Олексій Івченко: Ніхто не заважає російським структурам вийти на біржу і купити «Нафтогаз»

Хто заробить на продажі «Нафтогазу»? Ось ключове питання, що постає на фоні розмов про можливий продаж акцій компанії на біржі. Те, що такі наміри серйозні, свідчить той факт, що їх вже озвучив Віктор Янукович. В той же час опозиція кричить, що російські кредитори НАК доводять її до банкрутства, щоб забрати за борги, а уряд хоче ще більше погіршити її положення, списавши борги приватних обленерго. Про нерадісні перспективи «Нафтогазу» «Главком» поспілкувався з екс-керівником монополії, що запам’ятався на цьому посту кількома гучними історіями, після одної з яких отримав прізвисько «Льоша-мерседес». І саме за шефства Івченка в «Нафтогазі» на ринку з’явилась компанія «Росукренерго», відголоски діяльності якої чутно до сих пір.

Нещодавно пан Янукович заявив, що акції НАК «Нафтогаз» треба вивести на міжнародні фондові біржі. Його підтримав пан Бойко, який вже підрахував, що за ці акції можна отримати близько 5–6 млрд. доларів. Чи це буде позитивом чи негативом для компанії? Кажуть, що це б збільшило прозорість компанії, полегшило б її доступ до світових фінансових ресурсів…

В класичній формі – це позитив, але в нинішньому стані «Нафтогазу» це нереально. Якщо говорити про вивід компанії на IPO, то насамперед треба зробити кілька внутрішніх кроків – реструктуризувати її, розчистити від боргів, вивести ГТС в окрему державну структуру – і тільки тоді можна йти на біржу.

Першим про вихід «Нафтогаза» на IPO заявляв Дмитро Фірташ: мовляв, це допоможе оцінити реальну власність компанії. Яка в нього може бути зацікавленість в цьому? На чиєму боці він зараз грає?

Цього я не знаю, бо з ним не спілкуюсь.

Але ж очевидно, що держава, м’яко кажучи, співчуває Фірташу – «Нафтогаз» повертає йому газ «Росукренерго», його обленерго хочуть списати борги перед тим же НАК, а НКРЕ нещодавно видала компанії Фірташа «Укргазенерго» п’ятирічну ліцензію на поставку майже 5 міліардів кубів газу за неврегульованим тарифом…

«Укргазенерго» і мало ліцензію до того часу, поки її в неї не забрали, але добре це чи погано… Наприклад, «Газпромзбут» – дочірня компанія «Газпрома», яка працює на нашому внутрішньому роздрібному ринку газу – це добре чи погано? В тому, що «Укргазенерго» видали ліцензію, нічого страшного немає. Від «Газпромзбуту» більше загроз для України і української власності, ніж від «Укргазенерго».

Той же Фірташ пропонує вийти з акціями «Нафтогазу» на біржу, якраз щоб убезпечити його від поглинання Росією.

Це дуже відносне питання, бо ніхто не заважає російським структурам вийти на ту ж біржу і скупити всі акції.

Що ви думаєте з приводу заяв деяких «бютівців», що російські банки, які кредитують «Нафтогаз», навмисно скочують його в боргову яму? І можуть врешті-решт скупити за борги.

Ця схема не нова, і російська сторона це постійно робить. І, на жаль, «Нафтогаз» у найбільшій мірі почав заганятись у борги, починаючи з 2007-го року. На сьогоднішній день кредиторська заборгованість НАК – порядку 70 міліардів гривень. На мою думку, це свідомий загін «Нафтогазу» у боргову яму, щоб потім за борги його забрати. Але хто цьому сприяв і кому це цікаво, треба питати і в попереднього уряду, і в нинішнього. Щоб там не говорили ті, про кого ви кажете, але ця боргова яма з’явилась ще за їх керування. І діяли вони на користь Росії. Достатньо згадати угоду від січня 2009-го року з базовою ціною газу в 450 доларів, тоді, коли в Європі ціна була 300 доларів. Відповідальність останніх урядів за цю ситуацію однакова.

Зараз Микола Азаров дає доручення Клюєву та Бойко щодо перегляду ціни на російський газ. Мовляв, газ дорожчає слідом за нафтою, і Україна ціни не потягне. Наскільки це реально?

Це однозначно треба робити, але не можна було допускати, щоб нас загнали в таку кабальну формулу. Але якщо вже така угода відбулась, то, мабуть, в цьому хтось був зацікавлений. Для Росії ця формула з прив’язкою до ціни нафти, безумовно, комфортна, бо ціна нафти росте. І всі умови контракту виписувала російська сторона без участи української. На перегляд формули вони можуть піти лише за здачу чогось нами стратегічного. В іншому випадку я не бачу резону їм погоджуватись.

