Володимир Лановий: Дефолт США оздоровив би економіку

Україна знову стоїть на порозі глобальної економічної кризи. Принаймні, і Президент Янукович, і прем’єр Азаров вже неодноразово про це говорили та анонсували активну протидію. До цього практично всі експерти навперебій прогнозували обвал гривні вже восени, хоча перший зам глави Адміністрації Президента Ірина Акімова переконувала – панікувати й міняти кровні євро, долари та гривні поки не варто.

ЗМІ пишуть про боргові кризи в Європі та США й невтішну долю євро та долара. Експерти говорять про зростання цін на золото та можливий обвал цін на нафту. Чого від усього цього чекати Україні, яких загроз остерігатися, чи, можливо, Україна навіть виграє від світових економічних негараздів? Про це в інтерв’ю «Главкому» розповів колишній віце-прем’єр та міністр економіки України, глава Центру ринкових реформ Володимир Лановий.

Володимире Тимофійовичу, проблема номер один, яку обговорюють зараз всі світові ЗМІ – нова хвиля світової фінансової кризи й нестабільність у США та ЄС. На вашу думку, чи можуть її наслідки перевершити шкоду кризи 2008 року?

На мій погляд, сьогоднішні економічні проблеми, зокрема в США та ЄС, є наслідком не надто конструктивних дій урядів з подолання кризи 2007-2008 років. Адже тоді були включені механізми державної підтримки фінансового, банківського, промислового та іпотечного секторів економіки. Але не відбувалося реструктуризації суб’єктів господарювання, подолання ринковими методами їх банкрутства та модернізації підприємств. Ці країни наростили державний борг та збільшили дефіцити державних бюджетів. В США та Франції він складає 7-9% ВВП. Ці показники аналогічні цифрам 2008 року. Фактично, фінансово-боргова та інвестиційна криза зайшла в довгий тунель, з якого не можливо вибратися. Боргові накопичення сягнули таких масштабів, що це створює ризики платоспроможності континентальних фінансових систем.

Зрозуміло, що всі занепокоєні ситуацією та очікують радикальних кроків. Наприклад, аби в США відбувався дефолт, то б зросли відсоткові ставки, зменшилася б соціальна допомога та збільшилися б продуктивні інвестиції в промисловість.

Тобто, дефолт США в довгостроковій перспективі пішов би на користь цій країні?

Дефолт США оздоровив би економіку, яка зараз підтримується та існує за рахунок міжнародних кредитів та інвестицій у вигляді випуску державних боргових паперів країни. Так би ми мали інвестування у виробничий сектор та збільшення продуктивності американської економіки.

В Євросоюзі свої проблеми, вони ще глибші та небезпечніші, ніж у США. В різних частинах ЄС нерівномірний розподіл капіталів, продуктивності та прибутковості. Йде пряме субсидування відсталих країн та регіонів. Це послаблює потугу та капіталізацію більш розвинених, не всі держави живуть за своїми можливостями. Багато країн, особливо півдня Європи, а також Великобританія, Франція та Бельгія підтримують свій добробут за рахунок зовнішніх запозичень і продовжують накопичувати борги. Хоча, на відміну від Іспанії та Італії, їх зобов’язання довгострокові через високу довіру інвесторів. Тому вони й не фігурують в переліку фінансово «критичних» країн.

Характер британської та французької економіки, на жаль, не є таким, як японської, німецької та китайської, що працюють на експорт та збільшення своєї прибутковості. Зараз ми спостерігаємо емісію євро валюти, коли Європейський центробанк викуповує облігації банків, що кредитували Грецію й інші країни. Тому, на мою думку, в міжнародному балансі паритет між євро та доларом збережеться, особливих коливань не буде. Але на цьому фоні відбуватиметься ревальвація деяких валют: юань та швейцарський франк вже ростуть, те ж саме чекає на японську єну. Через це слід чекати перетоків валютних коштів та статків, продовжуватимуть рости ціни на золото.

Очевидно, варто чекати гальмування економічного розвитку. Крім того, при зростанні світових цін на золото зменшуються інвестиції у виробництво. Це призводить до зменшення закупівлі нафти та зниження ціни на «чорне золото».

Як це вплине на економічну ситуацію в Україні?

