Новий голова Спілки письменників Віктор Баранов: Від співпраці з владою тільки дурень би відмовився

Зміна влади в Спілці письменників України пройшла досить бурхливо. З першого разу обрати голову не вдалося і довелося через деякий час проводити переголосування, в результаті якого за не дуже великої переваги переміг Віктор Баранов. Таким чином перервалося десятирічне правління нінішнього «бютівця» Володимира Яворівського. Опоненти дорікали колишньому голові якраз політизованістю діяльності спілки та непрозорим використанням її власності. Яворівський натомість звинувачував конкурентів в нечесних методах боротьби та ледь не в співпраці з Банковою. Новий голова НСПУ розповів «Главкому» який спадок йому залишив попередник, що він в першу чергу буде робити на цій посаді і чому треба дружити з владою.

Вибори голови спілки набули ознак політичного протистоянння… В чому власне полягала політизація спілки, з якою ви намагатиметесь боротися?

Політизація спілки полягала в тому, що її бренд використовувався на користь однієї політичної сили, яку представляв колишній голова. Не буду вдаватись в деталі, пов’язані з матеріальними затратами, але наведу такий приклад. Скажімо, відбувається якась подія в суспільно-політичному житті – і спілка тут же виступає від імені секретаріату чи правління, різко засуджуючи своїх політичних опонентів. Таких заяв було багато. Чи це не використання бренду спілки для політичної боротьби?

Чому саме зараз назріла ситуація щодо зміни Яворівського?

По-перше, це статутна норма. Він не мав права балотуватися на третій термін, але, використовуючи юридичну казуїстику, почав доводити, що, оскільки до статуту були внесені зміни в 2006-му році, то з того часу і треба рахувати його термін перебування на посаді.

Прямо як Кучма свого часу.

Саме так. І йому навіть вдалося довести це на з’їзді, і з’їзд допустив його до боротьби за крісло, хоча за статутними нормами Яворівський не мав права це робити. І я вам зараз скажу вустами його попереднього заступника та однодумця Василя Шкляра: «Перемога команди Баранова не стала несподіванкою, просто письменники втомилися від Яворівського». Я можу лише послатися на ці слова.

Як ви збираєтесь вибудовувати стосунки з прихильниками Яворівського?

Я це сприймаю, як право вибору кожного члена спілки. Я у своєму слові на з’їзді після обрання подякував і тим, хто голосував за мене, і тим, хто проти. Зараз ми закопали цю сокиру війни, і ніхто нікому не збирається мститися. Мені дуже подобається девіз Міжнародної федерації шахів «Ми – одна родина», багато людей, що проголосували проти мене, привітали мене, і я їм подаю руку. Спілка не розколота, це так само як одна частина українського народу голосує за одного президента, друга – за іншого. Це ж не веде до громадянської війни.

Яворівський казав, що спокійно передасть вам справи. Він це зробив? Бо якщо зайти на сайт спілки, то тут він до сих пір голова, і новини не обновлювались з 2008-го року…

В нас ще до мого обрання виявилась така ситуація, що була звільнена з посади людина, яка цей сайт оновлювала. І ми вже доручили протягом двох тижнів зробити не просто сайт, а веб-портал, літературну агенцію… Яворівський ніяких справ не передав. Коли ми – новий склад Секретаріту та новий голова – прийшли в понеділок на роботу, то застали купу звільнених людей, які, як виявилось, були звільнені ще в п’ятницю – 18-го числа, голі чисті столи, закриту в сейфі печатку, і нам навіть не був переданий шифр цього сейфу. На другий день прийшла завідуюча відділом кадрів, яка відкрила цей сейф, дістала звідти установчі документи та передала їх мені. От і вся передача справ. Яворівський не подзвонив мені і не привітав. І за ці дні він в приміщенні спілки не з’являвся, принаймні я його не бачив.

Ваш попередник казав, що владі вигідно змінити голову спілки, щоб забрати її приміщення на Банковій. Чи може спілка переїхати в менш «козирне» місце?

Очевидно, проти мене використовуються такі піар-ходи, нібито я – ставленик влади, бігаю в провладні кабінети і навіть маю угоду з владою про продаж цього приміщення. Це все інсинуації. Більше того, будинок на Банковій, 2 не може бути проданий ані мною, ані правлінням спілки, оскільки він не належить спілці, а постановою Кабміну від 1998 року переданий у безстрокове безоплатне користування (ми тільки платимо за землю та комунальні платежі). Як ми можемо продати те, чого не маємо? І поки діє ця постанова Кабміну, нас ніхто звідси не може попросити.

Але ж її, в принципі, можуть скасувати в будь-який момент.

Закон зворотної сили не має. Якщо там написано, що в безстрокове користування, то юридично це неможливо оскаржити.

Ще під час виборчої гонки ви проводили прес-конференції, де казали про матеріальні зловживання колишнього керівництва спілки, а вже після свого обрання обіцяли провести прискіпливий аудит. І як? Ось із гламурним рестораном «Сад», який знаходиться на вашій території, розібрались?

