Юрій Луценко: «Батьківщина» з «Ударом» спільно можуть здолати Януковича

Півтора роки перебування за гратами Юрій Луценко відзначив першою суттєвою перемогою. На початку липня Європейський суд визнав його арешт незаконним та політично вмотивованим. Луценко впевнений, це - перший крок до його виправдання. Але, схоже, політик не вірить, що діюча влада дослухається до європейської Феміди і скоро випустить його на волю. Екс-міністр зізнається: зараз він фізично і морально готується до життя в Менській колонії, а не до виборів. «Найменше, чого я зараз прагну – це стати депутатом парламенту. У мене зовсім інші, важливіші плани», - багатозначно натякнув Луценко, відповідаючи на питання «Главкому».

Юрію Віталійовичу, ваші захисники сподівались, що до 15 травня – тобто до початку розгляду апеляції – вже буде рішення Європейського суду з прав людини щодо скарги на незаконний арешт і тортури. Чому процес затягнувся? І як рішення європейського суду тепер вплине на українські суди? Є побоювання, та й заяви політиків, що це рішення в Україні проігнорують.

Рішення Європейського суду з прав людини, який визнав мій арешт незаконним і політично вмотивованим, є першим кроком до моєї юридичної реабілітації. Не менш важливим є це рішення щодо майбутнього покарання організаторів розправи над українською опозицією.

Як правило, високі чини генпрокуратури, що вислужуються перед президентом, шляхом порушення висмоктаних із пальця кримінальних справ проти його опонентів, ховаються за рішеннями підневільних «шісток» - слідчих та прикриваються рішеннями залежних суддів.

Але постанову про арешт Луценка затвердив особисто перший заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін. Тепер Євросуд визнав, що всі чотири причини арешту, наведені в цьому документі, є грубим порушенням європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ратифікована нашою державою Конвенція є частиною українського законодавства, а рішення Євросуду, що визначає незаконність 18-місячного арешту і необхідність виплати компенсації 15 тисяч євро, - обов’язкове для виконання.

Відтак фактом стало те, що дії Кузьміна, його підлеглих прокурорів та 9 суддів різних судів, що задовольнили подання про незаконний арешт призвели до збитків Держбюджету в особливо крупних розмірах. За це передбачається до 10 років позбавлення волі. І я глибоко переконаний, що це є лише питанням часу.

Відомо, що ви перебуватиме в СІЗО до того моменту, поки не набуде чинності рішення Печерського райсуду Києва за епізодом, пов'язаним з отруєнням Ющенка. Якщо вирок все ж вступить в силу, де б воліли відбувати покарання: у в’язниці для колишніх міліціонерів чи у звичайній в’язниці?

Комісія при СІЗО вже прийняла відповідне рішення. Я відбуватиму термін в Менській колонії на Чернігівщині.

Для чого ви звернулись в американський суд с позовом проти Пшонки і Кузьміна? На відміну від Європейського, він взагалі немає ніякого впливу на рішення українських судів? Чи це було намагання закрити їм в’їзд до США? Створити український «список Магнітського»?

Це була спроба притягнути до відповідальності тих, хто тимчасово безкарний в Україні.

-- «Біля мого ліжка в лікарні цілодобово стоять чотири міліціонери»

На питання «Як себе почуваєте?», ви завжди усміхнено відповідаєте: «Добре, нормально, не жаліюся». Але ми бачимо на судах, як ваша дружина Ірина передає вам пігулки. Яким, насправді, є стан вашого здоров’я, самопочуття?

Я не прихильник акцентувати увагу громадськості на стані мого здоров’я. Луценка треба випускати з тюрми не тому, що він хворий, а тому, що я невинний. У той же час я дійсно потребую лікування. Останні аналізи знову підтвердили великі проблеми, у тому числі і наявність гепатиту.

Що радять лікарі? Чи можливо було б витребувати для вас довгостроковий курс лікування, як у випадку з Тимошенко?

Одна з добрих справ Ніни Карпачової на посаді омбудсмена – наказ Мінюсту, який відтепер дозволяє ув’язненим отримати допомогу лікарів, яким він довіряє. Я скористався цією можливістю. Після проведення необхідних обстежень та аналізів я очікую на висновок лікаря, який є головним позаштатним спеціалістом МОЗ України з інфекційних хвороб, щодо форми подальшого лікування.

Перебування в лікарні полегшує «доступ» до вас ваших прихильників, рідних, однодумців?

