партії, серед яких є дуже багато здібних і активних людей, тож я впевнений, що ми знайдемо нових керівників саме у цьому середовищі.

-- «Ближче до виборів у Київську міську раду, районні ради у Києві будуть відновлені»

Ви вже зустрічалися з фракцією «БЮТ-Батьківщина» в Київраді?

Я був присутній на сесії, яка відбувалася минулого тижня. Мені хотілось відчути фракцію, відчути її членів, власне, на сесії. Певне враження я склав.

Яке?

Я задоволений фаховістю виступів членів нашої фракції. Саме наша фракція підняла питання про те, що працівникам бюджетної сфери не виплачуються соціальні надбавки Кабміну, які кияни отримували протягом багатьох років, і дуже приємно, що це питання знайшло позитивний відгук фактично у всіх депутатів Київради. У мене взагалі склалося враження, що у цьому питанні весь депутатський корпус, по суті, перейшов у опозицію до представника Адміністрації Президента Олександра Попова.

Вже найближчим часом ми будемо виходити і на інші потрібні Києву і киянам проекти рішень. Наприклад, саме ми будемо вносити проект положення про виділення земельних ділянок фізичним особам, адже в Києві, як, до речі, і в інших містах України, досі не існує такого положення. По суті, земельні ділянки виділяються лише тим фізичним особам, які є якимось чином причетними до влади. Ми у своєму проекті запропонуємо правила гри, в рамках яких, у разі їх ухвалення депутатами, повинна буде рухатися і київська виконавча влада.

Крім того, мені здається, що абсолютно доречно ініціювати дискусію про відновлення існування районних рад у місті Києві. Вирішуючи це питання на політичному рівні, Партія регіонів виходила лише з того, що в Києві підтримка їхньої політичної сили слабка. Але хочу нагадати, що в Донецьку районні у місті ради існують, і місцева влада цілком задоволена ними...

І як ви, перебуваючи в опозиції, зможете посприяти відновленню у Києві районних рад?

Думаю, всі вже встигли відчути, що ці органи потрібні Києву. Можливо, сьогодні ще не час для ініціювання цієї дискусії, але впевнений, ближче до виборів у Київську міську раду, районні ради у Києві будуть відновлені. Зрештою, для того, щоб відновити райради, потрібно лише рішення Київської міської ради...

Тобто ви не виключаєте, що одночасно з виборами до Київради можуть відбутися ще й вибори до відновлених районних рад?

Я на 90% впевнений, що так воно і буде. Крім об’єктивної потреби у таких органах, потрібно брати до уваги ще й депутатський інстинкт самозбереження. Багато з депутатів Київради усвідомлюють, що далеко не всі вони зможуть пройти до її наступного скликання, а такий політичний майданчик нижчого рівня як районна рада, дозволив би їм зберегти певний статус, вплив і присутність у суспільному чи політичному житті. Впевнений, що цей фактор теж спрацює.

Як ви визначаєте для себе: хто винен у тому, що на місці другої за величиною фракції, якою БЮТ був на початку нинішньої каденції Київради, утворилися три нечисельні уламки колись могутньої політсили?

Я не був причетним до процесу діяльності фракції БЮТ у Київраді, тому чіткої інформації з цього приводу не маю. Але процеси, з якими я стикався на рівні того самого Херсона, доводять, що коли життя ставить людину перед іспитами, то далеко не кожен здатен нести на собі ці «тяготы и лишения». Багато людей обирають шлях компромісу з собою, з зовнішніми обставинами і приймають відповідне рішення.

Навіть у Верховній Раді серед колишніх голів наших обласних партійних організацій, які зараз стали «тушками», були люди, які хрестилися і божилися, що ніколи нічого подібного не зроблять, але все одно попереходили до більшості з якихось особистих мотивів. Що ж, значить, це люди слабкі. Дуже складно розібратися, що є всередині у людини, якими є справжні мотиви тих чи інших її дій. Гріхи часто бувають дуже прихованими.

Саме це у нас відбулося і у Верховній Раді, і в Київській міській раді, і в інших радах. Одна справа – якби ми були у владі, то це б виступало певним стабілізатором для наших фракцій...

Але фракції Партії регіонів у міських радах і у парламенті не сипалися, навіть коли вони були в опозиції...