І що, власне, ми ще можемо запропонувати?

Ну, бачите, Чорноморський флот запропонували, і це не допомогло, бо отримали не реальну знижку, а цифру, що була віднята від надутої повітрям ціни. А формула не змінилась. Стратегічні об’єкти є, але навіть якщо ми здамо ГТС, це все рівно не здешевить нам ціну газу, бо через рік після здачі ми знов отримаємо максимальну європейську ціну. Ми це бачимо на прикладі Білорусі та Молдови, що поздавали свої системи. Урядові мужі не мають права торгувати ГТС, бо потомки їх проклянуть за це.

А взагалі контракт 2009-го року треба переглядати, і це можна зробити економічними методами, але для цього потрібна політична воля. В тому контракті є недоліки, і я б на місті нинішньої влади абсолютно по-іншому ставив би питання зміни контракту. Я у 2005-му забезпечив 95 доларів на п’ять років, хоча мене обпльовували, підняв транзитну ставку на 60%, бо була політична воля. І зараз могли мати таку ціну, якби цю угоду не змінювали.

Серед вимог МВФ є й оздоровлення «Нафтогазу», який минулого року задекларував рекордні збитки. Наскільки ці вимоги адекватні?

Оздоровленням НАК в будь-якому випадку треба займатись. Влада повинна зрозуміти, що «Нафтогаз» не є буфером для затикання бюджетних дир. Це господарюючий суб’єкт, який повинен приносити прибуток державі, яка є його акціонером. А перекладати бюджетні проблеми на нього не можна, бо борги будуть нарощуватися.

Зараз «Нафтогаз» збирається купувати нафтові родовища в Росії. Ви бачите в цьому перспективу?

Не бачу. Не один раз ми до цього підходили. Та подивіться хоча б на російські родовища, в які вкладали кошти іноземні компанії, і чим закінчились їхні інвестиції – тим, що рано чи пізно Росія позабирала ці родовища на користь «Газпрому».

Азаров активно закликає європейців вкладати кошти в модернізацію ГТС. Мовляв, вам самим вона й потрібна. Чи допоможе Європа нам в цьому питанні?

Мені ці байки прикро слухати, і прикро, що навколо цього десятки років розводять український народ. Для реконструкції ГТС нам не потрібен взагалі ніхто! Це найліквідніший комерційний проект, для модернізації якого потрібно 2,5 міліарда доларів. Причому це має бути абсолютно комерційний кредит без гарантій держави і уряду. Під цей проект світові банки вилаштуються в чергу, щоб надати такий кредит на найкращих умовах. Ці міліарди повертаються банкам протягом трьох років тільки за рахунок додаткового чистого прибутку, який буде заробляти система після модернізації. У 2005-му році я все це розрахував, знайшов гроші, але присутня політична складова – стикається багато інтересів різних держав, що хочуть отримати вплив на ГТС.

Скільки ще держава зможе тримати тарифи для населення на відносно низькому рівні і при цьому не допускати банкрутства «Нафтогазу»?

Якщо ще п’ять років тому це була бомба сповільненої дії, то сьогодні цей годинниковий механізм запущений. Тарифи для населення – це одне питання, але є ще житлово-комунальне господарство, яке є таким запущеним механізмом. Ви бачите, як з кожним роком все більше рвуться труби. Безумовно, питання тарифів давно треба було приводити до економічно обґрунтованого, і ніякі пільги тут не допоможуть. Потрібно давати цільові адресні дотації напряму тим, хто не може заплатити, щоб ці гроші не кралися посередині – через ті ж теплокомуненерго.

Яке майбутнє ви взагалі пророкуєте «Нафтогазу» з його боргами та заполітизованістю структури?

Якщо НАК зараз не реструктуризувати швидко і правильно – розділити газотранспортну систему, вибудувну та систему реалізації газу, то в нинішньому форматі та при такій заполітизованості майбутнього «Нафтогаз» немає. Хоча при правильному підході це – високоліквідна монополія, яка може заробляти великі гроші для держави

Нещодавно «Нафтогаз» підписав багатомільйонну угоду щодо рекламно-іміджевого обслуговування з маловідомою компанією «Ейра». Чи треба збитковій держмонополії взагалі витрачати гроші на поліпшення іміджу?

Поліпшенням іміджу «Нафтогазу» не повинна займатись якась компанія зі сторони. Це не цукерка, яку можна завернути в гарну обгортку, і продавати. Поліпшенням іміджу повинен займатись сам «Нафтогаз» та його менеджмент, який насамперед повинен бути професійним, і уряд, бо він є власником активів «Нафтогаза». А наймати сторонню компанію – це гроші в трубу.