Навпаки, перебування в лікарні є серйозним посиленням психологічних навантажень у вигляді цілодобового чергування біля ліжка чотирьох працівників міліції та СІЗО, патрулів за вікнами і т.і.

Дехто вважає, що переведення в лікарню Тимошенко, є лише спробою влади «замилити» очі Європі. Принаймні можна пом’якшити категоричні думки європейських експертів, хоч не визволенням, так лікуванням «політв’язнів». Що ви думаєте з цього приводу?

По-перше, після рішення Європейського суду слово політв’язні у вашому запитанні потрібно писати без лапок.

По-друге, я думаю, що треба припинити ганебні ігри аморальної української влади навколо Юлії Тимошенко і просто забезпечити їй спокійний режим лікування. Постійна боротьба із хворою жінкою високопоставлених орків викликає глибоке презирство до мерзотників і боягузів, які не мають ні гідності, ні моралі.

Спочатку ваш вирок представник Євросоюзу з іноземної політики Кетрін Ештон назвала «неповагою до міжнародних стандартів правосуддя», а Велика Британія — «глибоким розчаруванням». Як думаєте, що це означало для країни в перекладі з дипломатичної мови? І чому далі таких гострих висловів західні політики так і не пішли?

Європейські інституції цими та іншими заявами показують чинній українській владі «жовті картки». На відміну від нашого недолугого керівництва, що керується лише власними гангстерськими інстинктами, європейці роблять все, щоб в цій грі не постраждала Україна. Розмежовуючи українську владу і український народ, вони часто більше думають про європейську перспективу України, ніж ми самі.

Останнім часом в медіа-просторі все частіше з’являється інформація, що позиція Європи вже не така категорична. Вони вже не вимагають, що б Луценка і Тимошенко допустили до виборів. Ви відчули зміну настроїв західних політиків?

У бесідах із міжнародними делегаціями в СІЗО я завжди висловлював свою позицію, що неучасть Тимошенко і мене у парламентських виборах, з моєї точки зору, не означатиме нелегітимності цього процесу, проте означатиме нечесність і несправедливість політичних змагань в умовах позбавлення опозиції головних діючих осіб.

Повертаючись до футбольної теми, це все рівно як провести фінал з українською збірною, але без права участі Блохіна та Шевченка. Не забувайте при цьому, що арбітр цієї гри – огидний покруч Кіреєва і Кашшаї (перший засудив Тимошенко до 7 років ув’язнення, другий судив матч Україна – Англія, і не зарахував гол, забитий українцями, - «Главком»).

-- «Українська політарЕстократія переводить рахунки з Європи в азійські банки»

Чи дійсно Євро-2012 змогло дещо пом’якшити європейську критику на адресу української влади?

Євро-2012 відкрило світу обличчя симпатичної країни з чудовим народом. Тим більше відрази викликає факт панування в Києві ретрототалітарного угрупування Януковича.

Євро-2012 в парі з Польщею давало Україні шанс широкомасштабної євроінтеграції. Для різкого пришвидшення європеїзації законодавства, перенесення на наш ґрунт польських успішних реформ можна було навіть вибудувати особливу модель Унії з Польщею, з країною, що має свою східну місію.

Але через всепоглинаюче бажання помсти своїм опонентам українська влада змарнувала два унікальні зовнішньополітичні шанси. Політичні репресії заблокували Угоду про асоціацію з ЄС. Вони ж звели футбольний чемпіонат, який міг бути святом приєднання до європейської сім’ї народів, до статусу ввічливого знайомства. Замість родинного «Hello, brother!» ми отримали холодне «Nice to meet you» у поєднанні з «Free to Yulia».

Чому до цього часу Захід так і не вдався до конкретних санкцій? В інтерв’ю «Главкому» Борис Березовський висловив упевненість, що проблему можна було б вирішити швидко, заблокувавши рахунки політичній верхівці. Чому Європа і США не вдаються до таких заходів?

Я так розумію, що таке рішення залежить від екзамену парламентських виборів. Інформація про масове переведення рахунків української політарЕстократії з Європи в азійські банки свідчить, що так розумію не тільки я. Не хотілося б розчаровувати, але їм варто було б знати, що технічно всі банківські системи замкнені на американську.

Як вважаєте, коли буде Асоціація з ЄС? Раніше основна вимога європейців стосувалась визволення лідерів опозиції і їх участі у виборах. Чи можуть бути пом’якшення в цьому питанні?