Я вважаю, що стабілізатором їхньої вертикалі є «воровская порука»: коли кожен краде на свому рівні і прагне законсервувати цю ситуацію. Ми такі стабілізатори використовувати не можемо. А державність, ідейність – це для нашого суспільства, на жаль, недостатньо вагомі речі, аби впливати на політичну поведінку багатьох депутатів у багатьох радах. Державність і демократія в Україні молода.

А, можливо, говорячи про процеси, які призвели до розвалу фракції БЮТ у Київраді, треба вести мову про спосіб формування виборчих списків до міськради? Тоді, у 2008 році, наскільки я пам’ятаю, коли мова заходила про місце у вашому списку до Київради, то обізнані люди говорили, що «ціна питання» складає від 2 до 5 мільйонів доларів...

У ході тих виборів я був керівником штабу БЮТ у Шевченківському районі і особисто був свідком процесів залучення кандидатів у депутати. Я можу впевнено казати, що подібних розмов про гроші з ними ніхто не вів. Можливо, кандидати в депутати могли витрачати якісь особисті кошти в процесі агітації, і це нормально. Але те, про що говорите ви, – це більше плітки, ніж дійсність.

Чи будете ви як керівник міської організації партії робити щось для того, щоб, можливо, знову консолідувати фракцію БЮТ і сформувати з існуючих уламків велику потужну партійну фракцію у Київраді? Чи це – безперспективне заняття?

Я не настільки досконало володію ситуацією, щоб зараз дати чітку відповідь на це питання. Але, у будь-якому разі, потрібно розуміти, що якщо люди раз пішли на такі речі, як відкол від фракції, то ми вже не можемо покладатися на них надалі. Можливо, ми можемо обговорювати з ними питання якихось ситуативних спільних дій, але взаємодія з ними на серйозній довгостроковій основі повернення цих людей в лави нашої партії, на мою думку, неможливі в принципі.

Близько половини депутатів нинішньої фракції «БЮТ-Батьківщини» у Київраді називають близькими до Анатолія Семиноги. Крім того, у її лавах є, як кажуть, креатури Володимира Бондаренка, Миколи Томенка... Чи є у вас бодай якісь важелі впливу на позицію членів цієї фракції? Чи не нагадує вам ваше призначення історію з тим, як В’ячеслава Кириленка колись призначили головою «Нашої України», але не дали йому фактично жодних важелів впливу на ситуацію у цій політсилі?

Мені здається, що будь-який авторитет будується на базі спільних дій і власних позицій. Я сподіваюсь, що мої спільні з членами нашої партійної організації дії будуть працювати на підвищення мого авторитету.

Крім того, у нас, в “Батьківщині», всі депутати тієї ж Київради повинні виконувати рішення бюро. Якщо рішення бюро не виконується, то це може мати для цих депутатів певні наслідки в плані подальшого перебування у партії або ж подальшої причетності до списку “Батьківщини» в Києві. Адже вже сьогодні у нас відбувається процес закріплення потенційних кандидатів у депутати Верховної Ради і Київради за конкретними округами, і сьогоднішня поведінка наших партійців досить чітко покаже нам, чи можемо ми на них розраховувати надалі. Якщо наших надій не виправдає одна людина, на її місці вже завтра може з’явитися інша...

Річ у тому, що я впевнений: сьогодні люди бачать розвиток України саме таким, як це пропонує Юлія Володимирівна і партія “Батьківщина». І люди підтримуватимуть цей вектор, незалежно від того, буде на конкретній партійній посаді Одарченко, Іванов чи Петров. Моє призначення на нинішній посаді полягає у тому, щоб утворити в Києві таку організаційну структуру, яка б могла цим настроям людей давати можливості, певний канал виявлення у політичному руслі. Бо якщо суспільні настрої не зможуть проявитися в рамках, організаційно забезпечених конкретною партійною структурою, то ці настрої так і залишаться на кухнях.

Чому зараз Янукович так тисне на Тимошенко і на весь партійний актив “Батьківщини»? Тому що він розуміє, що єдиною великою, серйозною організаційною машиною, яка може організувати настрої людей і змінити владу в Києві чи в Україні, є саме “Батьківщина». Тому його основним завданням, і в масштабах всієї України, і в масштабах Києва чи інших регіонів України є знищення Тимошенко й активу “Батьківщини». Якщо це йому вдасться, він, в умовах повної відсутності серйозних конкурентів, зможе безроздільно володарювати в Україні.