Падіння цін на нафту матиме помірковано позитивні наслідки для української економіки. Ми зможемо стримувати бажання росіян підвищувати ціни на газ. Принаймні, у нас будуть гарні контраргументи для обґрунтування зниження ціни на газ через падіння цін на нафту.

Чи може в Україні повторитися 2008 рік – криза на валютному ринку, обвал економіки?

Коли відбуваються вибухи на глобальних фінансових ринках, то капітали прагнуть знайти найменш ризиковані гавані. Зрозуміло, що Україна в цьому сенсі для них є дуже ризикованою для інвестицій та міжнародних кредитів.

Що відбулося в 2008 році. На фоні високих ризиків всі власники капіталів, які прокредитували українські банки та підприємства й зробили короткострокові інвестиції, швидко забрали капітали. В 2009 році з України було виведено більше 5 мільярдів доларів короткострокових кредитів банкам і підприємствам, а середньо та довгострокових кредитів вивели приблизно 4 мільярди доларів.

Якщо ж дивитись на нинішню ситуацію в країні, то короткострокових позичок та інвестицій практично немає, окрім російських кредитів державному бюджету. Отже, немає такого високого потенціалу ризиків відтоку іноземних капіталів з України, як в 2008 році. Тому такого валютного обвалу й падіння гривні зараз чекати не варто. Принаймні, об’єктивних передумов для цього немає.

Як буде діяти уряд та Нацбанк у цій сфері поки ще не зовсім зрозуміло. Була заява Президента, що треба щось робити, я це так назву. Але вони самі поки що не знають, як реагувати на ситуацію.

Але ж експерти б’ють на сполох через зростаюче негативне сальдо торговельного балансу, кажуть, що це може послабити гривню…

Звичайно, це реальна проблема. Після серйозного дворазового падіння імпорту на початку 2009 року він поступово набрав обороти. В 2010-му та 2011 роках обсяги імпорту перевищують обсяги експорту. Ми повернулися до дефіциту зовнішнього торгівельного балансу. В 2009 році ж у нас був профіцит.

В минулому році дефіцит складав менше двох мільярдів доларів, в цьому ж вже досяг п’яти мільярдів доларів торгівлі товарами. Хоча разом сальдо торгівлі товарами і послугами складає біля трьох мільярдів. Якщо цю динаміку пролонгувати на 2012-2013 роки, то ми можемо вийти на дефіцит зовнішньої торгівлі в 10-13 мільярдів доларів. Така ситуація була в 2007-2008 роках, через що й мали такі сильні потрясіння.

Тобто, нинішній рівень дефіциту в найближчій перспективі не загрожує валютному ринку?

Рівень дефіциту торгівельного балансу покривається боргами та кредитами уряду. Кабмін в цьому році збирається взяти 5 мільярдів доларів зовнішніх запозичень. Так він закриває баланс, ці долари продаються на внутрішньому ринку. Нібито все спокійно, як вважає влада. Насправді ж продаж доларів на внутрішньому ринку є підтримкою імпорту. Імпортери купують валюту й вивозять її закордон. Так політика не може заспокоювати, ми закриємо баланс цього року, прискоримо імпорт, тож наступного року розрив буде ще більшим. Є прогресія двох-трьох кратного зростання негативного сальдо щороку. А дефіцит в десять мільярдів вже нічим не закриєш.

Варто зауважити, що в цьому році зростання імпорту відбулося в першу чергу через закупку 10 мільярдів «надлишкових» кубометрів газу задля задоволення санкції «Нафтогазу» з боку «Росукренерго». Крім того, в першому півріччі «Нафтогаз» вибрав більшу частину газових поставок за контрактом з «Газпромом». Він очікує в 3-4 кварталах підвищення цін на газ. Тому, якщо у другому півріччі купівля газу зменшиться, то негативне сальдо над сильно зростати не буде.

Якщо в наступному році баланс газу з Росії буде складено на нижчому рівні, то і це уповільнить наростання імпорту. Але навіть попри це зростання негативного сальдо буде значним.