Зараз ми будемо шукати керівництво ресторану, бо там зараз стоїть тільки охорона і ресторан не працює. Секретар з економічних питань, який укладав угоду оренди, залишив чистий стіл і не залишив ніяких документів щодо аренди цього ресторану. Більш того, цей ресторан добудовано-розбудовано з порушенням всіх архітектурних норм. А це приміщення спілки, пам’ятка архітектури, яка охороняється законом. Будемо розбиратись.

Щодо аудиту, то ми написали листа в аудиторську фірму і чекаємо, коли вони приступить до роботи.

Ви кажете, що до влади не маєте ніякого відношення, але ж зрозуміло, що вам треба буде якось розбудовувати з нею відношення. Наприклад, Яворівський жалівся, як він тяжко знаходив та вибивав гроші для існування спілки. Як ви збираєтесь вирішувати фінансове питання?

Я справді ще раз підтверджую, що я ніякий не провладний і не підставний від влади, але Президент привітав мене з призначенням, і я дав йому відповідь в «Літературній Україні» – подякував йому за привітання і написав, що ми сприймаємо це як знак доброї волі щодо співпраці між державною владою і майстрами художнього слова. Вважаю, що від такої співпраці тільки дурень би відмовився, бо ви знаєте в яких умовах існують творчі організації. В нас – талант та інтелект, у влади – фінансові ресурси. Тому якщо влада йде назустріч, то треба ці ресурси використати, якщо високопарно казати, на благо України і українського народу. Я готовий до співпраці з владою, але ми ніколи не станемо в позу прислужника, «чего изволите». І більше того, якщо влада буде робити кроки, що шкодять українській державотворчій ідеї, що будуть утискати інтереси нашої культури, мови, духовності, ми будемо виступати з різкими заявами. Але це наша духовна опозиція, а не політичне протистояння. В особі влади ми не будемо шукати політичного ворога, так само, думаю, як і влада в нас.

Так а з грошима що?

Спілка має підтримку з державного бюджету, і, здається, на цей рік вона складає 2,5 млн. гривень, які йдуть на заробітну платню апарату. Ми теж заробляємо гроші – здається в оренду частина майна в Коктебелі, Ялті, частина площ на вулиці Банковій, і таким чином збираємо гроші, щоб платити оренду за землю і комунальні проплати.

Яворівський казав, що його опоненти їздили по Україні та агітували за себе, а він нібито не збирався до цього вдаватись. Ваша сторона каже, що навпаки.

Він сам за кілька місяців перед з’їздом об’їздив майже всі обласні письменницькі організації, проводив там збори і звичайно використовував це в цілях агітації. Але я сьогодні не хотів би говорити про те, що відбулося, і навздогін кидати камінці. Я не зробив жодного візиту в жодну область і не подзвонив жодному письменнику, навіть серед своїх друзів, з агітацією голосувати за мене. Просто найпершим чином переміг не я і моя команда, а передусім програв Яворівський, тому що письменники від нього просто втомились.

Нещодавно вашому колезі поету Білашу дали звання Героя України, а він, як відомо, багато своїх поезій присвячує нашому Президенту. Як ви до цього ставитесь?

Я як голова НСПУ мушу захищати кожного письменника. І якщо письменнику держава дала високу нагороду, його треба тільки привітати. Інша річ, що Яворівський довів протистояння між спілкою і владою до такого рівня, коли впродовж останніх двох років, крім Білаша, жоден з письменників не отримав звання заслуженого працівника культури чи заслуженого діяча мистецтв, що дає додаток до пенсії. Всі ініціативи, що виходили зі Спілки письменників за підписом Яворівського, очевидно викликали негативну реакцію Адміністрації Президента. І це закономірно, бо за що боролись, на те й напоролись.

Ви кажете, що не є провладною людиною. А чи з боку влади помітне бажання взяти спілку під контроль?

Не бачив поки що. Це що – влада буде нам розказувати, як виступати та які твори писати?

Але ж письменник повинен мати якусь громадянську позицію. Ваші особисті політичні уподобання на чиєму боці?

Я свої політичні уподобання висловив у виданому цього року романі «Заплава». Мої уподобання рівновіддалені від усіх політичних сил, що представлені зараз у парламенті.

Які будуть ваші перші кроки на новій посаді?

Найнеобхідніше – повернути спілці спілчанський дух, повернути сюди літературне життя, бо протягом останніх десяти років не було жодного засідання ради чи президії, на якому б розглядалось хоч одне творче питання. Ми хочемо зараз зробити максимум сприяння молоді, щоб повернути їй інтерес до спілки. Хочемо відновити діяльність літературних журналів – таких як «Вітчизна», який вже два роки не виходить, забезпечити планомірний вихід журналів «Дніпро», «Дзвін». І ще один стратегічний напрямок – видавництво «Український письменник». На його площах понад тисячу метрів якась фірма, здаючи в оренду наші приміщення, заробляє величезні гроші – понад 3 мільйони гривень на рік, які не використовуються на проблеми книговидання. Ми зараз хочемо поламати цю схему і залучити ці гроші на книжки, журнали, соціальний захист письменників. Ще аудит покаже, які гроші в нас є, але уявіть, що зараз фінансова допомога хворим письменникам становить 170 грн. в рік на одного. Це вартість двох аналізів в поліклініці.