Але я впевнений, що це йому не вдасться. Зараз проти нього працює і внутрішня, і зовнішня кон’юнктура. Зрештою, ми всі ходимо в магазини, і бачимо, що там відбувається. Його реформи, по суті, передбачають зміну в Україні типу цивілізації, але він, в силу відсутності фундаментальної історичної та економічної освіти, просто не усвідомлює усієї складності цього питання. Тому я впевнений, що рано чи пізно він дуже серйозно спіткнеться і, як наслідок, втратить владу.

Ходять чутки, що частина членів фракції «БЮТ-Батьківщина» у Київраді на чолі з Миколою Лук'янюком (голова Подільської районної і перший заступник голови Київської міської організації «Батьківщини», якого називали правою рукою Анатолія Семиноги – Ред.) мають настрої відійти від фракції. Кажуть і про те, що вони можуть долучитися до створення у Київраді фракції, що орієнтуватиметься на Арсенія Яценюка...

Це неправда. Я впевнений у тому, що Лук’янюк, незважаючи на його хороші особисті стосунки з Семиногою, ніколи не піде на подібні речі. Він у нас в партії давно, і я знаю його як серйозну, ідейну людину, просто не здатну на подібні речі.

Тобто кадрові перестановки, про які ми згадували, Лук’янюка не зачеплять?

В якійсь мірі зачеплять. Лук’янюк більше зосередиться на роботі першого заступника голови міської і складе з себе обов'язки керівника Подільської районної партійної організації, тому що настільки серйозне навантаження йому просто буде складно нести.

Крім того, актив партії буде рекомендувати його як одного з кандидатів в депутати від нашої партії до Верховної Ради по мажоритарному округу. Я впевнений, що Лук’янюк – це людина, яка не вийде за певні рамки, людина, яка має совість і яка буде працювати не через те, що на якійсь посаді перебуває Семинога чи Одарченко, а тому що щиро поділяє сповідуваний нашою партією вектор розвитку держави.

Якщо партія «Батьківщина» заявляє про свою опозиційність, зокрема, чинній київській владі, то як ви поясните перебування на посаді заступника голови Солом’янської РДА нещодавно затриманого, а згодом відпущеного Владислава Ярцева?

Мені важко це коментувати, я не маю повної інформації на цю тему...

Але погодьтесь, що перебування представника опозиційної партії у владі виглядає досить дивно. Наскільки я знаю, деякі обласні організації «Батьківщини» ухвалили рішення про відкликання з владних структур усіх своїх партійців – незважаючи на рівень їхнього професіоналізму чи хороші стосунки з керівниками...

Я не давав би якого конкретного рецепта вирішення цих питань. Є люди, які мають сміливість, честь і гідність відстоювати власні патріотичні та професійні позиції навіть за нинішньої влади.

А щодо Владислава Ярцева – то тут потрібно коментувати якісь його конкретні дії. Сам факт його перебування у владних структурах зовсім не свідчить про те, що він є якимось запроданцем.

Чи слідкуєте ви за долею Ярцева?

На жаль, зараз я завантажений іншими питаннями і не володію достатньою інформацією на цю тему. Але, звичайно, всі події навколо нього я розцінюю як спробу тиску на заступника голови нашої фракції у Верховній Раді Андрія Кожемякіна (Владислав Ярцев є родичем Кожемякіна – Ред.), намагання влади обмежити його активну парламентську діяльність будь-яким чином, навіть через арешт його родичів. Зрештою, цей сценарій уже випробуваний владою на прикладі Василя Онопенка і Євгена Корнійчука, там була така сама ситуація...

-- «Жодних відчутних результатів роботи Попова в КМДА, крім підвищення тарифів, ми не бачимо»

Чи маєте ви у процесі своєї розбудови київської парторганізації сталий контакт з Юлією Тимошенко? Чи можете ви, приміром, подзвонити їй у будь-який момент з проханням допомоги чи поради у своїй поточній діяльності?

Юлія Володимирівна чітко контролює процеси, які відбуваються у київській парторганізації. Можу сказати, що я завжди мав можливість безпосереднього контакту з нею і в якості заступника голови фракції, і як голова обласної партійної організації, і тим паче як в.о. керівника київської організації партії.

Чи говорила вам Тимошенко, якою вона хоче бачити київську організацію «Батьківщини»? Чи є у неї усвідомлення того, що столичний осередок має відрізнятися від інших організацій «Батьківщини» здатністю швидко мобілізувати і вивести на вулицю велику кількість людей у випадку відповідного розвитку подій у державі?