Європа підпише Угоду про асоціацію з демократичною не на словах, а на ділі Україною. Брехня і декорації тут не допоможуть. Ще 500 років тому принц Гамлет іронізував над подібними спробами узурпатора: «Харчуюсь повітрям, начиненим обіцянками. Так не відгодовують і каплунів».

З чого зараз складаються ваші будні? Як розпочинаєте і закінчуєте свій день?

Головне заняття – читання. Зараз якраз закінчую 200-ту книжку. Нею стали «Вечори з містером Мулінером» великого майстра витонченого англійського гумору П.Г.Вудхауса.

Я й раніше багато читав, але зараз надолужив пропущене, виявив невідомі перли, систематизував факти. В цілому саме книжки допомогли мені не тільки витримати психологічні й фізичні випробування, але й серйозно вплинули на характер.

Ще я багато пишу, як публічно, так і приватно, у відповідь і друзям, і зовсім незнайомим людям, які запитують мою точку зору. Листами намагаюся хоч частково замінити батьківську роль щодо своїх двох синів. Намагаюся їм письмово викласти своє бачення України, місії людини, політичних принципів.

Щоденним ритуалом є годинна прогулянка в бетонному дворику з турніком. Фіззарядка – вимога виживання в тюрмі. Двічі в день включаю телевізор для перегляду новин ICTV та 1+1. Шкода, тут немає сигналу ні 5 каналу, ні ТВі, тому повноту інформації забезпечують роздруківки інтернету, газети «День», «Газета по-українськи», «Коммерсант», «Україна молода», «Сільські вісті». Я також є читачем журналів «Країна» (це – найочікуваніший друкований продукт), «Фокус», «Корреспондент», «Український тиждень», «Forbes», «Вокруг света», «Geo», «National Geographic», «Time». І час для спогадів та узагальнення ідей. Найкращі заношу в щоденник.

Із щоденних ритуалів ще можна пригадати приємний процес приготування кави зранку і чаю в обід. Це – відпочинок душі

Кажуть, ви теж відчули «Покращення життя вже сьогодні» в вашій новій камері. Опишіть її будь ласка. Що не сподобалося керівництву ізолятора в старій?

Так, перед візитом представників ПАРЄ та Freedom House мене терміново перевели до нової «єврохати». Тут немає грибку на стінах і дірки у підлозі замість туалету. Є нормальний санвузол, плитка на стінах, дерев’яні ліжка, стіл, полиці, тумбочка. Основне покращення – більше вікно і нормальне освітлення.

Переведення вас в нову камеру – це теж спроба «замилити» очі?

Звичайно. Для справжнього покращення ситуації в Лук’янівському СІЗО треба просто будувати нове приміщення. Я знаю, які суми ми вкладали для нормалізації міліцейських ізоляторів, а тут ремонт вже нічого не змінить. Мінюст роками не дбав про систему в’язниць, тож ситуація просто жахлива. Щурі, що бігають по сплячих людях та по столах - буденність.

Але багато що можна було б змінити і без грошей. Варто просто переглянути ідіотські заборони, що збереглися ще зі сталінських часів. І смішно, і сумно, що тут дозволяють телевізор, але забороняють радіоприймач чи кондиціонер. Забороняють годинники, кольорові олівці, синтетичні ковдри, домашній борщ. Абсолютна більшість заборон – рудименти історії, а не необхідність. Просто нікому їх зняти. Ну і бізнес навколо заборон теж процвітає.

Чи вдалося вам подивитися фільм журналіста ТВі Костянтина Усова «Лук’янівка. Тюрма №1». Ваші враження? Чи були покарані в’язні, що допомагали у створенні фільму?

На жаль, я не бачив самого фільму, але бачив роздруківку його авторського тексту і реплік дійових осіб. Вважаю, що Костя Усов дав приклад, що може зробити небайдужа, освічена людина – громадянин. Принцип Теодора Рузвельта «Роби, що можеш, з тим, що має, там, де ти є», який я постійно пропагую, був ним використаний на 100%.

Звичайно, після фільму тюрму довго «трусили», але я думаю, що фільм Усова – одна з тих перших ластівок – вчинків нового покоління «клік», які змінять напівдурдом-напівтюрму, в яку перетворили регіонали Україну.