Урядовці розповідають, що цього і наступного року ціни на метал будуть зростати, ріст ВВП в 2011-му складе 5%, матимемо великий врожай зерна. Тому з бюджетом та сальдо все має бути гаразд…

Такі прогнози не зовсім правильні. Коли ми згадуємо про ціну на нафту, її зниження і можливе зменшення вартості газу, то треба пам’ятати про зменшення прибутковості постачальників нафти. А це якраз ті країни, яким ми продаємо метал, що становить левову частку нашого експорту. Відповідно, їх платоспроможність, а також ціни на метал не будуть зростати. Тобто, прибутків від експорту металу за рахунок зростання цін на нього не буде.

Що стосується зернового ринку, то там ціни зростають. Але ж ми продаємо зерна лише на 2-3 мільярди доларів щороку, це не буде чинником значного поліпшення торговельного балансу.

Якщо ціни на метал будуть падати, чи реальні прогнози росту ВВП на наступний рік на рівні 6,5%?

Цей прогноз не реальний. Уряд нам казочки розповідає. Відсутність банківського кредитування виробничного сектору України, яке спостерігається вже другий рік поспіль, загальмовує темпи росту промисловості та інших секторів економіки. Можна подивитися на статистичні дані: в 2009 році відновлення економіки було більш динамічним, ніж в 2010-му, а в 2011-му відновлення ще гірше. Я вбачаю причиною цього саме те, що зменшився обсяг інвестицій та кредитування. Крім того, банківські ресурси були централізовані через бюджетні механізми. Економіка недоотримає фінансові ресурси, тому приватний сектор гальмується.

Поки що зростання ВВП вдається витягти за рахунок нежитлового будівництва: аеропортів, готелів, стадіонів, доріг і мостів до Євро-2012. Це будівництво зросло на 14% порівняно з минулим роком. Тобто, ми маємо показники за рахунок будівництва за бюджетні кошти, кредити та запозичення за кордоном. Але це не ті сектори, які витягують всю економіку. Коли ці проекти припиняться в 2012 році, не буде чим закривати падіння загального виробництва.

Ви кажете про проблеми з інвестиціями, але ж Держкомстат відрапортував про п’ятикратне зростання прямих іноземних інвестицій в Україну з квітня 2010-го по квітень 2011року?

Цим даним можна вірити. Але ж треба пам’ятати, що чиновники не говорять про різне походження інвестицій. Зростання інвестицій відбулося за рахунок продажу «Укртелекому». Якщо ми заберемо ці кошти із загальної суми, то прямих іноземних інвестицій залишиться не так і багато, можливо, навіть менше, ніж за минулий період 2010 року, коли нічого не приватизували. Продаж «Укртелекому» - це портфельні інвестиції, продавалися акції, не надавалися можливості побудови об’єкту чи його модернізації. Саме ж це і вважається прямими інвестиціями. Частково закрили валютну дірку й 10 мільярдів дефіциту бюджету. Також вдалося поповнити резерви НБУ, тож тепер Азаров розказує, що резерви НБУ ростуть.

Скоро буде рік, як в Україні діє новий Податковий кодекс. При його ухваленні говорили про революційність та поштовх до розвитку економіки. Які позитивні та негативні наслідки отримала економіка від цього документу?

Можу говорити про конкретні речі. Нововведенням кодексу було не оподаткування прибутку, який направляється підприємствами на оновлення основних фондів та обладнання. Насправді, така норма не дає можливості розвиватися фінансовим ринкам. Для структурної перебудови економіки, якої потребує Україна, треба ресурси застарілих секторів економіки переводити в нові через фінансові ринки та банківські інструменти. Фактично, ця норма кодексу заважає структурним змінам та консервує енергоємність та сировинний характер нашого господарства. Інший пункт – вилучення доходів із сектору малого та приватного бізнесу. Цей сектор розвалений, пішов у тінь, легальної діяльності там стало менше.

Але ж мали побачити і позитивні наслідки…

Навіть від багатьох представників влади ми чули, що кодекс порушує умови діяльності бізнесу. Насправді, нові інструменти податкової міліції мають ознаки порушення презумпції невинуватості. Є посилення карального характеру податкових і митних органів. За такого режиму ніякого покращення інвестиційного клімату та інтеграційних процесів у світову економіку не відбуватиметься. Завдання, яке було поставлене перед розробниками кодексу, було далеке від досягнення позитивних економічних змін в Україні.