Головне завдання, яке стоїть перед керівництвом київської організації партії, – це створення чітко вибудуваної структури, в яку будуть залучені найкращі члени нашої партії. Ми повинні мати прямий зв’язок з кожним членом нашої партії, а через них – з усіма верствами населення.

Побудова партії на ідейній демократичній основі – це дуже складна річ. Я впевнений, що партія “Батьківщина» на сьогодні є єдиною політичною силою, яка ставить перед собою таке завдання і наполегливо працює над його вирішенням.

Ми залучатимемо на керівні посади у нашій партії найбільш спроможних активно працювати людей. Адже якщо ставити на ці посади, умовно кажучи, «спонсорів», то це нічим не відрізнятиметься від підходу, який сповідується іншими партіями. А це значить, що й наша партія нічим не відрізнятиметься від решти...

Але чекайте. Здається, до недавнього часу розбудова «Батьківщини» у тому ж Харкові велася саме так – партійні структури фактично співпадали з бізнес-структурами Олександра Фельдмана...

Я не знаю, як будувалася «Батьківщина» у Харкові, я можу відповідати за Херсон. Та й, зрештою, Фельдмана сьогодні у наших рядах немає...

Розбудову нами справді демократичної, виборної партійної структури я вважаю одним з елементів побудови в Україні демократичного суспільства. Якщо слово «демократичне» людям вже набридло, то я опишу це суспільство по-іншому: як братство людей, здатних обирати собі владу, мають власну гідність і можуть боротися за свої права. Ось таку задачу я зараз бачу основною для себе.

Повертаючись до вашого питання, звичайно, ми завжди були здатні проводити будь-які масові акції. Але я впевнений у тому, що Юлії Володимирівні не потрібно буде вживати жодних зусиль для організації будь-яких масових заворушень. Як не сьогодні, то завтра після походів до магазинів і пенсійних реформ, люди самі будуть збиратися і гуртом відстоювати свої права. Допомога партії «Батьківщина» їм, за великим рахунком, у цьому буде непотрібною.

Ви проводите якісь соціологічні заміри у місті Києві? Яким приблизно є відсоток вашої підтримки у столиці?

Я не можу дати вам цієї інформації. Я ще навіть тиждень не виконую обов’язки голови київської організації, тому хотів би, щоб ви давали мені відповідні поблажки (сміється)...

Кого ви вважаєте своїм головним конкурентом на тому електоральному полі, яким є місто Київ?

Єдиним нашим конкурентом сьогодні є адмінресурс – тиск на виборців за рахунок якихось адміністративних важелів або прямого підкупу. Тобто наш єдиний конкурент – це влада, яка задля досягнення своїх електоральних цілей буде використовувати вже апробовані технології.

Інших політичних конкурентів, які були б організовані так, як ми, які були б здатні повести за собою людей і мали б у суспільстві серйозний авторитет, підкріплений конкретними справами, я у Києві не бачу.

А зростання підтримки Яценюка у Києві вас не лякає? А те, що у столиці ще більш інтенсивно ростуть відсотки «Свободи»?

Ви знаєте, я думаю, що відсоток, який набиратимуть названі вами політичні сили, завжди перебуватиме на певному невисокому рівні. У мене складається враження, що одна з цих сил просто грає відведену їй роль поміркованої опозиції, а інша – так само штучно відволікає людей від консолідації навколо нашої політичної сили своїми радикальними заявами. Крім того, вона часто виконує чисто технологічну функцію – намалювати для східної і південної України образ злого бандерівця, здатного лише крушити все на своєму шляху. Це достатньо небезпечна, неконструктивна технологія, але я впевнений, що вона в Україні завжди матиме дуже невеликий відсоток підтримки.

Як ви думаєте, коли відбудуться вибори Київського міського голови і Київської міської ради?

Не виключаю, що вони можуть відбутися вже у 2012 році, одночасно з парламентськими виборами – щоб залучити всі ресурси, до яких нині має доступ Партія регіонів, до роботи на свою перемогу.

Партія регіонів уже сьогодні розкручує конкретного кандидата в мери Києва – ним, очевидно, є Олександр Попов. Нікуди не поділися мерські амбіції і у Віталія Кличка. Чи з’явиться нарешті в рядах БЮТ людина, яка реально зможе претендувати на мерство в Києві?