Листи на волю, інші літературні спроби (наприклад, «Щоденник Луценка: Один день з життя в СІЗО») – якість ваших доробків дедалі стає кращою. Неволя робить з вас письменника?

Збоку видніше, що робить зі мною тюрма. Але не буду приховувати, що відгук самого Юрія Андруховича про високу якість моєї публіцистики був для мене високою нагородою

Чи не пишете ви листи Тимошенко, а вона – вам? Якщо – так, то це листи підтримки чи обговорення політичних питань?

Мій улюблений Честерстон казав, що людина як біологічна істота втратила в ході еволюції не тільки захисний панцир тіла, але й душі. Тому листи з дружньою підтримкою, гумором і обміном думками дуже потрібні в нашій ситуації.

Соратники Тимошенко запевняють, що вона бере активну участь в управлінні партією. Чи даєте ви вказівки, або хоча б поради вашим соратникам в парламенті?

Я не давав вказівок депутатам, навіть коли був міністром. У нас була колегіальна система рішень і атмосфера дружніх стосунків. Такий стиль відносин я зберігаю із соратниками і зараз.

Що б ви сказали Олесю Донію, що пройшов в парламент за квотою вашої «Народної самооборони», а сьогодні опинився поза списком Об’єднаної опозиції і відмовився йти по мажоритарні. Доній не виключає створення громадянської ініціативи, яка, можливо, дозріє до наступних виборів. Тобто стане ще однією альтернативою об’єднаній опозиції.

Якщо Олесь Доній буде альтернативою опозиції, то я спокійний за перспективу української опозиції. У 99% питань – я однодумець Олеся Донія.

Чи вбачаєте ви в своїй дружині політика? І чи дійсно вона отримає місце в списку опозиції?

Все почалося з її заяви на суді ще в 2010 році, коли вона сказала: «Я буду захищати, я буду кусатися, я буду гризти. Битимуся з прокурорами, з суддями, з Януковичем». Життя примусило Ірину, яка завжди цуралася особистої участі в політиці, стати публічною політичною особою. А оскільки справа Луценка – по суті типова справа позбавленої прав країни, то Іра змушена була говорити не тільки про мене, а про загальні проблеми української політики. Мені приємно, що вона демонструє такий же, як у мене, наступальний, безкомпромісний стиль.

Чи багато друзів залишилось з вами від початку кримінального розслідування до сьогоднішнього часу?

Друзів не буває багато. Всі, хто ними був ще зі студентських років, з часів Майдану і періоду в МВС, всі друзями і залишилися. На щастя, процеси депутатської і генеральської «ліньки» їх не торкнулися.

Хто сьогодні вас підтримує? Хто надає фінансову допомогу?

Основне навантаження – на членах моєї сім’ї. Допомагають друзі, часто – незнайомі раніше люди.

Щодо фінансової підтримки, то свою вдячність я висловлюю не через інтерв’ю.

Чи правда, що дехто з тих, хто вас підтримував, зараз сподівається зайти по вашій квоті в список об’єднаної опозиції?

Ніякої квоти у мене немає. Я висловив Олександру Турчинову своє прохання підтримати принципових депутатів «НС», а також інших бійців. Хто з них буде у списку, а кому запропонують мажоритарку, а кого залишать у резерві – справа штабу. Моє єдине бажання – аби кандидати від об’єднаної опозиції були командою однодумців і в дні боротьби, і в дні влади.

«Батьківщина» формує єдиний список (мажоритарщиків, і партійний) із «Фронтом змін». Гадаєте, Яценюк зацікавлений в тому, щоб вас чи Тимошенко випустили? До речі, в суд до вас він жодного разу не приходив.

Спроби так чи інакше протиставити мене Арсенію Яценюку – марні. Я сам був першою особою списку і добре знаю смак цього зовні ніби спокусливого хлібу. Я не потребую, щоб його активність концентрувалася навколо моєї справи. Багато разів я казав, що треба звільняти не тільки Юру та Юлю, а Україну. Це – головне завдання об’єднаної опозиції. За цим критерієм я і буду оцінювати результати кампанії по її завершенню.

Взагалі, наскільки реальна можливість реального об’єднання опозиційних сил? Адже в підсумку влада досягла свого. Є опозиція Ющенка, є опозиція Тимошенко-Яценюка, а ще є Тягнибок, Кличко, і Королевська теж ніби опозиція. Рішення Кличко та Королевської вести на вибори свої партії окремо від інших опозиціонерів – це зрада чи вдалий прорахунок? І як їхній похід окремо може відобразитися на результатах виборів?