Якщо зараз урядовці розказують, що завдяки Податковому кодексу збільшилися надходження, то це не правда. Прибутки бюджету збільшились через інфляцію, яка вдвічі випереджає темпи, закладені в розрахунках прибутків Держбюджету. Інфляція за результатами року складе не 9%, а не менше 14%. Коли зростають ціни, то ростуть і відрахування з ПДВ та інших податків. Нагадаю, що більш високі темпи зростання імпорту збільшують доходи від митних платежів. У порівнянні з минулим роком імпорт зріс вдвічі, те ж саме з надходженнями до бюджету. Тому нічого спільного з позитивними зрушеннями в економіці збільшення прибутків бюджету немає.

Уряд на наступний рік прогнозує інфляцію 7,9%. Чи цей показник реальний?

Так можна взагалі задушити економіку. Для боротьби з інфляцією було прийнято спільне рішення Кабміну й Нацбанку. Воно, наприклад, зобов’язує Нацбанк забирати всю ліквідність комерційних банків. Всі кошти, які підприємства лишають на рахунках чи вкладають в банківські депозити, мобілізуються Національним банком на своїх депозитних рахунках. НБУ з резервної установи перетворюється на депозитну. Виходить, що НБУ забирає всю цю ліквідність та направляє на підтримку урядових проектів та фінансування дефіциту бюджету. В таких умовах, коли банки нічого не кредитують і грошей в обігу немає, й інфляція буде подавлена. Але це пряме придушення економіки.

Яка ваша загальна оцінка економічної політики уряду за останні півтора роки? Здавалося б, вдалося відновити певну стабільність в економіці, але люди запам’ятали тільки низку спровокованих самою владою криз: то з гречкою, то з памперсами… Це побічні дефекти продуманої стратегії реформування?

Коли керівництво уряду заявляє про наміри реформування, то треба зрозуміти, що ж мається на увазі. Насправді, нічого конструктивного для здійснення реформ немає. Під реформами, які потрібні Україні, треба розуміти перехід до реальної ринкової економіки з добровільним ціноутворенням, розгорнутою конкуренцією, придушеним монополізмом, вільним укладанням актів купівлі-продажу, невтручанням держави, відсутністю протекціонізму окремим секторам економіки, стабільністю грошової одиниці та цін. Якщо такі елементарні речі будуть запроваджені, то буде капіталізація, інвестиції й запозичення, розвиток підприємництва й позитивне торговельне сальдо.

Але ж нічого з цього списку в нас не робиться. Навпаки, ручне управління економікою посилюється. Азаров вже розповідає, що памперси буде випускати, «масштабні» в нього проекти. Очевидно, уряд «знає», чим займатися. А те, що кредитування економіки зупинилося й усі кошти направлені на урядові проекти, навіть дуже потрібних, - це їх не турбує. Ситуація тільки погіршується. Монополізація економіки триває, вугільна галузь монополізована окремими фінансовими групами. Ціни на сировину, руду й вугілля через це зростають щорічно на 40%. Нічого спільного зі створенням внутрішніх потуг національної економіки через ринкове регулювання і ринкові мультиплікатори це не має. Ми повертаємося до радянської моделі економіки. Так, тоді були капітали та інвестиції, але відбувалася абсолютна деградація економіки.

За останні дні ми чули кілька заяв чиновників про співпрацю з МВФ. Азаров навіть говорив, що і без цього кредиту ми переживемо. Судячи з ваших слів, без цих грошей нам не вижити. Нам дадуть черговий транш?

Кредитні рейтинги України настільки погані, заборгованість настільки висока, що без нових запозичень уряд не втримає ситуацію. Але брати нові зовнішні позики продаючи облігації – це потрапляти в ще більшу пастку. Без банкрутства України з неї вибратися буде неможливо. МВФ же дає позички безвідносно до якихось там рейтингів, тому це для нас рятувальний круг, за який можна вхопитися й протриматися на плаву. В уряді це прекрасно розуміють, транші МВФ надзвичайно актуальні. Азаров робить красиву міну, коли каже, що ми і так упораємося. Він же розуміє, що ризик неотримання кредитів МВФ дуже високий.

МВФ вже два квартали відкладає надання траншу, і вимоги до України у них зростають. Приїзд делегації МВФ до України у вересні збігається з терміном введення в дію закону про пенсійну реформу. Якщо пенсійна реформа не запрацює, то висновки будуть відповідні. Україна грошей не отримає.