Я не можу коментувати цю тему зараз, тому що питання визначення кандидатури в мери Києва у нас в партії ще не обговорювалось. У 2008 році ми працювали на перемогу Олександра Турчинова, і, я впевнений, що він не переміг на тих виборах, в першу чергу, через відсутність в Україні двотурових виборів мера. Це взагалі дуже серйозна біда всіх українців, бо опозиція може перемогти будь-якого мера, який зазвичай користується відповідним адміністративним ресурсом і за рахунок цього має певну кількість своїх прихильників, тільки якщо цей мер вже зовсім неадекватний...

Повноцінна кампанія Турчинова на виборах 2008 року тривала буквально кілька тижнів, власне, через те, що БЮТ визначився з його кандидатурою в останній момент. Чи не ставите ви як керівник міської партійної організації перед центральним керівництвом «Батьківщини» питання руба: мовляв, з кандидатом у мери треба визначатися негайно, інакше повториться те саме, що було й минулого разу, і будь-який ваш висуванець без шансів програє боротьбу за мерське крісло Попову?

Я впевнений, що я навіть не повинен ставити це питання. Всі і без того розуміють, що вже зараз потрібно висувати свого кандидата і починати працювати на нього...

Ви як голова міської парторганізації можете стати таким кандидатом?

Я реально оцінюю свої шанси: все-таки для Києва я є людиною порівняно новою, а кандидатом у мери має бути людина з серйозним авторитетом, з серйозною вагою, за рахунок якої вона могла б претендувати на перемогу.

Але останні прецеденти показують, що в мери великих міст головні партії України, як правило, висувають голів відповідних міських парторганізацій...

Можуть бути різні сценарії. Коли на минулих київських виборах ми висували в мери Турчинова, головою організації був Семинога. Цілком можливо, що людина, яку ми будемо підтримувати, задля отримання більшої підтримки не стане зв’язувати себе з партійним керівництвом нашої політичної сили, – все-таки люди в Києві живуть різні...

А чи припускаєте ви таку можливість, що БЮТ або не висуватиме свого кандидата в мери Києва, або ж підтримає висуванця котроїсь іншої політсили?

Я думаю, що БЮТ буде висувати свого кандидата, тому що ми – велика і впливова партія, кияни нас підтримують, і ми просто зобов’язані висувати в мери людину, яка буде налагоджувати їхнє життя. Життя підказує нам, що підтримка висуванця від якоїсь іншої політичної сили завжди має певні неприємні наслідки...

А як ви, до речі, ставитеся до діяльності Олександра Попова на посаді столичного градоначальника? Якщо я не помиляюсь, ви досить довго працювали разом у комітеті з питань ЖКГ...

Я справді працював з ним у комітеті і багато слухав про його інновації та реформи в житлово-комунальному господарстві. Але просто «вещать» про них на рівні Верховної Ради – це одна справа, а реалізовувати їх на практиці – зовсім інша. Жодних відчутних результатів його роботи в КМДА, крім, зрозуміло, підвищення тарифів, ми не бачимо. Тобто «молода команда» Леоніда Черновецького і «міцні господарники», які управляють Києвом зараз, однакові в тому, що ані ті, ані ті жодного позитиву для столиці не приносять...

Ви згадали, що по одному з мажоритарних округів міста Києву кандидатом у народні депутати буде Микола Лук'янюк. Кого ваша позитивна сила висуватиме на мажоритарні округи, крім нього?

Зараз затвердження цих кандидатів відбувається рішенням політради партії. З нашого партійного активу в депутати буде висунуто 4-5 людей, але до затвердження цього списку Виконавчим секретаріатом я не хотів би називати їхні прізвища, адже якщо їх не затвердять, я не хотів би, щоб їм від того було прикро...

Очевидно, що від Києва висуватимуться до Верховної Ради і низка чинних народних депутатів. Їм, швидше за все, проходити узгодження у Виконавчому секретаріаті не потрібно буде. Тож чи можете ви назвати їхні прізвища?

Цей список продовжує формуватися, і думаю, що зможу назвати вам ці прізвища, наприклад, на початку наступного тижня.

Але наші джерела говорять, що в ньому вже присутні прізвища Володимира Бондаренка, Ольги Боднар...

Володимир Бондаренко, Ольга Боднар, Андрій Павловський – це ті люди, які завжди працювали і працюють у Києві. Безумовно, вони присутні у цьому списку.

Фото надані пресс-службою Юрія Одарченко.