Ніде й ніколи опозиція не може бути представлена однією, навіть найширшою політичною силою. Спектр різних ідеологічних поглядів ще ніхто не відміняв. Та й завжди знайдуться хворобливо-амбіційні або маргінальні діячі, які від душі або й за гроші борються з владою. Тим більше це вірно в українські політиці, яка є патологічною сумішшю Кафки і Марка Твена.

Але те, що на базі «Батьківщини» відбулося об’єднання всіх лідерів БЮТ та НУ-НС, котрі у 2007 році в сумі отримали більшість у ВР – позитивний факт. Це полегшить і вибір громадянам, і – головне – забезпечить єдність фракції після виборів.

Фактом є й те, що Віталій Кличко вирішив стати самостійним гравцем української політики. Виходячи з його рейтингів, це його право. Хоча він дуже ризикує з огляду на неперевіреність своїх структур і кандидатів. Будемо сподіватися, що поведінку його фракції у ВР буде визначати його публічна позиція, а не вплив російсько-українських олігархоспонсорів, які кружляють над його штабом.

Похід партії Королевської та Ющенка я не можу не розглядати як виключно гру в підсадку качку для наївного електорату. Тож, фактично ми знову маємо схему двох колон основних демократичних сил за аналогом 2007 року. Вигравати при розумній співпраці в таких умовах можна. Головне – уникнути сценарію самовбивчого післявиборного протистояння демократів, яке неминуче веде до колаборації з ПР і втратою перспектив.

Позитивна роль участі у цих виборах Ющенка – у публічному нагадуванні цього правила.

Чи вірите ви в те, що ці партії приєднаються до об’єднаної опозиції в наступному складі парламенту?

Я вірю, що «Батьківщина» в коаліції з «Ударом» має можливість зупинити деградацію українського парламентаризму, який носить назву «чечетовщина».

Я також вірю, що на президентських виборах ці сили зможуть спільно з громадянським суспільством перемогти Януковича.

Єдиний шлях до цього – не конкурс лідерів чи змагання політтехнологів, а чітка програма зламу кримінально-олігархічної монополії в політиці та економіці на користь середнього класу.

-- «Наші політичні справи – лише помітна для суспільства верхівка величезного айсберга кривосуддя»

Є думка, що влада під впливом ззовні вже начебто шукає можливості звільнити Тимошенко і Луценко, але такі, щоб не підставляти и не принижувати себе. Ви такі ходи бачите?

Яким, на ваш погляд, може бути сценарій вашого звільнення? Декриміналізація статей? Законопроект Яценюка «Про амністію в 2012 році»?

Велика «Камасутра» вчить, що безвихідних ситуацій не буває, а вихід, як правило, знаходиться там же, де й вхід.

Є, як мінімум, два шляхи нейтралізації вельможної дурі щодо Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

Перший – радикальний: зняти політичне замовлення і дозволити Вищому спеціалізованому суду прийняти законне рішення про відсутність у наших діях складу злочину.

Другий - компромісний: на підставі рішення Євросуду прийняти рішення ВР про політичну амністію «політичних в’язнів», які зможуть добиватися визнання невиновності не з тюрми, а зі свободи.

Хоча я вважаю, що ці кроки є недостатніми для вирішення проблем українських судів. Адже за великим рахунком наші політичні справи – лише помітна для суспільства верхівка величезного айсберга кривосуддя. Проблема замовних рішень в судах наростала роками, але в умовах авторитаризму ПР вона фактично знищила поняття незалежного і об’єктивного судочинства. Я прихильник люстрації ГПУ, МВС, судів на підставі рішень Євросуду з прав людини. З моєї точки зору, звідти мають бути усунені всі посадові особи, чиї дії призвели до визнаних Євросудом порушень прав українців. Лише за останні 5 років Україна програла більше 500 таких справ. Це – тисячі правоохоронців і суддів, які мають бути вичищені зі своїх посад. І головне – цей принцип має стати противагою телефонному праву з Адміністрації президента, Генпрокуратури чи спокусі хабара для тих, хто працюватиме в формі чи мантії в подальші роки.

Якщо це станеться після парламентських виборів, чи будете ви заходити в Раду ціною того, щоб хтось з депутатів здав свій мандат?

Найменше, чого я зараз прагну – це стати депутатом ВР. У мене зовсім інші, важливіші плани.